Тема 11. Заборгованість у системі міжнародних фінансів

1. Зовнішня заборгованість – це:

а) сума фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами, що підлягають погашенню у встановлені терміни;

б) співвідношення між закордонними активами і золотовалютними резервами країни з одного боку і зобо­в'язаннями перед іноземними вкладниками з другого;

в) зобо­в'язання імпортера погасити кредит або у визначений строк, або в разі настання певних умов;

г) кредити, коли формою їх забезпечення є товари, товарно-розпорядчі документи, акредитиви, виставлені на користь експортерів.

2. Основними компонентами зовнішнього боргу є:

а) світовий грошовий товар;

б) валюта;

в) довгостроковий, короткостроковий борг, борг перед МВФ;

г) внутрішній борг країни

3. Приватний негарантований борг, державний борг, борг, гарантований державою є складовими:

а) короткострокового боргу;

б) довгострокового боргу;

в) середньострокового боргу;

г) боргу перед МВФ.

3. Основними аналітичними показниками, за якими узагальнюють дані про зовнішню заборгованість, є:

а) чисті потоки, несплачений і розподілений прибуток, отримання кредитів;

б) внутрішні борги підприємству;

в) кредити банків;

г) усе перераховане.

5. Показник, що характеризує поточну зовнішню заборгованість - це:

а) нерозподілений борг;

б) несплачений і розподілений борг;

в) чисті потоки;

г) чисті трансферти.

6. Для аналізу рівня і динаміки зовнішнього боргу Всесвітній банк використовує такі показники:

а) EDT/XGS, EDT/GNI, TDS/XGS

б) чисті потоки;

в) сума іноземних інвестицій;

г) обсяги ВВП.

7. Основними індикаторами заборгованості є:

а) відношення міжнародних резервів до обсягу імпорту товарів та послуг;

б) відношення сплати процентів до валового національного доходу;

в) відношення зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг та відношення обслуговування боргу до експорту;

г) відношення загальної суми боргу до валового національного доходу та частка боргу міжнародним організаціям.

8. Які існують полюси зовнішньої заборгованості?

а) велика та невелика група країн-боржників;

б) кредитори та дебітори;

в) банки та міжнародні установи;

г) держави та міжнародні організації.

9. Банки, фінансово-кредитні установи, індивідуальні підприємці, уряди держав та міжнародні організації, які купують облігації – це:

а) дебітори;

б) кредитори;

в) боржники;

г) усе перераховане.

10. Згідно з класифікацією країн за рівнем заборгованості, що розроблена Всесвітнім банком, вони поділяються на:

а) країни з надмірною заборгованістю;

б) країни з помірною заборгованістю;

в) країни з низьким рівнем заборгованості;

г) усе перераховане.

11. Країни з надмірною заборгованістю – це:

а) країни Центральної Африки, Південної Азії, Латинської Америки та Карибського басейну;

б) країни Східної Європи та Південної Африки;

в) країни Західної Європи та Центральної Азії;

г) країни Середньої Азії та Північної Африки.

12. Країни з помірною заборгованістю – це:

а) країни Центральної Африки, Південної Азії, Латинської Америки та Карибського басейну;

б) країни Східної Європи та Південної Африки;

в) країни Європи, Центральної, Середньої Азії та Північної Африки;

г) країни Середньої Азії та Північної Африки.

13. Показники відношення величини зовнішнього боргу до різних економічних показників – це показники:

а) абсолютні;

б) відносні;

в) якісні;

г) кількісні.

14. Підходи кредиторів мають:

а) один період;

б) два періоди;

в) три періоди;

г) чотири періоди.

15. Реструктуризація боргу – це:

а) погоджені боржниками та кредиторами заходи, спрямовані на підтримку платоспроможності боржників у середньо- і довгостроковій перспективі;

б) співвідношення між закордонними активами і золотовалютними резервами країни з одного боку і зобо­в'язаннями перед іноземними вкладниками з другого;

в) сума фінансових зобов’язань країни перед іноземними кредиторами, що підлягають погашенню у встановлені терміни;

г) зобо­в'язання імпортера погасити кредит або у визначений строк, або в разі настання певних умов;

16. Рекапіталізація – це:

а) перенесення строків платежів основної частини боргу на більш пізній строк;

б) зменшення суми невиплаченої заборгованості;

в) обмін боргів на облігації боржників чи надання нових кредитів, призначених для оплати минулих боргів;

г) списання боргу.

17. Сек’юритизація боргу – це:

а) валютні операції, пов'язані з поставкою валюти на строк понад 3 дні з дня її укладення;

б) емісія дебітором нових боргових зобов’язань у вигляді облігацій, які обмінюються на старий борг чи продаються на відкритому ринку;

в) перенесення строків платежів основної частини боргу на більш пізній строк;

г) зменшення суми невиплаченої заборгованості.

18. Цінні папери, випущені з метою рефінансування позик та інших видів боргів комерційним банкам, вважаються облігаціями Брейді, якщо:

а) позичальник і його кредитори домовились, що прострочену заборгованість буде обміняна на нові облігації;

б) позичальник і його кредитори не домовились, що прострочену заборгованість буде обміняна на нові облігації;

в) позичальник і його кредитори домовились, що прострочену заборгованість буде списано;

г) позичальник і його кредитори домовились, що прострочену заборгованість буде продовжено.

19. Питанням про реорганізацію офіційного боргу займається:

а) Лондонський клуб;

б) МВФ;

в) Паризький клуб;

г) МБРР.

20. Списання третини боргу, перегляд умов погашення згідно з ринковими ставками процента для іншої частини боргу та встановлення строку погашення 14 років, включаючи пільговий 8-річний період – це:

а) торонтські умови;

б) г’юстонські умови;

в) лондонські умови;

г) неапольські умови.

21. Ліонські умови передбачають:

а) 50-відсоткове списання для інших категорій країн;

б) анулювання 50-відсоткового боргу;

в) 80-відсоткове зниження боргових зобов’язань;

г) списання третини боргу.

22. Перенесення строків платежів основної частини боргу на більш пізній строк – це:

а) реструктуризація;

б) перенесення платежів;

в) рекапіталізація;

г) скорочення суми боргів.

23. Строк погашення комерційних кредитів збільшувався до 15 років, включаючи пільговий період 8 років – це умови:

а) торонтські;

б) г’юстонські;

в) лондонські;

г) неапольські.

24. Багаті країни з середнім рівнем доходу застосовують:

а) лондонські умови;

б) неапольські умови;

в) умови Паризького клубу;

г) ліонські умови.

25. Паризький клуб виходить за рамки Неапольських умов і збільшує концесійне скорочення боргу до 80 відсотків за чистою приведеною вартістю. Це відбувається на:

а) першій стадії;

б) другій стадії;

в) етапі завершення програми;

г) не відбувається.