- •Фізико-хімІчні основи технології питної води та очищення стічних вод
- •6.051701 «Харчові технології та інженерія»
- •Розділ 1. Фізичні властивості води
- •Каламутність, кольоровість і прозорість
- •1. Каламутність
- •Калібрувального графіка (загальний об'єм 100 см3)
- •2. Кольоровість
- •2.1. Визначення методом порівняння зі стандартними розчинами
- •2.2. Визначення методом колориметричного титрування
- •2.3. Фотометричне визначення
- •3. Прозорість
- •Питома електропровідність і окисно-відновний потенціал води Визначення питомої електропровідності
- •Визначення окисно-відновного потенціалу
- •Розділ 2. Мікроелементи
- •Загальні вимоги до підготовки посуду і реактивів для колориметричного методу визначення свинцю, цинку і срібла
- •Визначення Цинку
- •Визначення вмісту цинку дитизоновим методом (колориметричним методом)
- •Визначення срібла
- •Визначення вмісту срібла дитизоновим (колориметричним) методом
- •Визначення міДі
- •Колориметричне визначення масової концентрації міді з диетилдитіокарбаматом натрію
- •Розділ 3. Органічнічні сполуки
- •Хімічне і біохімічне споживання кисню Хімічне споживання кисню (хск)
- •Біохімічне споживання кисню (бск)
- •Визначення гумінових та фульвокислот
- •Порядок виконання роботи
- •Розділ 4. Розчинні гази
- •Визначення залишкового хлору Йодометричний метод визначення вмісту сумарного залишкового хлору
- •Метод визначення вільного залишкового хлору титруванням метиловим оранжевим
- •Метод роздільного визначення вільного хлору, зв'язаного монохлораміну і дихлораміну за методом Пейліна
- •Визначення вмісту у воді Сірководню і сульфідів
- •Фотометричне визначення з диметилпарафенілендіаміном
Розділ 4. Розчинні гази
Лабораторна робота № 8
Визначення залишкового хлору Йодометричний метод визначення вмісту сумарного залишкового хлору
Суть методу. Метод заснований на окиснені йодиду активним хлором до йоду, який титрують тіосульфатом натрію. Озон, нітрити, окис заліза та інші сполуки в кислому розчині виділяють йод з йодистого калію, тому проби води підкислюють буферним розчином з pH 4,5. Йодометрічний метод призначений для аналізу води з вмістом активного хлору більше 0,3 мг/л при обсязі проби 250 мл. Метод може бути рекомендований також для забарвлених і каламутних вод.
Обсяг проби води для визначення вмісту активного хлору не повинен бути меншим за 500 мл. Проби води не консервують. Визначення слід проводити негайно після відбору проби.
Реактиви.
Приготування 0,1 н розчину тіосульфату натрію. 25 г тіосульфату натрію Nа2S2O3∙5Н20 розчиняють в свіжопрокип’яченій та охолодженій дистильованій воді, додають 0,2 г вуглекислого натрію (Nа2СО3) і доводять об'єм до 1 дм3.
Приготування 0,01 н розчину тіосульфату натрію. 100 см3 0,1 н розчину тіосульфату натрію розбавляють свіжопрокип'яченою та охолодженою дистильованою водою, додають 0,2 г вуглекислого натрію і доводять розчин до 1 дм3. Розчин застосовують при вмісті активного хлору в пробі більше 1 мг/дм3.
Приготування 0,005 н розчину тіосульфату натрію. 50 см3 0,1 н розчину тіосульфату натрію розбавляють свіжопрокип'яченою та охолодженою дистильованою водою, додають 0,2 г вуглекислого натрію і доводять розчин до 1 дм3. Розчин застосовують при вмісті активного хлору в пробі менше 1 мг/дм3.
Приготування 0,01 н розчину калію біхромату. 0,4904 г двохромовокислого калію К2Сг2О7, зваженого з точністю до ± 0,0002 г, перекристалізованого і висушеного при 180°С до постійної маси, розчиняють в дистильованій воді і доводять об'єм до 1 дм3.
Приготування 0,5 %-ого розчину крохмалю. 0,5 г розчинного крохмалю змішують з невеликою кількістю дистильованої води, доливають до 100 мл киплячою дистильованою водою і кип'ятять кілька хвилин. Після охолодження консервують, додаючи хлороформ або 0,1 г саліцилової кислоти.
Приготування буферного розчину рН 4,5. 102 см3 1 М оцтової кислоти (60 г крижаної оцтової кислоти в 1 дм3 води) і 98 см3 1 М розчину оцтовокислого натрію (136,1 г оцтовокислого натрію СН3СООNа∙3Н2О в 1 дм3 води) наливають у мірну колбу місткістю 1 дм3 і доводять до мітки дистильованою водою (попередньо прокип'ячено. та охолодженою до 20°С, вільною від двоокису вуглецю).
Поправочний коефіцієнт 0,01 н розчину тіосульфату натрію визначають по 0,01 н розчину біхромату калію таким чином: у конічну колбу із пришліфованою пробкою вносять 0,5 г йодиду калію КI, перевіреного на відсутність йоду, розчиняють в 2 см3 дистильованої води, додають 5 см3 сірчаної кислоти (1:4), потім 10 см3 0,01 н розчину біхромату калію, додають 80 см3 дистильованої води, закривають колбу пробкою, перемішують і ставлять у темне місце на 5 хв. Йод, що виділився, титрують тіосульфатом натрію в присутності 1 см3 крохмалю, доданого в кінці титрування.
Поправочний коефіцієнт (К) (0,01; 0,005 н розчинів тіосульфату натрію) обчислюють за формулою
де V − кількість тіосульфату натрію, витраченого на титрування, мл.
Проведення аналізу.
У конічну колбу насипають 0,5 г йодиду калію КІ, розчиняють його в 1−2 см3 дистильованої води, потім додають буферний розчин в кількості, що приблизно дорівнює полуторній величині лужності аналізованої води, після чого додають 250−500 см аналізованої води. Йод, що виділився відтитровують 0,005 н розчином тіосульфату натрію з мікробюретки до появи світло-жовтого забарвлення, після чого додають 1 мл 0,5 %-ого розчину крохмалю і дотитровують до зникнення синього забарвлення. При визначенні лужності воду попередньо дехлорують за допомогою тіосульфату натрію в окремій пробі.
За концентрації активного хлору менше 0,3 мг відбирають для титрування більші об'єми води.
Обробка результатів. Вміст сумарного залишкового хлору (X), мг/дм3 обчислюють за формулою
де V − кількість 0,005 н розчину тіосульфату натрію, витраченого на титрування, см3; K − поправочний коефіцієнт нормальності розчину тіосульфату натрію; 0,177 − вміст активного хлору, що відповідає 1 см3 0,005 н розчину тіосульфату натрію; V − об'єм проби води, взятий для аналізу, см3.
