Феофан Прокопович

(1681–1736)

Протягом тривалого часу «Начала» Евкліда, а також коментарі та додатки до них, складені пізнішими авторами, фактично уособлювали всю математичну науку. Згодом, коли головним предметом інтересу вчених стали етико-філософські і теологічні проблеми, твір Евкліда почали вважати вершиною математичної мудрості, обмежуючись ґрунтовним вивченням лише перших його розділів, у яких викладалися основи планіметрії.

Водночас шанобливе ставлення до самої математики в культурному середовищі зберігалося завжди, і математичні знання вважалися необхідним атрибутом справжньої освіченості.

Першим навчальним закладом на українських теренах, в якому математиці почали надавати значної ваги, була знаменита Києво-Могилянська академія. А вирішальну роль у цьому відіграв ректор академії, відомий учений, просвітитник, релігійний і культурний діяч Феофан Прокопович.

Статус академії Києво-Могилянський колегіум, відкритий ще у 1632р., здобув, за царським указом, у 1701 році. Упродовж усієї історії свого існування цей навчальний заклад був авторитетним освітнім і культурним центром не лише в Україні, але й в цілій Східній Європі. Випускники академії пропагували передові суспільно-політичні та культурологічні ідеї, займали високе становище як у релігійному, так і в світському житті суспільства.

Феофан Прокопович народився у Києві, як пише біограф, «у статечних батьків». У 17 років він успішно закінчив Києво-Могилянський колегіум. Бажаючи продовжувати навчання і далі, прийняв унію. Після закінчення Володимир-Волинської єзуїтської колегії, як кращий її випускник, був направлений до римської колегії св. Афанасія. Здібний юнак і там відзначився своїми успіхами: зокрема, здобув право працювати у Ватиканській бібліотеці.

Близько 1704 р. Прокопович повернувся до Києва і в 1705 р. став викладачем Академії, а через 7 років його було призначено ректором.

До обов'язків ректора входило викладання курсу геології. Скорочуючи, а часто і зовсім відкидаючи традиційні схоластичні міркування, Прокопович натомість поповнював свої лекції новими відомостями з «європейських» наук. Зокрема, він був серед перших пропагандистів передового на той час філософського раціоналістичного вчення Декарта, а також революційних фізичних доктрин Коперника та Галілея. Особливою заслугою ректора стало те, що він зумів знайти час і для вивчення математики, яка до того не входила до програми викладання. У передмові до курсу математики Прокопович говорить: «Викладаючи філософію, я пообіцяв подати принаймні чотири її розділи: діалектику, фізику, етику та метафізику, бо математичні науки такі численні й трудомісткі, що вимагають для себе окремого місця. Однак, частково за своїм власним наміром, частково йдучи назустріч бажанням інших, я вирішив у ті самі два роки, визначені для викладання філософії, присвятити вільні години і час, що залишається від інших дисциплін, роз'ясненню деяких найважливіших розділів математики. Ми не маємо наміру, та й не передбачено для цього можливостей викладати математичну науку в повному обсязі, подаємо тільки ті її розділи, які я, наскільки зміг засвоїти їх шляхом самостійного вивчення і читання, не чувши живого слова викладачів, у свою чергу охоче передам іншим, а саме — арифметику та геометрію. Вони ж бо суть перші, але, разом з тим, найширші основи всієї математичної науки: адже від них починаються найскладніші астрономічні розрахунки».

За основу свого курсу математики Феофан Прокопович узяв «Начала всіх математичних наук» німецького математика і філософа Крістіана Вольфа (1679-1754). На той час ця книга була однією з найкращих навчальних книг у Європі. Водночас по суті це було адаптоване і дещо доповнене видання все тих же «Начал» Евкліда.

Пропаганда математичних знань, здійснена Прокоповичем у стінах Києво-Могилянської академії, стала тим фундаментом, на якому пізніше математичні науки зросли і на наших теренах.