Тема 6. Регулювання діяльності банків

План

6.1. Сутність та необхідність регулювання банківської діяльності

6.2. Державна реєстрація і ліцензування банківських установ

6.3. Здійснення банками фінансового моніторингу і організація боротьби з легалізацією «брудних грошей» у банківському секторі економіки

6.4. Встановлення обов\язкових нормативів НБУ

6.5. Формування резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями

6.1. Сутність та необхідність регулювання банківської діяльності

Банківське регулювання - створення системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Головна мета банківського регулювання є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Методи банківського регулювання проявляються через систему заходів.

Виділяють такі заходи банківського регулювання:

1. превентивні - застосовуються для уникнення можливих негативних наслідків за тієї чи іншої економічної ситуації

- вимоги щодо розміру та структури власного капіталу банку;

- вимоги щодо ліквідності;

- диверсифікацію банківських ризиків;

- обмеження виконуваних операцій.

2. протекційні - вживаються для захисту від уже існуючої ситуації.

- створення системи гарантування вкладів;

- формування банками резервів на покриття кредитних та інших ризиків;

- рефінансування центральним банком комерційних банків;

- допомога інших державних органів.

3. Економічні :

3.1. нормативні - встановлення кількісних нормативів або розмірів обмежень чи пільг

3.2. коригуючі - застосування впливу для конкретної ситуації.

4. адміністративні методів - встановлення певного порядку дії у сфері державного управління; заборона певних дій.

Основні завдання регулювання діяльності банків:

• підтримання стабільності та надійності банківської системи;

• захист інтересів вкладників від неефективного управління банками і від шахрайства.

• створення конкурентного середовища у банківському секторі,

• забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектору в цілому і кожного банку окремо.

• підтримування необхідного рівня професіо­налізму в банківському секторі

• забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

Повноваження органів банківського регулювання:

• регулювати доступ до банківської системи. Це означає, по-перше, можливість визначати певні вимоги й умови, що є обов’язковими для отримання ліцензії на право здійснювати банківську діяльність, і, по-друге, здійснювати нагляд за дотриманням цих вимог та умов;

• установлювати для банків економічні нормативи, для забезпечення контролю ризиків;

• вимагати від банків формування резервів для покриття ризиків від проведення активних операцій, а також вимагати резервування частини залучених депозитів у межах установленої норми обов’язкових резервів;

• ініціювати створення системи гарантування банківських депозитів та забезпечувати ефективність її функціонування;

• установлювати для банків принципи та стандарти ведення бухгалтерського обліку, правила складання статистичної звітності та порядок проведення внутрішнього аудиту;

• регулярно отримувати від банків звітність і на базі аналізу цієї звітності проводити безвиїзний нагляд, тобто дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому. Безвиїзний нагляд використовується як система раннього застереження, що дає змогу регулятивно-наглядовим органам ухвалювати рішення про застосування до банків коригувальних заходів до загострення ситуації в банках або до проведення інспекційної перевірки на місці;

• проводити інспекційні перевірки банків на місцях. Порівняно з безвиїзним наглядом інспекційні перевірки надають регулятивно-наглядовим органам більше можливостей щодо виявлення реальної якості банківських активів, якості управління банком і взагалі якості управління банківськими ризиками. Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнювальними;

• застосовувати заходи примусового впливу щодо проблемних банків, зокрема забороняти оголошення і виплату дивідендів, накладати штрафи тощо;

• брати неплатоспроможні банки під контроль, призначати тимчасову адміністрацію в такі банки, призупиняти їхню діяльність, організовувати реорганізацію та ліквідацію банків.

У країнах з ринковою економікою держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного регулювання діяльності банків. Пруденційний нагляд – це регулювання, спрямоване на забезпечення стабільності та надійності банків, їхньої обачливої та розважливої поведінки, виконання банками вимог фінансової безпеки.

Інституціональна побудова банківського регулювання:

• моно-система : регулювання виконується лише центральним банком (Нідерланди, Росія, Україна)

• змішана система: регулювання здійснюється центральним банком і іншими органами (можуть створюватися під егідою центрального банку, міністерства фінансів, казначейства або бути взагалі незалежними органами) (США, Німеччина, Франція)

Наприклад, у Німеччині до недавнього часу функціонувало під егідою Міністерства фінансів Федеральне відомство з нагляду за банками, яке тісно співпрацювало з центральним банком (Німецьким федеральним банком, або Бундесбанком). Із створенням цього відомства було конкретизовано розподіл повноважень між ним і Бундес­банком.

У Франції функціонують три спеціальні структури під егідою Банку Франції і Міністерства фінансів та економіки — Комітет банківської регламентації, Комітет кредитних установ і Банківська комісія з розподілом регулятивно-наглядових повноважень між ними і Банком Франції.

у США є Федеральна корпорація страхування депозитів, підзвітна законодавчому органу державної влади.

В Україні регулювання здійснює НБУ. Ця система представлена

1. Комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків (включає відділ реєстрації та ліцензування банківських установ, відділ інспектування та моніторингу діяльності банків, відділ інформаційно-аналітичної роботи).

2 Генеральним департаментом банківського нагляду (Департамент стратегічного розвитку банківського нагляду; Департамент державної реєстрації та ліцензування банків; Департамент роботи з проблемними банками; Департамент безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок)