1. Аналіз умов ринку: аналіз попиту; аналіз пропозиції; аналіз вимог споживачів; аналіз перспектив розвитку ринку.

2. Аналіз суб’єктів, форм і методів торгівлі: - аналіз діяльності фірм-постачальників; - аналіз діяльності фірм – конкурентів; - аналіз комерційної практики; - аналіз транспортних умов; - вивчення покупців.

   • Дослідження власного потенціалу фірми:

1. Аналіз результатів господарської діяльності.

2. Перспективи розвитку підприємства.

3. Аналіз конкурентоспроможності продукції.

4. Аналіз конкурентоспроможності підприємства.

А головними цілями маркетингових досліджень, на які потрібно звернути увагу є:

• Розробка товару, здатного задовольнити виявлені бажання і потреби (product);

• Розміщення товару там, де його придбають (place);

• Встановлення конкурентної ціни (prace);

• Стимулювання збуту товару (promotion).

Ця маркетингова формула відома як «4Р» маркетингу передбачає реалізацію вищеназваних цілей як єдиного процесу, який і відображає сутність маркетингу.

Методи дослідження:

1. Кабінетні дослідження – збір та вивчення наявних даних. Як правило, опублікованих.

2. Польові дослідження - отримання даних від інформаторів, анкетних даних. тощо.

Здійснення суб’єктами ЗЕД міжнародного маркетингу передбачає, зокрема вивчення кон’юнктури світового ринку.

Кон’юнктура світового ринку – це економічна ситуація на ринку, що знаходить свій прояв у співвідношенні між попитом та пропозицією на товари чи послуги в певний період часу.

Об’єктами кон’юнктури є:

• динаміка виробництва товару;

• завантаження виробничих потужностей в галузі чи фірмі;

• рух замовлень;

• зміна товарних запасів;

• зміна експортних та імпортних позицій товару;

• оптові ціни.

Отримана інформація є основою для співставлення попиту та пропозиції і складання прогнозів.

Види кон’юнктури світового ринку:

• оптимальна – це максимально взаємовигідний рівень прибутку, що отримують партнери.

• несприятлива. Для продавця – зниження прибутку при реалізації продукції; зниження попиту на продукцію; збільшення пропозиції даного товару. Для покупця – зростання цін на товари; зменшення пропозиції товару.

Фактори, що впливають на кон’юнктуру ринку діляться на 2 групи:

1. Фактори, що безпосередньо впливають на кон’юнктуру світового ринку. Включають в себе:

• Фактори попиту;

• Фактори пропозиції;

• Фактори ціни.

2. Фактори, що опосередковано впливають на кон’юнктуру світового ринку.

• Державно-політичні - це фактори що обумовлюють рівень політичної стабільності в країні, національну зовнішню політику, сукупність державних установ, що впроваджують нормативно-правові акти;

• Економічні - це фактори, що впливають на купівельну спроможність споживачів і структуру споживання;

• Техніко-технологічні - фактори, що сприяють створенню та впровадженню нових технологій;

• Демографічні - це фактори розподілу, переміщення, відтворення населення;

• Культурологічні - це фактори, що відтворюють ціннісні орієнтації у процесі виробництва (процеси гуманізації праці, дбайливого ставлення до навколишнього середовища і т.п.)

• Природнокліматичні - це запаси природних ресурсів, вивчення екологічного навантаження та кліматичних умов, що впливають безпосередньо на виробництво.

Основні показники кон’юнктури товарного ринку:

Перша група – показники виробництва:

• Динаміка виробництва;

• Завантаження виробництва потужностей експортних підприємств;

• Динаміка капіталовкладень в експортні галузі

• Динаміка виробничих витрат

• Чисельність зайнятих та безробітних

• Рух курсу цінних паперів.

Друга група – показники попиту та пропозиції;

• дані про динаміку і структуру споживання;

• динаміка оптової та роздрібної торгівлі;

• рух товарних запасів;

• індекси вартості життя (наприклад, споживча корзина).

Третя група – товарно-економічні показники:

• стан світової торгівлі;

• динаміка торгівлі в основних країнах експортерах та імпортерах;

• нові форми та методи торгівлі.

Четверта група – цінові показники:

• динаміка експортних цін;

• вплив інфляції на ціни

• зміна цін на сировину та напівфабрикати;

• зміна курсів валют;

• дані про державне регулювання цін;

• вплив монополій на рівень ринкових цін.

Вивчення та аналіз названих показників дає змогу суб’єктам ЗЕД зменшити комерційні ризики та успішно здійснювати свою діяльність.

При виході на зовнішній ринок підприємства та фірми зіштовхуються з жорсткою конкуренцією на цих ринках з тими суб’єктами, які вже там працюють. Виникає необхідність співіснування зі своїми конкурентами. Є два варіанти такого співіснування:

Перший – принцип жорсткої конкуренції з метою підпорядкування собі конкурента.

Другий – більш гнучкий, полягає в пошуку компромісів з метою співіснування. Наявність у конкурентів спільної мети і потреби у досвіді один одного створює ситуацію для співробітництва.

Співіснування за другим варіантом неможливе без оцінки конкурентоспроможності підприємства взагалі та конкурентоспроможності його продукції зокрема.

Конкурентоспроможність – здатність діяти в умовах ринку і отримувати при цьому прибуток. Вона зводиться в основному до конкурентоспроможності товару.

Конкурентоспроможність товару – це порівняльна характеристика сукупних якостей товару, відповідно до вимог ринку.

Конкурентоспроможність товару може бути двох видів:

1. Конкурентоспроможність для покупця. Вона розраховується за такою формулою К = Е/В ,

де Е – корисний ефект, що має покупець від придбання товару;

В – витрати покупця на придбання товару.

Чим більший цей ефект, тим більша конкурентоспроможність товару.

Витрати покупця складаються з двох частин - витрат на купівлю та витрат, пов’язаних із споживанням, що разом становлять ціну споживання. Тому найбільш конкурентоспроможним є не той товар за який просять мінімальну ціну, а той, у якого мінімальна ціна споживання на весь період споживання цього товару.

2. Конкурентоспроможність для виробника, яка розраховується за формулою К = П/В,

де П – це прибуток, який отримає виробник від реалізації товару на світовому ринку;

В – це витрати виробника, що пов’язані з виробництвом та реалізацією товару на світовому ринку.

Чим вищий прибуток, тим більша конкурентоздатність товару.

Конкурентоспроможність товару на світовому ринку характеризує система показників, які поділяються на 3 групи:

• Технічні

• Економічні

• Організаційні.

І група - технічні показники. До них відносять:

1. Класифікаційні показники – це показники, що означають належність товару до певного класу продукції (вид товару, його призначення, зміст, новизна).

2. Конструктивні показники – це показники, що характеризують притаманні товару певні технічні та конструктивні рішення (нова форма, новий матеріал).

3. Нормативні показники – це показники, що свідчать про відповідність товару національним та міжнародним нормативам, стандартам, вимогам.

4. Ергономічні показники – це показники, направлені на задоволення вимог споживача (гігієнічні, фізіологічні, психологічні)

5. Естетичні показники.

ІІ група – економічні показники, які характеризують ек. та споживчі властивості товару. До них відносять: ціну, собівартість, рівень попиту на неї, тощо. Ці показники відтворюються у витратах на придбання продукції.

ІІІ група – організаційні показники. До них відносять:

1. умови платежу

2. умови поставок товару

3. система знижок при купівлі

4. терміни та умови надання гарантій на товар.

В сучасних умовах на зміну ціновій конкуренції прийшла нецінова, тобто сьогодні перемагає не той, хто пропонує нижчі ціни, а той хто пропонує вищу якість, бо така продукція набагато ефективніша у використанні.

При визначенні конкурентоспроможності продукції потрібно враховувати такі правила:

• конкурентоспроможність оцінюється шляхом порівняння двох, чи більше аналогів, що зумовлює відносність даного показника;

• при оцінці конкурентоспроможності оцінюються не всі властивості, а лише ті, що викликають цікавість іноземного споживача;

• рівень конкурентоспроможності визначається для конкретного ринку, чи його сегменту.

Обрання ринку та визначення конкурентоспроможності товару суб’єктами ЗЕД є основою для встановлення контактів з зарубіжними партнерами та обґрунтування стратегії міжнародного маркетингу.

Міжнародна маркетингова стратегія (ММС) – це поведінка фірми, що забезпечує досягнення певної мети при наявних можливостях в певний період часу.