4.2. Практична робота (завдання), що виконується студентами на занятті

Визначення порогу коагуляції золю ферум (ІІІ) гідроксиду

при дії електроліту КСl

1. Приготування розведених розчинів електроліту кСl

Взяти 5 пробірок. У першу пробірку налити 10 мл розчину електроліту КСl, а в чотири інші пробірки – по 9 мл дистильованої води. Концентрація еквівалента КСl у першій пробірці 2,0 моль/л. Перенести 1 мл розчину із першої пробірки в другу, після перемішування із другої пробірки 1 мл розчину перенести в третю, із третьої – в четверту, потім із четвертої – у п’яту. Із останньої пробірки, після перемішування, 1 мл розчину вилити геть. Таким чином, одержуємо п’ять розчинів електроліту, концентрація яких поступово зменшується в 10 разів у кожній пробірці.

2. Проведення коагуляції

Додати до всіх розчинів електролітів по 1,0 мл золю ферум (ІІІ) гідроксиду й перемішати. Через 5–10 хвилин відмітити пробірки, в яких відбулася коагуляція золю.

Визначити найменшу концентрацію розчину електроліту, що викликала коагуляцію.

3. Розрахунок порогу коагуляції електроліту

де С_пор – поріг коагуляції, ммоль/л;

V_ел – об’єм розчину електроліту, мл;

С_min – мінімальна молярна концентрація еквівалента електроліту, ммоль/л;

V_з – об’єм золю, мл.

Результати дослідження та розрахунку занести в таблицю 20.

Таблиця 20

Електроліт	Вихідна концен-трація, ммоль/л	Пробірки, де відбулася коагуляція	Сmin, ммоль/л	Спор, ммоль/л
KCl	2000

Матеріали для самоконтролю

1. Вказати фактори, що зумовлюють стійкість колоїдних розчинів:

1 – знак заряду частинки; 4 – вид йонів у дифузному шарі;

2 – величина заряду частинки; 5 – броунівський рух колоїдних частинок;

3 – товщина дифузного шару; 6–величина електрокінетичного потенціалу.

а) 1, 2, 3, 6; б) 2, 3, 5, 6; в) 1, 2, 4, 5; г) 1, 3, 4, 5.

2. Вибрати фактори, що викликають коагуляцію золю:

1 – зміна температури; 4 – додавання електроліту;

2 – додавання розчинника; 5 – додавання водовіднімаючих засобів.

3 – зміна тиску;

а) 1, 2, 3; б) 1, 3, 4; в) 1, 4, 5; г) 2, 3, 5.

3. Вибрати фактори, від яких залежить поріг коагуляції та коагулююча здатність йонів:

а) концентрація йона; в) заряд йона;

б) ступінь гідратації йона; г) температура.

4. Вибрати електроліт, для якого поріг коагуляції золю з від’ємним зарядом частинок буде мінімальним:

а) Na₂CO₃; б) K₃PO₄; в) CaCl₂; г) Al(NO₃)₃ .

5. Вказати, до якого електрода будуть рухатися частинки золю при електрофо-

резі, якщо при дослідженні коагуляції цього золю одержані такі значення порогів коагуляції для електролітів (ммоль/л):

K₃PO₄ – 0,02; MgSO₄ – 1,5; FeCl₃ – 201,3.

а) до катода; в) до анода;

б) частинки не рухаються; г) визначити неможливо.

6. Вибрати правильну характеристику явища антагонізму йонів при коагуляції:

а) неможливість йонів існувати одночасно в одному розчині внаслідок реакції між ними;

б) зниження розчинності йонів при спільній присутності в розчині;

в) зниження порогів коагуляції йонів при спільній коагуляції;

г) зниження коагулюючої здатності йонів при спільній коагуляції.

7. Вибрати речовини, які в організмі людини здійснюють колоїдний захист:

а) електроліти; б) холестерол; в) білки; г) полісахариди.

8. Вибрати відповідь, що правильно пояснює суть захисної дії ВМС:

а) молекули ВМС адсорбуються на поверхні колоїдних частинок і збільшують їх розміри, підвищуючи стабільність колоїдної системи;

б) молекули ВМС, одночасно адсорбуючись на декількох колоїдних частинках,

сприяють утворенню більших за розмірами агрегатів;

в) молекули ВМС адсорбують на своїй поверхні йони електролітів, запобігаючи коагуляції колоїдної системи;

г) молекули ВМС, адсорбуючись на поверхні колоїдних частинок, сприяють утворенню більшої за розмірами гідратної оболонки.

9. Вказати, як називається процес зниження стійкості колоїдного розчину при

додаванні невеликої кількості ВМС, недостатньої для захисної дії, що супрово-

джується осадженням дисперсної фази.

а) седиментація; б) флокуляція; в) флотація; г) взаємна коагуляція.