18. Поняття соціального страхування, його відмінність від цивільно-правового.

Соціальне страхування — одна з основних форм соціального забезпечення, заснована на застосуванні страхового методу, тобто внесенні в соціальні фонди обов'язкових внесків суб'єктами підприємницької діяльності (фізичними і юридичними особами, а також особами найманої праці ( що працюють на умовах трудового договору) незалежно від форм власності й видів господарської діяльності, і використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян, що втратили працездатність, а також охорони їхнього здоров'я. Соціальне страхування нерозривно пов'язане із трудовою діяльністю людини в різних формах громадської організації праці.

19. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р.

Стаття 4. Види загальнообов'язкового державного соціального страхування

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.

20. Поняття “трудовий стаж”, його види і значення в праві соціального забезпечення.

Трудовой стаж - это продолжительность трудовой, иной общественно-полезной деятельности, а также других периодов, с которыми связано наступление определенных правовых последствий в социальном обеспечении. Трудовой стаж является одним из необходимых фактов в сложном юридическом составе, порождающем возникновение большинства пенсионных правоотношений (за исключением правоотношений по обеспечению социальными пенсиями), правоотношений по предоставлению отдельных видов пособий, а также социальных льгот.

Одним из важнейших юридических фактов, с которым законодатель связывает возникновение большинства правоотношений в сфере социального обеспечения, является трудовой стаж. Его наличие существенно влияет на объём прав нетрудоспособных граждан в сфере социального обеспечения. Под трудовым стажем понимается суммарная продолжительность трудовой деятельности и иной общественно полезной деятельности, как оплачиваемой, так и не оплачиваемой.

Трудовой стаж, как особая мера величины трудовой деятельности, имеет количественную и качественную характеристику. Количественной характеристикой трудового стажа является его продолжительность; качественная характеристика отражает характер и условия, в которых протекает трудовая деятельность (вредность, тяжесть, опасность и др.).

Трудовий стаж визначається як тривалість (період) трудо­вої діяльності особи в системі суспільної організації праці і обчислюється на підставі записів до трудової книжки працівника. На відміну від нього, страховий стаж передбачає обчислення тривалості сплати особою або на її користь інши­ми зобов'язаними суб'єктами страхових внесків до спеціаль­них страхових фондів.

Запровадження в системі соціального захисту страхового стажу замість трудового є віддзеркаленням нових еконо­мічних перетворень та змін у соціальній політиці держави. Відмова від планово-розподільчої системи та перехід до соціально-ринкових відносин, де головна увага акцентується на особистій відповідальності особи за майбутні соціальні ри­зики, зумовили переорієнтацію в оцінці юридичних фактів. Тепер для одержання особою соціальних виплат у системі за­гальнообов'язкового соціального страхування необхідним є не лише факт заняття нею суспільно корисною діяльністю, а й факт сплати соціальних страхових внесків. За відсутності останнього особа такої допомоги не отримає. Страховий стаж є своєрідним відображенням часткової участі особи у форму­ванні загальнообов'язкової державної системи соціального страхування та слугує підставою для обчислення її май­бутніх соціальних виплат.

У соціальному забезпеченні громадян велике значення має класифікація трудового стажу на окремі види. Розрізняють стаж загальний, спеціальний і безперервний. Така класифікація трудового стажу дозволяє диференційоване підходити до призначення різних видів пенсій. Але сьогодні не всі види трудового стажу застосовуються. Втрачає своє колишнє значення безперервний трудовий стаж, але зате зростає роль загального й спеціального стажу роботи, а в майбутньому - страхового стажу.

Для призначення пенсії за віком на загальних підставах потрібен загальний стаж роботи, а для встановлення пенсії на пільгових умовах - спеціальний.

Загальний трудовий стаж – це загальна сумарна тривалість трудової й іншої суспільно корисної діяльності, незалежно від місця роботи, часу й наявних перерв. Він є визначальною умовою пенсійного забезпечення кожного працівника найманої праці.

Спеціальний стаж — сумарна тривалість трудової діяльності (державної служби), але виділена із загального стажу або по її змісту, або за умовами праці, у тому числі по займаній посаді, професії, у яких вона протікала. Спеціальний стаж є однією з важливих умов для пенсійного забезпечення на пільгових умовах, за вислугу років. Найбільш пільгові умови виходу на пенсію надаються тим, хто трудився на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці й у гарячих цехах.

Безперервний стаж — це тривалість безперервної трудової діяльності працівника на тому самому підприємстві, в установі, організації. Однак у цей час безперервний стаж не має визначального значення в праві соціального забезпечення.