7-8

Міністерство освіти і науки України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф.Беньковського»

Херсонської обласної ради

Предмет Образотворче мистецтво з методикою навчання Модуль № 1 Семестр VI Кількість годин 2

ЛЕКЦІЯ

Тема: Види та жанри мистецтва, їх особливості, засоби виразності.

Викладач: Барковська О.О.

Розглянуто і схвалено на засіданні предметної (циклової) комісії освітньої галузі «Мистецтво» Протокол №____від «___»_________2014р Голова предметної (циклової) комісії ___________________ М.С. Кузнєцова

м. Берислав,

2014 р.

Тема лекції: Види та жанри мистецтва, їх особливості, засоби виразності.

Знати: види образотворчого мистецтва, жанри.

Вміти: порівнювати узагальнювати, робити висновки, спираючись на розуміння світової культури; творчо застосовувати свої знання в професійній діяльності

Тип лекції: тематична.

Ключові поняття: живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративно-прикладне мистецтво.

Інтерактивні методи: гра "Продовж речення"

Здоровязберігаючі технології: фізкультхвилинка.

План

1. Вступ.

2. Види образотворчого мистецтва.

1. . Графіка.

1. . Живопис.

1. . Скульптура.

1. . Декоративно-прикладне мистецтво.

1. . Архітектура.

3. Повідомлення д/з.

Основна література

1. Кардашов, В.М. Теорія і методика викладання образотворчого мистецтва [Текст] : Навч. псіб. Для студентів вищих навчальних закладів. В.М. – К. : Видавничій Дім «Слово», 2007.

2. Котляр, В. П. Основи образотворчого мистецтва і методика художнього виховання дітей [Текст] : навчальний посібник. / В. П. Котляр – К. : Кондор, 2006. – 200с..

3. Кузин, В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальних классах [Текст] : Уч. пособие для пед.училищ. - М : Просвищение, 1984.

4. Методика навчання мистецтва у початковіх школі [Текст] : Посібник для вчителів /Л. М. Масол [та ін.]. – Х. : Веста: Видавництво Ранок, 2006. – 256с.

Додаткова література

1. Навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів для 1-4 класів http://mon.gov.ua/ua/activity/education/56/692/educational_programs/nnn1_4kl/

2. Образотворче мистецтво [Текст] : підручник для 3 кл. / Л.Н Любарська, М.І. Резніченко - К. : Форум, 2004.

3. Образотворче мистецтво [Текст] : підручник для 3 кл. / Л.Н Любарська, М.І. Резніченко - К. : Форум, 2004.

4. Опалко, Н.М., Оптимізація вивчення термінів із образотворчого мистецтва у початковій школі // Мистецтво в школі. – 2012. - № 1. – с. 37.

5. Кузьменко, Г. Анімалістичний жанр (образотворче мистецтво 6 кл.) // Мистецтво та освіта. – 2010. - № 2. – с.46

відеоматеріалів з предмету

• Електрона бібліотека. Пейзаж. © 2004 «Українська Мультимедійна Спілка». Рівне, Україна.

• Електрона бібліотека. Натюрморт. © 2004 «Українська Мультимедійна Спілка». Рівне, Україна.

• Презентація: «Види образотворчого мистецтва».

Інтернет-ресурси:

http://www.oko.kiev.ua – архітектура і краєзнавство України;

http://www.spadshina.com.ua – українська спадщина;

http://prostir.museum/ – музейний простір України;

http://namu.kiev.ua/ – Національний художній музей України;

http://honchar.org.ua/pro-muzey/ – Український центр народної культури “Музей Івана Гончара”;

http://www.mundm.kiev.ua/–Національний музей українського народного декоративного мистецтва;

http://www.derev.org.ua/index.html – дерев'яні храми України;

http://hutsul.museum/ – Національний центр народного мистецтва Гуцульщини і Покуття;

http://www.artofukraine.com – сучасне мистецтво українських художників;

http://www.louvre.fr/llv/commun/home_flash.jsp – Лувр (Париж, Франція);

http://www.metmuseum.org – Метрополітен (Нью-Йорк, США);

http://www.hermitagemuseum.org/ – Ермітаж (Санкт-Петербург, Росія);

http://www.khm.at/ – Музей історії мистецтва (Відень);

http://smallbay.ru/default.html – Віртуальний музей живопису;

http://staratel.com/ – напрямки живопису;

http://www.abc-people.com/typework/paint/index.htm – мистецтво живопису, художники

http://artclassic.edu.ru/catalog.asp – колекція “Світова художня культура”;

http://www.artclass.lviv.ua – журнал “Артклас”, статті про мистецтво;

http://artdic.ru/index.htm – словник образотворчого мистецтва; художники;

http://www.brainart.ru/vocabulary/19/stil.php – словник по мистецтву і архітектурі.

1. Вступ

Невід’ємною частиною культури, одним із визначальних її проявів є образотворче мистецтво. Протягом тисячоліть мистецтво займало одне з пріоритетних місць за силою впливу на особистісний розвиток людини та її виховання. Високорозвинені цивілізації ставили і продовжують ставити мистецтво у центрі всієї освіти, розуміючи його унікальні можливості для розвитку духовності та інтелекту, універсальну доступність різних форм творчості для сприйняття і засвоєння з ранніх років дитинства.

Історія свідчить про те, що людина завжди була поряд з мистецтвом. В горах, в печерах різних країн світу збереглися давні наскальні зображення. Ці виразні малюнки тварин було створено ще в кам’яному віці! Потреба зображувати побачене, пережите виникла у людини дуже давно, задовго до виникнення писемності.

Види мистецтва являють собою реальні форми художньо-творчої діяльності. Вони розрізняються способом матеріального втілення художнього змісту. Різноманітність видів мистецтва надає можливість освоювати світ у всій його складності й багатстві.

Потреба пріоритетного відображення певного кола явиш життя, багатство чуттєвості людини, зрештою, специфічні особливості матеріалу, в якому творить художник, народжують різноманітність зображально-виражальних засобів, притаманних кожному з видів мистецтва.

У сучасній художній культурі поряд з тенденцією до синтезу, інтеграції різних мистецтв чітко простежується тенденція щодо збереження суверенності окремих видів.

Має місце також і процес виникнення нових мистецтв (художня фотографія, телевізійне мистецтво). Зв’язок між різними галузями художньої творчості зумовлює різноманітність класифікацій. Найбільш поширеною є класифікація на підгрунті просторово-часових відносин (просторові і статичні — зображальне мистецтво, архітектура; часові або динамічні — література, музика; просторово-часові — балет, театр, кіно).

Класифікація мистецтва може здійснюватись і за іншими ознаками: пряме або непряме зображення явиш дійсності (зображальні й виражальні; видовищні й невидовишні; прості й синтетичні), за способом сприймання тощо.

З XVIII ст. естетична думка прагне осягнути принципи, які зумовлюють видове членування художньо-творчої діяльності, розглядати мистецтво як систему видів, а не набір форм творчості, які випадково виникли і механічно співіснують. Ця проблема залишається відкритою.

Важливим для педагога є усвідомлення того, що мистецтво — це результат діалектичного взаємозв’язку між матеріальним і духовним, його продуктом є образ, який кожний вид мистецтва створює по-своєму оригінально й неповторно.

♦ Занотуйте до свого словничка професійних термінів слово «мистецтво». Воно

має кілька визначень. Знайдіть їх у словниках та енциклопедіях.

2. Зображальність і вражальність у мистецтві

Зображальність є властивістю художнього відображення, яка виявляє себе у схожості відображення з тим, що відображається, і дає змогу говорити про адекватність, правдивість відображення. Тому зображальність пов’язують із технікою виконання.

На підґрунті зображальності виникає ідейно-емоційне, виразно-смислове значення художнього образу, яке в мистецтві не може бути втілене і реалізоване без участі зображення. При цьому зображення не ототожнюється з копіюванням реальності.

Вражальність у мистецтві є властивістю художнього відображення в Б образній, візуальній, яскравій формі розкривати суть явищ та характерів, які зображені; передавати ставлення художника до матеріалу творчості, В його переживання, почуття, оцінки. Глибина художньої виразності зумовлена здатністю автора зробити доступними для чуттєвого сприймання найхарактерніші ознаки явища, яке відображається, і пов’язати їх з реальними естетичними потребами, власним світосприйняттям.

Вражальність можна розуміти як вияв активності художника, його зацікавленого ставлення до життя, оригінальної насиченості образів мистецтва. Підґрунтям художньої виразності є зображення, конкретно-чуттєве відтворення предметів і явищ.

Вражальність виявляє себе по-різному відповідно до видів та жанрів мистецтва. У музиці, хореографії, архітектурі й декоративному мистецтві вона є найважливішим елементом художньо-образного відображення.

Зображальність і вражальність співвідносяться як поняття, що характеризують особливості відображення дійсності в мистецтві, специфіку художнього образу. Одного немає без іншого. Тому традиційний поділ мистецтв на «зображальні» та «виражальні» є, мабуть, недоцільним.

- А як думаєте ви?

Єдність зображальності і виражальності полягає також у тому, що всі технічні прийоми і засоби, за допомогою яких утворюється цілісна художня форма, є водночас зображальними й виражальними. Так, у живопису колір світло, лінія і форма, ритмічні та композиційні закономірності первісно мають зображальну природу, слугують візуальному відтворенню явищ предметного світу.

Вражальність у художньому творі виступає як функція зображення.

Разом з цим у процесі творчості рішення зображальних завдань підпадає під значний вплив художньої виразності. Це — один із виявів діалектичної взаємодії зображальності й виражальності у мистецтві. Саме цю взаємодію треба вміти відчувати і враховувати вчителю під час розробки змісту й педагогічної технології супроводження образотворчої діяльності дітей. Розвиток умінь щодо зображання—вираження є важливим завданням, яке має реалізувати педагог на шляху досягнення головної мети початкової освіти.

Зображально-виражальні засоби можна розуміти як систему особливих для кожного виду мистецтва матеріальних засобів (зображувальні матеріали і приладдя) та прийомів створення художнього образу, які склалися історично і утворюють «мову» мистецтва (техніка, способи). У сукупності та взаємозв’язку зображально-виражальні засоби створюють художню форму твору мистецтва, яка втілює його зміст. Як елементи художньої форми, зображально-виражальні засоби набувають технічно-конструктивного, композиційно-структурного значення і разом з тим є носіями образного смислу. Багатство й образна сила зображально-виражальних засобів — один із показників художності твору мистецтва.

Художній образ є формою існування мистецтва. З позиції його розуміння розглядають пізнавально-виховне, освітнє й особистісно-розвивальне значення мистецтва.

Вважається, що термін «художній образ» введений у мистецтвознавство Г.В.Ф. Гегелем. У його розумінні художній образ постає як єдність емоційно-чуттєвого та раціонального. Емоційність є першоосновою художнього образу. Для створення видатного твору важливими стають як широта мислення, так і здатність до емоційної переробки вражень буття. У тлумачному словнику В. Даля зазначено, що в давньогрецькій мові слово «образ» набувало значення надавати будь-чому відповідного і красивого вигляду працею, діянням. В естетичному аспекті поняття «художній» пов’язується з поняттям прекрасного. «Художнє» є красою, створеною людиною, на відміну від краси природи.

Художній образ е формою мислення в мистецтві, пізнання дійсності й одночасно її оцінкою, такою, яка виражає ставлення художника до світу. Художник мислить асоціативно, тому образ будується як парадокс, неподібність, символ. У художньому образі злиті в єдине об’єктивне й суб'єктивне, матеріальне й духовне, зовнішнє і внутрішнє. Як відображення реальності, художній образ є її перетворенням. Він зберігає єдність суб’єкта й об’єкта, і не може бути простою копією свого життєвого прообразу. Художній образ виступає водночас і як певне (поетичне, ідейно-естетичне) значення, і як знак, що містить це значення. До характеристики художнього образу можна додати також умовність, багатозначність, недомовленість.

Образна думка є такою ж багатозначною, як саме життя. Недомовленість образу активізує реципієнта (від лат. — той, що отримує, приймає) і процес сприймання твору мистецтва стає співтворчістю, до мисленням, домальовуванням. Реципієнт отримує від художника вихідний імпульс для роздумів, емоційний стан та програму переробки отриманої інформації. За ним збережені свобода волі і простір для творчої фантазії.

Художній образ — це індивідуалізоване узагальнення, яке розкриває суттєве для науки явище в конкретно-чуттєвій формі; єдність загального та індивідуального. Мистецтво здатне не відриватися від конкретно-чуттєвої природи явищ, робити широкі узагальнення і створювати концепцію світу.

Художній образ є специфічною для мистецтва формою відображення дійсності і вираження думок та почуттів художника. Він народжується в уяві художника, втілюється в тій чи тій матеріальній формі (пластичній, звуковій, словесній, жесто-мімічній) і відтворюється уявою глядача, читача, слухача, який сприймає мистецтво.

♦ Внесіть термін «художній образ» до свого словничка професійних термінів,

попрацюйте зі словниками та енциклопедіями, порівняйте різні визначення і

складіть найбільш повну характеристику (модель) поняття.

Образ художника — естетичне поняття, яке визначає цілісне уявлення Виро творця мистецьких цінностей, його роль та функції в суспільстві. Художниками найчастіше називають професіоналів, спеціалістів в одному чи кількох видах мистецтва. Оскільки здібність до художньої творчості є Загальнолюдською потенцією, то кожен індивід тією чи тією мірою є художником, здатним створювати і сприймати прекрасне. У повному ж своєму обсязі поняття «художник» містить три основні моменти: творчу обдарованість у мистецтві (художній талант); професійну освіту і виучку (майстерність); сукупність політичних, філософських поглядів (світогляд художника). Художник може визнаватися винятковою особистістю, яка діє поза часом і соціальним середовищем. Здатність бути художником можна розвинути в собі.