3.5. Інформаційні джерела

1. С.53-86; 2. С.35-150; 3. С.162-232; 6. С. 15-44;86-123; 7. С.89-97; 8. С.50-99; 10. С.12-29.

Тема 4. Місце та роль підприємства в зед України.

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Одним із головних суб'єктів ЗЕД є підприємство. Підприємство — це самостійний суб'єкт господарської діяль­ності, який виготовляє продукцію або надає послуги з метою задоволення потреб суспільства та одержання прибутку.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства базується на можливості отримання економічних вигод виходячи з пере­ваг міжнародного поділу праці, міжнародних ділових відно­син. Це пов'язано з тим, що виробництво певного товару, його збут або надання певного виду послуг в іншій країні має більше переваг ніж така діяльність всередині країни. Таким чином, ЗЕД здійснюється в тій країні і з тими партнерами, які є найвигіднішими.

ЗЕДП – це сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних та комерційних функцій підприємства, пов’язаних з його виходом на зовнішній ринок.

До причин, що спонукають підприємство займатися зовнішньоекономічною діяльністю, відносяться:

• Розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою максимізації прибутку ;

• Залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва;

• закупівля необхідної сировини, комплектуючих, нових технологій, обладнання;

• залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, збільшення експортного потенціалу та конкурентних позицій на світовому ринку;

• участь у спеціалізації і кооперуванні виробництва з метою розвитку підприємства.

Для українських підприємств створені певні стимулюючі умови для здійснення ЗЕД:

• їх організація має повідомний, а не дозвільний характер;

• вони самостійно визначають свій ор­ганізаційно-правовий статус, форми та методи ЗЕД:

• самостійно формують підприємницьку стратегію, товарну, фінансову, цінову та іншу політику.

В той же час існує низка обставин, які негативно вплива­ють на характер та ефективність функціонування підприємства. До них слід віднести такі:

• підприємство ще дуже обмежене у своїх ринкових мож­ливостях як всередині країни, так і за кордоном;

• державна підтримка підприємства деякою мірою має декларативний характер;

• різні елементи ринкової економіки України розвива­ються та формуються різними темпами та неадекватно світовим процесам;

• нормативно-правове регулювання діяльності підприємства, як правило, розвивається випереджаю­чими темпами порівняно з іншими елементами ринко­вої інфраструктури;

• використання підприємцями недозволених методів конкуренції, неправових дій;

• зростання ризику банкрутства, оскільки підприємство самостійно формує політику збутову, матеріально-технічного за­безпечення, валютно-фінансову, цінову та товарну.

З метою усунення обмежень, що стримують розвиток зовнішньоекономічної діяльності, до окремих підприємств-резидентів України застосовується режим сприяння [31].

Режим сприяння передбачає, що під час провадження українськими підприємствами зовнішньоекономічних операцій до них не застосовуються заходи нетарифного регулювання та інші обмеження, а також встановлюється спрощений порядок застосування процедур митного оформлення.

Для застосування режиму сприяння ЗЕД підприємства повинні відповідати таким критеріям оцінювання:

• бути зареєстрованими в Україні резидентами — платника­ми податків (податку на додану вартість, податку на прибуток, акцизного збору);

• здійснювати зовнішньоекономічну діяльність протягом принаймні двох років, що передують моменту здійснен­ня оцінювання підприємства;

• бути прибутковими протягом двох років, що передують моменту здійснення оцінювання підприємства;

• не мати простроченої заборгованості за зовнішньоекономічними операціями протягом двох років, що переду­ють моменту здійснення оцінки підприємства;

• не мати заборгованості з податків і зборів (обов'язко­вих платежів) до бюджетів та державних цільових фондів протягом двох років, що передують моменту оцінювання підприємства;

• не мати порушень митного, податкового й валютного законодавства протягом двох років, що передують моменту оцінювання підприємства;

• до підприємства не повинні застосовувалися спеціальні санкції, передбачені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», протягом двох років, що передують моменту оцінювання підприємства.

У разі відповідності підприємства затвердженим кри­теріям оцінювання, воно має право звернутися до Державної митної служби з проханням про незастосування одного чи декількох заходів нетарифного регулювання. До звернення до­дається письмове погодження Державної податкової адміністрації, яка підтверджує відповідність підприємства за­значеним критеріям. Для отримання цього погодження підприємство повинно надати довідку з Державної податкової інспекції за місцем його реєстрації з інформацією щодо відповідності критеріям оцінювання. Державна митна служба перевіряє відповідність підприємства критеріям та після пого­дження з Міністерством економіки, видає наказ про внесення підприємства до Переліку підприємств, до яких застосо­вується режим сприяння. За неухильним дотриманням підприємством чинного законодавства здійснюється жорст­кий контроль.

Головною формою підприємницької діяльності є фірма — господарче підприємство або окремий бізнесмен, що є юри­дичною особою.

1. За видами діяльності фірми групуються та­ким чином: