Тема 3. Проблематика та побудова плану проекту майбутнього дослідження План.

1. Поняття та функція програми майбутнього наукового дослідження.

2. Методи математичної обробки експериментальних даних.

Наукова робота - це перш за все чітко спланована діяльність. Метою наукового дослідження є всебічне, об'єктивне і ґрунтовне вивчення явищ, процесів, їх характеристик, зв'язків на підставі розроблених у науці принципів і методів пізнання, а також отримання корисних для діяльності людини результатів, упровадження їх у виробництво За цільовим призначенням до потреб практики наукові дослідження прийнято поділяти на:

Фундаментальні (теоретичні) наукові дослідження означають: основні, головні. І наукова теоретична та експериментальна діяльність спрямована на пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства, людини.

Прикладні наукові дослідження - наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на використання результатів фундаментальних досліджень для різних практичних завдань з метою отримання практичного ефекту.

Наукове дослідження передбачає створення його програми.

Програма дослідження – це науковий фундамент, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення наукового дослідження. Програма виконує основну роль наукового дослідження, обумовлюючи тим самим його змістову цінність, якість та надійність здобутої інформації. Пояснюється це визначальним впливом програми дослідження на використання тих чи інших методів, логіки, техніки, процедур та принципів з метою досягнення дослідницької мети. Програма наукового дослідження є теорія і методологія конкретного вивчення, висвітлення окремого емпіричного об’єкту або явища. В програмі реалізуються загальнотеоретичні і методологічні принципи філософії як загальнонаукової теорії так і спеціально-галузевих теорій дослідження.

Програма наукового дослідження виконує такі функції:

- теоретико-методологічну, яка дозволяє визначити наукову проблему та підготувати базу для її вирішення;

- методичну, що дозволяє накреслити способи збору даних;

- організаційну, що дозволяє спланувати діяльність дослідника на всіх етапах роботи;

Програма наукового дослідження складається з:

1.Теоретичної частини

- постановку дослідницької проблеми;

- визначення предмета та об’єкта дослідження;

- визначення мети дослідження;

- визначення та інтерпретація основних понять дослідження; 

- формулювання гіпотез та завдань дослідження;

2. Процедурно-методичної частини:

- визначення методів збору, аналізу і обробки інформації;

- підбору інструментарію для збору експериментальних даних;

- визначення методики та техніки дослідження.

Методика реалізації наукового дослідження складається з трьох етапів.

Перший етап - констатуючий експеримент першого порядку, спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища.

В експерименті беруть участь дві групи учасників: а) основна група (або основна вибірка) та б) контрольна група (або контрольна вибірка). Основна група бере участь у всіх процедурах експерименту та проходить цикл формуючих впливів. Контрольна група виступає як еталон, взірець, за яким у порівнянні буде оцінюватися розвиваючий та формуючий ефект експерименту. Таким чином, дослідження буде відбуватися в паралельному режимі, на відміну від лінійного.

Другий етап - власне формуючий експеримент. Він реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експериментальної моделі розвиваючих та формуючих впливів на предмет дослідження. Експеримент може поєднувати в собі процедури різного характеру: навчальні, ігрові, практичні заняття тощо. Особливо важливим моментом проведення формуючих впливів є аналітична модель "розвиваючого ефекту" експерименту — своєрідний "ідеальний образ" очікувань дослідника щодо результатів експерименту. В дослідженні бере участь основна група учасників.

Третій етап - констатуючий експеримент другого порядку. На даному етапі організується "контрольне" дослідження, в якому беруть участь обидві групи учасників (основна та контрольна); метою дослідження є "зняття" емпіричних показників предмета пізнання після проведеної процедури формуючих впливів. Показники контрольної вибірки виступають еталоном порівняння для встановлення формуючого ефекту, досягнутого в роботі з основною групою. Надалі результати дослідження піддаються відповідному аналізу та використовуються для встановлення або обґрунтування певних закономірностей розвитку психологічних властивостей особистості.

Завершується експеримент переходом від емпіричного вивчення до обробки отриманих даних, логічних узагальнень, аналізу і теоретичної інтерпретації отриманого фактичного матеріалу. Щоб достовірність отриманого фактичного матеріалу не викликала сумнівів, необхідно виділити ту їх частину, яка зумовлена лише факторами, які можна вивчити на досліді.

Методи збору, аналізу і обробки інформації

Розглянемо загальнонаукові методи пізнання, які найчастіше застосовуються в практиці наукового дослідження.

Абстрагування – уявний відхід від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і в одночасному виділенні, фіксуванні важливих рис, які цікавлять дослідника. Результат абстрагування – знання про деякі сторони об’єктів. Процес абстрагування – сукупність операцій, які приводять до отримання такого результату (абстракції).

Аналіз – метод пізнання, який дає змогу поділити предмет на частини.

Синтез – навпаки, є наслідком з’єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Індукція – перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів робиться висновок стосовно цілого.

Дедукція – розумова конструкція якогось елементу множини на підставі знання загальних властивостей всієї множини.

Метод ідеалізації – конструювання подумки об’єктів, яких немає в дійсності або які практично нездійсненні.

Формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відображення їхньої структури в знаковій формі за допомогою штучних мов.

Аксіоматичний метод – метод побудови наукової теорії. За якою деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил

Аргументування – логічний процес, суть якого полягає в тому, щоб довести істинність власних суджень за допомогою інших суджень (аргументів, доказів).

Спростування – здійснюється трьома основними способами: критикою тези, критикою аргументів і критикою демонстрації.

Узагальнення – це комплекс послідовних дій по зведенню конкретних одиничних фактів в єдине ціле з метою виявлення типових рис і закономірностей, притаманних досліджуваному явищу. Багатогранність видів і форм, у яких проявляються однакові за своєю суттю процеси, передбачає поділ їх на складові, на групи особливого класу, через те найважливішими специфічними методами на етапі узагальнення даних є класифікації та використання узагальнюючих показників.

Методи математичної обробки даних дослідження

Математичні методи мають широке застосування. Це зумовлене декількома моментами:

1) математичні методи дають змогу зробити процес дослідження явищ більш чітким, структурованим та раціональним;

2) математичні методи необхідні для обробки великої кількості емпіричних даних (їхніх кількісних виразників), для їх узагальнення та організації в "емпіричну картину" дослідження.

Залежно від функціонального призначення цих методів та потреб науки виділяють дві групи математичних методів, використання яких у дослідженнях є найчастішим:

• перша - методи математичного моделювання Функціональне призначення методів математичного моделювання частково було показано вище. Цей тип методів застосовується: а) як засіб організації теоретичного дослідження явищ через побудову моделей-аналогів досліджуваних явищ та виявлення таким чином закономірностей функціонування та розвитку змодельованої системи; б) як засіб побудови алгоритмів діяння людини в різноманітних ситуаціях її пізнавальної та перетворюючої діяльності і побудова на їх основі пояснюючих, розвиваючих, навчальних, ігрових та інших комп'ютерних моделей.

• друга - методи математичної статистики (або статистичні методи). Статистичні методи — це деякі методи прикладної математичної статистики, які застосовуються для обробки експериментальних даних. Основна мета застосування статистичних методів — підвищення обґрунтованості висновків у дослідженнях за рахунок використання ймовірнісної логіки та ймовірнісних моделей.

Можна виділити такі напрями використання статистичних методів у:

а) описова статистика, яка включає групування, табулювання, графічний вираз та кількісну оцінку даних;

б) теорія статистичного висновку, яка використовується в психологічних дослідженнях для передбачення результатів за даними обстежування вибірок;

в) теорія планування експериментів, яка слугує для виявлення та перевірки причинних зв'язків між змінними.

Особливо поширеними статистичними методами є: кореляційний аналіз, регресійний аналіз та факторний аналіз.

Кореляційний аналіз - це комплекс процедур статистичного дослідження взаємозалежності змінних, що перебувають у кореляційних відношеннях: при цьому переважає нелінійна їхня залежність, тобто значенню будь-якої окремо взятої змінної може відповідати деяка кількість значень змінної іншого ряду, що відхиляються від середнього в ту чи іншу сторону. Кореляційний аналіз - це один з допоміжних методів вирішення теоретичних завдань, що включає в себе комплекс статистичних процедур. У прикладних дослідженнях кореляційний аналіз виступає одним з основних методів статистичної обробки кількісного емпіричного матеріалу.

Регресійний аналіз — це метод математичної статистики, який дає змогу вивчати залежність середнього значення будь-якої величини від варіацій іншої величини або декількох величин (у цьому випадку використовується множинний регресійний аналіз). Поняття регресійного аналізу ввів Ф.Гальтон, який установив факт визначеного співвідношення між зростом батьків та їхніх дорослих дітей. Він помітив, що у батьків найнижчого зросту діти виявляються дещо вищими, а у батьків найвищого зросту — нижчими. Такого роду закономірність він назвав регресією. Регресійний аналіз використовується переважно в емпіричних дослідженнях для вирішення завдань, пов'язаних з оцінкою будь-якого впливу (наприклад, впливу інтелектуальної обдарованості на успішність, мотивів — на поведінку тощо), при конструюванні психологічних тестів.

Факторний аналіз - метод багатомірної математичної статистики, який використовується у процесі дослідження статистично пов'язаних ознак з метою виявлення деяких прихованих від безпосереднього спостереження факторів. За допомогою факторного аналізу не просто встановлюється зв'язок між змінними, що перебувають у стані перетворень, а визначається міра цього зв'язку та виявляються основні фактори, що лежать в основі вказаних перетворень. Особливо ефективним факторний аналіз може бути на початкових стадіях дослідження, коли необхідно з'ясувати деякі попередні закономірності в досліджуваній сфері. Це дасть змогу подальший експеримент зробити більш досконалим порівняно з експериментом, заснованим на змінних, обраних довільно або випадково.

У цілому математичні методи можуть бути досить ефективними та корисними в організації і проведенні досліджень, проте необхідно пам'ятати, що математичний метод, як і будь-який інший, має свою сферу прикладання та певні дослідницькі можливості. Застосування методу зумовлене природою предмета дослідження та завданнями пізнавальних дій дослідника. Ці вимоги стосуються і методів математичних.