Основні способи платеу

Способи платежу визначають за моментом оплати товарів стосовно часу поставки.

У зовнішньоторгових операціях існують такі основні способи платежу:

• платіж готівкою;

• авансовий платіж;

• платіж у кредит.

Платіж готівкою - це форма оплати, що здійснюється впродовж часу від готовності товару до відправлення на адресу покупця, до моменту переходу до нього прав власності на даний товар. На практиці до даного періоду додається ще один місяць. Після цього строку вважається, що оплата здійснюється в кредит.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передачі товаророзпорядчих документів або самого товару. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартості замовлення і виплачується після підписання контракту. Авансовий платіж відіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, з іншого - забезпечує виконання зобов'язань, взятих імпортером за контрактом.

Платіж у кредит передбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену у контракті через якийсь час після поставки товару (отже, покупцеві надається комерційний кредит). Комерційний кредит надається продавцями товару покупцю на терміни від декількох місяців до 5-8 років.

Кредит покриває, як правило 75-80% вартості контракту, а решту імпортер зобовязаний виплатити у визначений строк готівкою, чи у формі авансу, що є способом забезпечення виконання зобовязань по контракту з боку імпортера.

До основних форм розрахунків, що використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі:

• - авансовий платіж (найвигідніша форма розрахунку для експортера, не вигідна імпортерові);

• акредитивна форма розрахунку (вигідна експортеру, по-перше, внаслідок гарантії оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив; по-друге, через отримання платежу відразу ж після поставки товару та подання банкові документів, що свідчать про поставку);

• інкасо (менш вигідна експортеру, ніж акредитив);

• відкритий рахунок (найменш вигідна форма розрахунків для експортера, оскільки вона не дає йому гарантій своєчасного отримання платежу; вигідна імпортеру).

Авансовий платіж - це грошова сума чи майнова цінність, яка передається покупцем продавцеві до відвантаження товару в рахунок виконання зобов'язань. Тобто він може бути в грошовій чи в товарній формі.

Аванс може надаватись як у повному розмірі вартості контракту, так і як певний відсоток від вартості.

У міжнародній практиці авансові платежі, як правило, становлять 10-30 % суми контракту.

У світовій практиці авансові платежі використовуються, якщо:

• продавець не впевнений у платоспроможності покупця;

• економічна і політична ситуація в країні покупця не стабільна;

• при поставці дорогого обладнання, що виготовляється за індивідуальним замов­ленням;

• при поставці рідкісних товарів чи товарів стратегічного призначення;

• у разі досить тривалих строків дії контракту.

Недоліки цієї форми для імпортера:

• ризик непоставки чи несвоєчасної поставки товарів експортером, поставки товарів невідповідної якості.

• ризик втратити аванс. Крім того, аванс означає кредитування експортера на період до отримання товарів.

У міжнародній практиці авансові платежі не користуються широкою популярністю, та в Україні вони використовуються часто, оскільки:

• українські підприємства не мають достатнього досвіду на світових ринках їх мало знають), і іноземні контрагенти не схильні їм довіряти;

• самі українські підприємства недостатньо юридично захищені, це змушує їх перестраховуватись, вимагаючи авансу від покупців. Та, наполягаючи на авансі, вони обмежують кількість потенційних партнерів і зменшують прибуток за рахунок зниження ціни товару.