Опорний конспект

ТЕМА. ОКСИДИ

Оксидами називаються складні речовини, до яких входять два елементи, один з яких Оксиген зі ступенем окислення -2.

Майже всі хімічні елементи утворюють оксиди. Не добуто оксиди трьох елементів - благородних газів: гелію, неону й аргону.-

Номенклатура оксидів

Згідно з міжнародною номенклатурою назви оксидів утворюють з української назви елемента з меншою відносною електронегативністю у називному відмінку і з латинського кореня назви оксида з закінченням – ид. Якщо ж елемент утворює кілька оксидів, то в їх назвах зазначається ступінь окиснення елемента римською цифрою в дужках відразу після назви. Наприклад, Н₂О – гідроген оксид, FeO – ферум (ІІ) оксид, Fe₂O₃ - ферум (ІІІ) оксид, Р₂О₃ – фосфор (ІІІ) оксид, Р₂О₅ – фосфор (V) оксид, Cu₂O – купрум (І) оксид.

Особливу групу оксигеновмісних сполук елементів становлять пероксиди. Звичайно їх розглядають як солі пероксиду гідрогену Н₂О₂, що виявляє слабкі кислотні властивості. У пероксидів атоми Оксигену хімічно зв’язані не тільки з атомами інших елементів, а й між собою (утворюють пероксидну групу – О – О - ). Наприклад, натрій пероксид Na₂О₂ (пероксо- - назва групи – О – О -).

За хімічними властивостями оксиди поділяються на три групи: основні, кислотні й амфотерні.

Основні оксиди

Основними називаються такі оксиди, яким відповідають основи. Наприклад, Na₂O, CaO, FeO, NiO – основні оксиди, їм відповідають основи NaOH, Ca(OH)₂, Fe(OH)₂, Ni(OH)₂. Розчинні у воді оксиди лужних і лужноземельних металів.

Na₂O + H₂O = 2NaOH;

CaO + H₂O = Ca(OH)_2.

Інші основні оксиди безпосередньо із водою не взаємодіють, відповідні їм основи утворюються із солей. Наприклад:

NiSO₄ + 2NaOH = Ni(OH)₂↓ + Na₂SO₄

Основні оксиди утворюються тільки металами з низьким ступенем окислення +1 або +2.

Кислотні оксиди

Кислотними оксидами називаються такі оксиди, яким відповідають кислоти. Наприклад, СО₂, Р₂О₅, SO₂, SO₃ – кислотні оксиди, оскільки їм відповідають кислоти H₂CO₃, H₃PO₄, H₂SO₃, H₂SO₄. Більшість кислотних оксидів утворюють кислоти під час взаємодії з водою, наприклад:

СО₂ + Н₂О = H₂CO₃;

SO₃ + Н₂О = H₂SO₄

Деякі кислотні оксиди утворюються неметалами і деякими металами, що виявляють високі ступені окиснення (оксиду Mn₂O₇ відповідає манганатна кислота HMnO₄; оксиду Cl₂O₇ – хлорат на кислота HClO₄). Якщо будь-яким способом від кислоти відняти воду, то лишиться кислотний оксид. Тому кислотні оксиди ще називають ангідридами кислот (зневоднена кислота)

Амфотерні оксиди

Амфотерними називаються такі оксиди, які залежно від умов виявляють основні або кислотні властивості, тобто мають подвійні властивості. До них належать деякі оксиди металів: BeO, ZnO, Al₂O₃, Cr₂O₃, Fe₂O₃, SnO₂ та інші.

Амфотерні оксиди з водою безпосередньо не сполучаються, але вони реагують і з кислотами, і з основами. Наприклад:

ZnO + 2HCl = ZnCl₂ + Н₂О

ZnO + 2NaOH + Н₂О = Na₂[Zn(OH)₄]

Під час сплавляння Al₂O₃ з лугами або карбонатами лужних металів утворюються металоалюмінати (безводні алюмінати):

Al₂O₃ + NaOH = 2NaAlO₂+ Н₂О

Al₂O₃ + Na₂CO₃ = 2NaAlO₂ + СО₂

Натрій алюмінат

Основні, кислотні й амфотерні оксиди є солетворними, тобто здатні утворювати солі (під час взаємодії з кислотами або основами). Є невелика група оксидів, які не виявляють ні кислотних, ні основних властивостей і не утворюють солей. Такі оксиди називаються несолетворними, або індиферентними. До них, наприклад, належать карбон (ІІ) оксид СО, нітроген (І) оксид N₂O, нітроген (ІІ) оксид NO.