- •Фізико-хімІчні основи технології питної води та очищення стічних вод
- •6.051701 «Харчові технології та інженерія»
- •Розділ 1. Фізичні властивості води
- •Каламутність, кольоровість і прозорість
- •1. Каламутність
- •Калібрувального графіка (загальний об'єм 100 см3)
- •2. Кольоровість
- •2.1. Визначення методом порівняння зі стандартними розчинами
- •2.2. Визначення методом колориметричного титрування
- •2.3. Фотометричне визначення
- •3. Прозорість
- •Питома електропровідність і окисно-відновний потенціал води Визначення питомої електропровідності
- •Визначення окисно-відновного потенціалу
- •Розділ 2. Мікроелементи
- •Загальні вимоги до підготовки посуду і реактивів для колориметричного методу визначення свинцю, цинку і срібла
- •Визначення Цинку
- •Визначення вмісту цинку дитизоновим методом (колориметричним методом)
- •Визначення срібла
- •Визначення вмісту срібла дитизоновим (колориметричним) методом
- •Визначення міДі
- •Колориметричне визначення масової концентрації міді з диетилдитіокарбаматом натрію
- •Розділ 3. Органічнічні сполуки
- •Хімічне і біохімічне споживання кисню Хімічне споживання кисню (хск)
- •Біохімічне споживання кисню (бск)
- •Визначення гумінових та фульвокислот
- •Порядок виконання роботи
- •Розділ 4. Розчинні гази
- •Визначення залишкового хлору Йодометричний метод визначення вмісту сумарного залишкового хлору
- •Метод визначення вільного залишкового хлору титруванням метиловим оранжевим
- •Метод роздільного визначення вільного хлору, зв'язаного монохлораміну і дихлораміну за методом Пейліна
- •Визначення вмісту у воді Сірководню і сульфідів
- •Фотометричне визначення з диметилпарафенілендіаміном
Порядок виконання роботи
У мірний стакан на 1 л додають 1 л нефільтрованої неконсервованої досліджуваної води і випаровують приблизно до 200 мл. До гарячого розчину (90-95оС) додають 20 мл 1 н розчину H2SO4. рН розчину має бути біля 1. Стакан з підкисленим розчином залишають відстоюватися впродовж 1 доби.
Визначення гумінових кислот. Утворений світло-коричневий осад гумінових кислот відфільтровують через паперовий фільтр у конічну колбу на 300 мл. Осад промивають на фільтрі кількома порціями дистильованої води (по 50 мл), підкисленою сульфатною кислотою (5 краплин конц. H2SO4 на 300 мл води), приєднуючи промивні води до фільтрату. Воронку з осадом гумінових кислот переносять в мірну колбу на 50 мл і розчиняють осад 0,1 М розчином NaOH. Якщо 50 мл 0,1 М розчину NaOH буде недостатньо до повного розчинення осаду, переносять розчин в мірну колбу на 100 мл і продовжують розчинення.
Для визначення ХСК лужного концентрату гумінових кислот відбирають 10 мл концентрату в конічну колбу на 100 мл, додають невеликими порціями 30 мл концентрованої сульфатної кислоти, 0,4 г Ag2SO4, 10 мл 0,025 н розчину К2Сr2O7, кілька кипілок. В конічну колбу вставляють лійку з термометром, розчин перемішують і нагрівають на електроплитці до кипіння (155-160оС). Розчин кип'ятять протягом 5 хв. Час кипіння визначають точно за годинником або секундоміром. Кипіння має бути слабким і рівномірним. Після 5-хвилинного кип’ятіння температура в суміші має бути 165-175оС. Колбу швидко охолоджують.
Якщо розчин набув зеленого забарвлення, то для аналізу беруть меншу аліквоту досліджуваної води. Суміш після кип’ятіння з H2SO4 і K2Cr2O7 кількісно переносять в конічну колбу на 300 мл, розводять водою до 100 мл, додають 3-4 краплини розчину фенілантранілової кислоти і відтитровують надлишок дихромату розчином солі Мора. Паралельно проводять холостий дослід з 20 мл дистильованої води. Хімічне споживання кисню в мг О/л для гумінових кислот визначають за формулою:
Розрахунки: Вміст ХСК розраховують за формулою:
,
де Vхол – об’єм солі Мора, що пішов на холостий дослід, мл;
Vm – об’єм солі Мора, витрачений на титрування проби досліджуваної води;
Vа - об’єм аліквоти, мл;
Сm – концентрація солі Мора, н;
8 - еквівалент кисню.
Вміст гумінових кислот в мг С/л = 0,375∙ХСК
Вміст гумінових кислот в мг/л = 1,7∙0,375∙ХСК
Визначення фульвокислот. Кислий фільтрат в колбі на 300 мл випарюють спочатку на електроплитці до мінімального об’єму (≈ 10-20 мл) і далі досуха на водяній бані. Сухий залишок розчиняють в 0,1 н розчині NaOH і доводять об’єм дистильованою водою до 100 мл в мірній колбі. Розчин перемішують, відбирають 10 мл проби концентрату або менший об'єм, розведений до 10 мл дистильованою водою, і визначають ХСК як описано вище.
Вміст фульфокислот в мг С/л = 0,375∙ХСК
Вміст фульвокислот в мг/л = 2,2∙0,375∙ХСК
Отримані результати заносять в таблицю 7.
Таблиця 7. Результати визначення гумінових та фульвокислот у воді (Сm = …)
Сполуки |
Vхол |
Vm |
Vа |
ХСК, г О/л |
Вміст, г С/л |
Вміст, мг/л |
Середній вміст у водах, мг/л |
Фульвокислоти |
|
|
|
|
|
|
|
Гумінові ислоти |
|
|
|
|
|
|
|
