5)Інфекційні захворювання рослин і тварин

— хвороби, що виникають внаслідок дії на рослину патогенних (хвороботворних) організмів. Розвиваються на поверхні або всередині рослин за рахунок їхніх клітин. За характером збудника І. х. р. поділяють на грибні хвороби рослин (мікофітози), бактеріози (бактеріальні хвороби), вірусні хвороби рослин (вірози), мікоплазми, нематодні хвороби рослин та ін. У розвитку І. х. р. розрізняють фази: зараження (контакт збудника з рослиною), інкубації (період від зараження до появи перших ознак хвороби) і прояву хвороби з певними ознаками на різних органах рослини. Хвороботворні організми (патогени) можуть проникати в рослину активно чи пасивно через природні отвори (продихи, гідатоди тощо), квітки, проростки, кореневі колоски тощо. Кожен вид патогена для проникнення в рослину і розвитку в ній потребує певних умов середовища. Зараження рослин часто залежить від інфекційного навантаження (кількості індивідуумів патогена на окремих органах рослини). Тривалість інкубаційного періоду І. х. р. не є постійною і залежить від активності хвороботворних організмів, сортових особливостей рослини-живителя та зовнішніх умов, насамперед від температури. Ураження рослин буває місцеве (локальне) і загальне (дифузне). Патогени І. х. р. зберігаються здебільшого в рослині, на рослинних рештках і в грунті. Поширюються вони через повітря, воду, тваринами тощо. Розрізняють загальний ареал І. х. р.— район їхнього природного поширення та ареал шкідливості, де патогени, широко розмножуючись, нагромаджуються у великій кількості і, спричиняючи масове ураження рослин, завдають с. г. великої шкоди. І. х. р. за характером поширення бувають розсіяні, або спорадичні. Проти І. х. р. впроваджують системи заходів, в яких головну роль відіграє профілактика.

Хвороба Ньюкасла

Загальна інформація

Хвороба Ньюкасла-- гостра висококонтагіозна хвороба птиці ряду курячих, що характеризується вірусемією, явищами геморагічного діатезу, ураженням травного каналу, дихальних органів і центральної нервової системи.

Туберкульоз

Загальна інформація

Зооантропонозна, переважно хронічно перебігаюча інфекція сільськогосподарських, дрібних домашніх і диких тварин та людини. В основі розвитку хвороби лежить процес утворення в першу чергу в лімфатичних вузлах і в різних органах та тканинах типових бугорків (туберкулів) здатних до розпаду.

Симптоми

Інкубаційний період до 45 днів. Інфекційний процес перебігає латентно. При латентній формі інфекції алергічна реакція на туберкулін відсутня. Клінічні ознаки малоспецифічні. Підвищення температури тіла та кашель характерні для легеневої форми; розлади функції шлунково-кишкового тракту - в кишечній формі, утворення щільних припухлостей, збільшення надвименних лімфовузлів, ознаки маститу - ураженню вим'я, аборти і безпліддя - ураження матки. Найбільш характерні симптоми: виснаження, ураження органів дихання, вим'я, лімфатичних вузлів.

Патогенез

Початком інфекційного процесу є розмноження вірусу в місті проникнення - в епітеліальних клітинах шкіри та слизових оболонок. З місця первинної локалізації збудник проникає в кров і попадає в епітеліальні клітини шкіри та слизових оболонок. В місцях вторинного розмноження вірусу виникають зміни характерні для вісп енної екзантеми. На початковій стадії розвитку патологічного процесу утворюються розеоли (червоні плями). В послідуючому на їх місці утворюються папули (вузлики), які з часом перетворюються у везикули (міхурці). Наповнені серозною рідиною везикули з часом, як наслідок розвитку різної мікрофлори, перетворюються в гнійні міхурці (пустули). Оболонка останніх перероджується, розривається і з пустули витікає рідина, яка висихає і утворюються струпи (крусти). Така стадійність розвитку триває 5-15 днів.