Тема №9 «Психологія діяльності тренера»

План.

1. Психологічні особливості тренерської діяльності.

2. Функції тренера.

3. Авторитет та псевдоавторитет тренера.

4. Психологічна характеристика успішних та неуспішних тренерів.

5. Соціально-психологічні особливості взаєморозуміння тренерів зі спортсменами.

6. Психологічний такт.

7. Форми психологічного впливу тренера на спортсмена.

1. Психологічні особливості тренерської діяльності.

2. Специфіка тренерської діяльності:

1. Постійне спілкування зі своїми учнями;

2. Наявність «професійного ризику»;

3. Стресогенність в період змагання;

4. Відірваність від дому та сім’ї;

5. Тренер повинен вступати в контакти з великою кількістю людей;

6. Неминучі падіння після взлетів (навіть тріумфальних);

7. Публічність.

3. Функції тренера.

Окрім основної функції – навчання та розвиток спортсмена – тренер виконує і інші функції:

1. експертно-консультативна;

2. проектувальна;

3. господарсько-організаторська (адміністративна);

4. представительська – з одного боку, тренер є для команди представником керівництва, а з іншого – він сам представляє команду перед більш високими інстанціями;

5. виховна;

6. пізнавальна (гностична);

7. секундантська: управління спортсменами під час змагань.

Успішність діяльності тренера визначається в першу чергу його знаннями та уміннями.

Уміння поділяються на:

1. Гностичні – уміння адекватно оцінювати поведінку і стан учнів, їх індивідуально-психологічні особливості; уміння знаходити причини помилок у навчанні спортсменів;

2. Конструктивні – уміння планувати навчальний матеріал при підготовці до тренування, планувати систему власних дій на тренуваннях, уміння заздалегідь передбачати забруднення при навчанні та попереджати їх;

3. Організаторські – уміння організувати навчання та виховання на тренуваннях та змаганнях, організувати групову взаємодію;

4. Комунікативні – уміння встановлювати контакти з різними людьми, уміння застосовувати засоби спілкування;

5. Творчо-дослідницькі – уміння робити аналіз тренувальних занять та виступів на змаганнях, працювати з науковою літературою та робити висновки для своєї роботи, планувати та проводити експерименти з використанням різних навантажень, методів навчання, способів виконання вправ.

4. Авторитет та псевдоавторитет тренера.

Авторитет тренера обумовлений високою моральністю, професіоналізмом та завойовується у спортсменів, перш за все, сумлінним відношенням до праці та об’єктивним ставленням до спортсменів.

Фактори, які обумовлюють авторитет тренера, залежить від віку та досвіду спортсменів. Новачки більшого значення надають спортивному статусу тренера ( їм здається, що якщо тренер має висок спортивні досягнення, тоді він і гарний тренер). Крім того для юних спортсменів важливим є зовнішній вигляд тренера, його тактовність та гарне ставлення до них. Для більш досвідчених спортсменів авторитетним буде той тренер, який здобуває високі результати, який професійно компетентний, а особистісні якості відходять на другий план.

Створення авторитету – завдання дуже складне, яке вирішуються не зразу. Він складається із різних дрібниць. Також створенню авторитету сприяє високий інтелектуальний рівень тренера. Важливо, щоб тренер користувався авторитетом не тільки в своїй команді, а і серед керівництва, та в інших клубах.

Авторитет тренера не залишається без змін. Він може знизитися, часто у зв’язку з помилковістю прогнозів, які зробив тренер по відношенню до виступів команди або їх прогресу.

Псевдоавторитет. Молоді тренери часто намагаються прискорити створення свого авторитету і стають на хибний шлях. Видатний педагог А.С.Макаренко виділив такі різновиди псевдоавторитету:

1. Псевдоавторитет придушення – в його основі лежить страх. Такі тренери забувають, що виховання не зводиться до мовчазного підкорення учнів.

2. Псевдо авторитет відстані – характеризується меншим спілкуванням тренера з учнями. Такі тренери не враховують, що їх успіхи або невдачі є загальними зі спортсменами.

3. Псевдоавторитет дружби – він виникає у тому випадку, коли тренер дозволяє спортсменам звертатися до себе як до приятеля, призводить відношення зі спортсменами до панібратства.

4. Псевдоавторитет чванства – заснований на похвалянні, підкреслюванні своїх минулих заслуг.

5. Псевдоавторитет доброти – виражається в поступливості тренера.

6. Псевдоавторитет резонерства – полягає в тому, що тренер повчає спортсменів, навіть в тих питаннях, в яких він сам не компетентний.

7. Псевдоавторитет педантизму – виявляється у беззаперечному виконанню заведених порядків, часто не від свідомої дисциплінованості самого тренера, а від його бюрократичного керівництва.