Тема №6 Соціально-психологічні аспекти спорту.

План.

1. Особистісні риси та їх формування в процесі занять спортом.

2. Спілкування в спорті як соціально-психологічне явище.

3. Спортивні команди як малі групи та колективи.

1. Особистісні риси та їх формування в процесі занять спортом.

Спорт формує особистість не в меншому ступені, ніж навчальна та трудова діяльність. За даними закордонних психологів (Мільман), спортсмени мають більшу вираженість багатьох властивостей особистості, наприклад, такі властивості як:

• Володарювати, прагнення до домінування;

• Соціальна мотивація (бажання подобатися);

• Намагання досягти високого соціального статусу;

• Прагнення до досягнень; - Наполегливість;

• Товариськість; - Самоповага;

• Впевненість; - Колективізм;

• Задоволеність життям; - Емоційна стійкість.

Властивості особистості, які менше виражені:

• відповідальність; - дружелюбність;

• терпимість; - чуйність;

• турботливість; - залежність;

• самоконтроль; - гнучкість у поведінці.

Як видно з наведених прикладів, спортсмени володіють більшою вираженістю тих властивостей особистості, які пов’язані з намаганням досягти переваги в спортивній боротьбі, протистояти напруженості цієї боротьби. В той же час якості, які не сприяють цьому, виражені у спортсменів в меншому ступені ніж у не спортсменів.

Проте, наявність загальних для спортсменів рис особистості ( в порівнянні з не спортсменами) не означає, що всі спортсмени схожі один на одного. Є багато даних, які показують відмінність в особистісних властивостях представників різних видів спорту. Наприклад, А.Д.Ганюшкін та Е.І. Бутузова виявили відмінності між спортивними та художніми гімнастками ( останні більш імпульсивні, незалежні та самостійніше, невживчиві та критично налаштовані, ніж спортивні гімнастки).

Агресія – це поведінка, при якій переслідується мета нанести іншим людям фізичну або моральну шкоду або обмежити їх бажання. З цієї точки зору спорт вже за своєю змагальною суттю є агресивним, тому що на змаганнях спортсмени намагаються ущемляти прагнення інших до перемоги. На думку багатьох вчених, змагання – це агресивна поведінка, яка відрегульована правилами, це агресивність, яка виражається в соціально-небезпечній формі. Часто поняття «агресивність» у спорті замінюють поняттям «спортивна злість».

Розрізняють агресію ворожу та конструктивну. Конструктивна агресія – це заборона, яка спрямована на розв’язання педагогічних задач. Агресія може бути:

• прямою фізичною;

• прямою вербальною;

• непряма (рос. Косвенная) фізична;

• непряма вербальна;

• навмисна (рос. Преднамеренная);

• спровокована.

Різна вираженість агресивності у представників різних видів спорту може бути обумовлена двома причинами:

1. Специфіка виду спорту така, що сприяє розвиткові агресивності спортсменів;

2. Особи, які мають високу природну агресивність, вибирають для занять такі види спорту, в яких можна реалізувати свою агресивність.

Тривожність – це риса особистості, яка виявляється в тенденції відчувати хвилювання та неспокій без серйозного приводу. Хоча певний рівень тривожності – це нормальна та обов’язкова особливість людини. У кожного існує свій оптимальний, або бажаний рівень тривожності – так звана корисна тривожність.

Міжнародна статистика показує, що, як правило, спортсмени з високим рівнем тривожності не можуть повністю проявити свої можливості на змаганнях. Але і спортсмени з дуже низькою тривожністю мають тенденцію не показувати гарних результатів внаслідок їх недостатньої мотивованості.