5. Психологічна характеристика успішних та неуспішних тренерів.

Відповідно до досліджень англійського вченого Хендрі успішний тренер повинен бути:

• відкритим;

• товариським;

• емоційно врівноваженим;

• здібним керувати;

• новатором;

• рішучим;

• самостійним;

• підприємливим;

повинен мати:

• високий інтелект;

• впевненість в собі;

• практичність;

Проте, вивчення психологічних особливостей тренерів показало, що уявлення спортсменів про ідеального тренера значно розходиться з тим, що вони являють собою в дійсності. Збігання було тільки за двома характеристиками – прагнення до домінування (керування іншими) та готовністю прийняти нове.

У зв’язку з невизначеністю отриманих результатів Б.Дж.Кретті робить висновок, що успіх в тренерській роботі в значній мірі залежить від знань, якими володіє тренер, від того, як він будує свої відношення зі спортсменами.

Г.Д.Бабушкін в результаті вивчення ефективних та неефективних тренерів виявив, що у перших краще сформовані всі види умінь, у них частіше є система в роботі, позитивне відношення до роботи, почуття обов’язку. Із особистісних якостей ефективних тренерів переважають мрійливість, захопленість, старанність, наполегливість, працелюбство, енергійність, самолюбство, схильність до новаторству. Таким чином, основні відмінності між ефективними та неефективними тренерами лежать в мотиваційній та вольовій сферах.

6. Соціально-психологічні особливості взаєморозуміння тренерів зі спортсменами.

Багато у взаємовідношеннях тренера зі спортсменами залежить від поведінки самого тренера, від розуміння психології спортсменів, від стилю керівництва.

Розуміння спортсменами професійних задач виховання та навчання приходить разом зі зростанням їх самосвідомості. Як виявили І.М.Решетень та М.И.Фролова: спортсмени - розрядники та майстри спорту вважають найбільш значущими комунікативні якості тренера, в яких безпосередньо проявляється його відношення до них (доброта, чуйність, справедливість, тактовність, товариськість). Проте, з ростом майстерності спортсменів ці критерії змінюються. Спортсмени збірних команд країни оцінюють тренерів з функціональної точки зору: вони вважають найбільш значущими ті якості, які відображають професійно-ділову підготовку тренера ( високий рівень компетентності в питаннях методики проведення тренувань, творче відношення до праці, знання тактики ведення спортивних змагань, вміння налаштовувати спортсменів на боротьбу, підтримувати дисципліну на зборах, вимогливість).

Взаєморозуміння тренерів зі спортсменами обумовлює їх соціально-психологічну сумісність. Нерозуміння тренером учнів веде до загострених негативних взаємовідношень між ними. Невипадково опитування 150 тренерів ДЮСШ показало, що більшість з них (56%) найбільшою складністю в своїй діяльності вважають налагодження взаємовідношень з вихованцями.

Аналіз залежності зростання спортивних результатів від міжособистісних відношень «тренер - спортсмен», який провів Ю.А.Коломейцев, показав, що відношення тренера до особистісних та спортивних якостей спортсменів впливає на кількість їх відрахувань з групи. Відношення спортсменів до тренера грає роль в зростанні спортивних результатів, так як впливає на відношення спортсменів до тренувального процесу. Тому є позитивний зв'язок між відношеннями до тренера та такими якостями спортсменів, як дисциплінованість, наполегливість, старанність.

Також дослідження показали, що у сумісності тренера з тим чи іншим спортсменом велику роль відіграють типологічні особливості властивостей нервової системи, які є як у того так і у іншого. Виявилось також, що при співпаданні типологічних особливостей у тренера та спортсменів останні досягають більших результатів, ніж при відсутності такого співпадіння. Очевидно, саме це полегшує передачу тренером свого досвіду за принципом «роби як я».