Тема 10. Регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин

1. Валютне регулювання – це:

а) форма державного регулювання міжнародних економічних відносин, спрямована на регулювання міжнародних розрахунків;

б) сукупність засобів зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення зовнішньоекономічної діяльності державою, фірмами та іншими юридичними чи фізичними особами;

в) сукупність заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів;

г) форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

2. Валютне регулювання може здійснюватися:

а) Міністерством фінансів;

б) Центральним емісійним банком;

в) спеціальними урядовими установами;

г) всі відповіді вірні.

3. Облікова політика держави спрямована на:

а) регулювання валютного курсу, шляхом купівлі та продажу іноземної валюти;

б) зменшення ризиків, пов’язаних із загрозою втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контрактів;

в) зміну облікової ставки центральним банком з метою регулювання валютного курсу, шляхом впливу на рух короткострокових капіталів;

г) пряме втручання центрального банку в операції з іноземною валютою на валютних ринках при одночасному введені обмежень у сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.

4. Девізна політика направлена на:

а) регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти;

б) зменшення ризиків, пов’язаних з загрозою втрат у результаті зміни курсів валют під час виконання контрактів;

в) зміну облікової ставки центральним банком з метою регулювання валютного курсу, шляхом впливу на рух короткострокових капіталів;

г) гальмування промислового буму, який може призвести до «перегріву» економіки країни і перевиробництву товарів.

5. Політика кредитної рестрикції ( політика «дорогих» грошей) – це:

а) традиційний метод регулювання валютного курсу, який передбачає що в умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і цим самим стимулює приплив іноземного капіталу; при значному активному сальдо – центральний банк знижує облікову ставку, стимулюючи відплив іноземного капіталу;

б) політика, яка використовується в умовах стрімкого промислового буму та зростання господарської активності, мета якої загальмувати промисловий бум, що може призвести до «перегріву» економіки країни і перевиробництву товарів;

в) політика, яка спрямована на стимулювання кредитних операцій, у розрахунку на те, що більш сприятливі умови кредитування будуть спонукати до зростання виробництва і залучення іноземного капіталу;

г) політика, яка спрямована на регулювання валютного курсу, шляхом купівлі та продажу іноземної валюти.

6. Політика кредитної експансії (політика «дешевих» грошей) – це:

а) традиційний метод регулювання валютного курсу, який передбачає що в умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і цим самим стимулює приплив іноземного капіталу; при значному активному сальдо – центральний банк знижує облікову ставку, стимулюючи відплив іноземного капіталу;

б) політика, яка використовується в умовах стрімкого промислового буму та зростання господарської активності, мета якої загальмувати промисловий бум, що може призвести до «перегріву» економіки країни і перевиробництву товарів;

в) політика, яка спрямована на стимулювання кредитних операцій, у розрахунку на те, що більш сприятливі умови кредитування будуть спонукати до зростання виробництва і залучення іноземного капіталу;

г) політика, яка спрямована на регулювання валютного курсу, шляхом купівлі та продажу іноземної валюти.

7. При використанні девізної політики центральний банк вживає такі заходи:

а) у разі падіння курсу національної валюти центральний банк продає на валютних ринках значні суми іноземної валюти, що призводить до зростання курсу національної валюти щодо іноземної, та навпаки: скуповує іноземну валюту, що веде до зниження курсу національної;

б) в умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і цим самим стимулює приплив іноземного капіталу; при значному активному сальдо – центральний банк знижує облікову ставку, стимулюючи відплив іноземного капіталу;

в) у разі падіння курсу національної валюти центральний банк скуповує на валютних ринках значні суми іноземної валюти, що призводить до зростання курсу національної валюти щодо іноземної, та навпаки: продає іноземну валюту, що веде до зниження курсу національної;

г) в умовах пасивного платіжного балансу центральний банк знижує облікову ставку і цим самим стимулює приплив іноземного капіталу; при значному активному сальдо – центральний банк підвищує облікову ставку, стимулюючи відплив іноземного капіталу.

8. Валютна інтервенція використовується для:

а) знецінення національної валюти з метою масового експорту товарів;

б) підтримки курсу валюти на завищеному рівні;

в) підтримки курсу валюти на заниженому рівні шляхом валютного демпінгу;

г) запобігання виникнення порушень платіжного балансу країни.

9. Валютний демпінг – це:

а) завищення національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами нижчими за світові;

б) знецінювання національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами нижчими за світові;

в) завищення національної валюти з метою масового імпорту товарів за цінами нижчими за світові;

г) знецінювання національної валюти з метою масового імпорту товарів за цінами вищими за світові.

10. Девальвація – це:

а) метод валютного регулювання, що передбачає реорганізацію боргу, тобто платежі за основною сумою боргу та за процентами, що підлягають погашенню у встановлені раніше строки;

б) метод валютного регулювання, при якому відбувається підвищення вартості однієї валюти щодо інших валют у системі фіксованих валютних курсів;

в) традиційний метод валютного регулювання, що передбачає купівлю різних видів активів з метою зміни структури наявних активів для зменшення ризику;

г) традиційний метод валютного регулювання, при якому відбувається зниження фіксованого курсу однієї валюти щодо інших за рішенням керівної грошово-кредитної установи та використовується для зменшення дефіциту платіжного балансу, але тільки як крайній захід.

11. Ревальвація – це:

а) традиційний метод валютного регулювання, що передбачає реорганізацію боргу, тобто платежі за основною сумою боргу та за процентами, що підлягають погашенню у встановлені раніше строки;

б) традиційний метод валютного регулювання, при якому відбувається підвищення вартості однієї валюти щодо інших валют у системі фіксованих валютних курсів;

в) традиційний метод валютного регулювання, що передбачає купівлю різних видів активів з метою зміни структури наявних активів для зменшення ризику;

г) метод валютного регулювання, при якому відбувається зниження фіксованого курсу однієї валюти щодо інших за рішенням керівної грошово-кредитної установи та використовується для зменшення дефіциту платіжного балансу.

12. Валютна блокада буває таких видів:

а) одностороння та багатостороння;

б) з боку МФО та з боку окремих країн;

в) повна та часткова;

г) вірні відповіді а і в.

13. Часткова валютна блокада – це:

а) блокада країни лише однією будь-якою країною;

б) використання окремих методів валютної блокади;

в) блокада країни групою країн, які належать до певного регіону;

г) блокада країни лише однією країною з використанням усіх методів валютної блокади.

14. Валютні ризики – це:

а) ризики, пов’язані з можливістю втрат при реалізації цінних паперів або товарів через зміну оцінки їх якості та споживчої вартості;

б) небезпека втрат, пов’язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої при проведені зовнішньоекономічних, кредитних операцій;

в) ризик знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності;

г) ризик падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів за зростання дефляції.

15. Ризикам у зовнішній торгівлі можуть сприяти такі заходи іноземних держав:

а) заборона платежів;

б) хеджування;

в) мораторій;

г) всі відповіді вірні.

16. В міжнародній торгівлі існують такі ризики контрагентів:

а) ризик неплатежу;

б) ризик невиконання контракту;

в) ризик втрати товару в дорозі, затримки або втрати документів, проблеми з митницею;

г) всі вірні відповіді.

17. Ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів поділяється на:

а) операційний, економічний та ризик ліквідності;

б) інфляційний, дефляційний та операційний;

в) операційний, трансляційний та економічний;

г) інфляційний, дефляцій та економічний.

18. Операційний валютний ризик – це:

а) ймовірність несприятливого впливу змін валютного курсу на економічний стан компанії (зменшення обсягу товарообороту, зміна цін на фактори виробництва і готову продукцію), загострення конкуренції, а також унаслідок зміни уподобань споживачів;

б) ризик реальних втрат або упущеної вигоди в конкретній операції чи угоді;

в) ризик падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів за зростання дефляції;

г) ризик знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності.

19. Економічний валютний ризик – це:

а) ймовірність несприятливого впливу змін валютного курсу на економічний стан компанії (зменшення обсягу товарообороту, зміна цін на фактори виробництва і готову продукцію), загострення конкуренції, а також унаслідок зміни уподобань споживачів;

б) ризик реальних втрат або упущеної вигоди в конкретній операції чи угоді;

в) ризик падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва і зниження доходів за зростання дефляції;

г) ризик знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності.

20. Хеджування – це:

а) інструмент фінансової політики, спроможний знизити ступінь невизначеності;

б) зниження реальних втрат або упущення вигоди в конкретній операції чи угоді;

в) забезпечення стабільності майбутніх валютних курсів і процентних ставок або гарантовану компенсацію втрат від їх несприятливих змін за рахунок прибутку, що отримується від господарської діяльності;

г) інструмент фінансової політики, що дозволяє зменшити ризик знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності.

21. Валютні застереження спрямовані на:

а) усунення ризиків неплатежу неспроможним імпортером, або імпортером що не бажає здійснювати платіж за контрактом;

б) усунення валютних ризиків, шляхом купівлі різних видів активів з метою зміни структури наявних активів;

в) усунення ризиків знецінення грошових доходів з погляду реальної купівельної спроможності;

г) усунення або обмеження валютного ризику в торговельно-економічних відносинах з країнами, розрахунки з якими здійснюються у вільно конвертованій валюті, а також з тими, де здійснюються за клірингом.

22. Мультивалютні застереження передбачають:

а) перерахунок сум за умови зміни середньоарифметичного курсу найбільш стійких валют щодо валютного платежу;

б) розрахунок за середнім умовним показником, який визначає величину валюти ціни і платежу не на базі однієї валюти, а на основі кількох;

в) всі вірні відповіді;

г) вірні відповіді а і б.

23. Система валютних застережень регламентується:

а) державою;

б) міжнародними фінансовими організаціями;

в) юридичними особами держави;

г) всі відповіді вірні.

24. Поняття валюта використовується в наступних значеннях:

а) міжнародна, національна, локальна;

б) міжнародна, іноземна, національна;

в) національна, локальна, регіональна;

г) немає вірних відповідей.

25. Світова валютна система включає в себе ряд конструктивних елементів, а саме:

а) світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки;

б) валютні ринки, міжнародні валютно-фінансові організації;

в) світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки, міжнародні валютно-фінансові організації;

г) валютний курс, валютні ринки.