О. Довженко. «Україна в огні». Національні й загальнолюдські проблеми

 

Мета: опрацювати зміст кіноповісті; учити учнів вдумливо читати текст, коментувати найосновніші моменти, публіцистичні відступи; розвивати вміння виокремлювати провідні мотиви, проблеми, обговорювати їх з позиції сьогодення; виховувати національну самосвідомість учнів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст кіноповісті, літературознавчий словник, епіграф.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

Бесіда з учнями

• Охарактеризуйте українську літературу 40–50 рр. ХХ ст.

• Назвіть імена письменників, які творили в цей період.

• Розкажіть про Довженка-кінорежисера.

• Охарактеризуйте тематику творів О. Довженка.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Повідомлення теми й мети уроку

Багато лиха й катастpоф зазнало людство на шляху pозвитку. Жахливі землетpуси й засухи, голод і епідемії неодноpазово знищували мільйони людей. Та з усіх цих катастроф найстpашнішою стала не викликана силами стихії, не поpоджена пpиpодою, а творена pуками самої людини — війна.

Багато pазів пpиходила вона на землю, сіючи смеpть і спустошення. Тисячі й тисячі гинули в її залізних обіймах на полях боїв, в окупації, у тилу від виснажливої пpаці та нестатків. Війна завжди вимагала від воюючих наpодів титанічного напpуження всіх сил, як фізичних, так і духовних. Десятки непеpевеpшених твоpів виходили з-під пеpа письменників у часи війни, а ще більше після її закінчення. Не був винятком і О. Довженко.

ІІІ. Опрацювання навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

 

«Україна в огнi» — це переломний етап у життi та творчостi О. Довженка. Спочатку Довженко, будучи за характером романтиком, свiдомо підтримував iдеї нового ладу, вiн вiддав свiй талант загальному оркестру, але потiм внутрiшня вiльна природа митця активно противилася цьому, вона пiдносила його над актуальними бiльшовицькими iдеями колективiзацiї, iндустрiалiзацiї до глибинного осмислення вiчних людських проблем у тiснiй

єдностi з нацiональними.

На екран чи в текст настирливо проривалася болюча правда, яка мучила його. I вiн написав правду спочатку в «Щоденнику», а потiм — в «Українi в огнi».

2. Оголошення результатів дослідження учнів про історію написання та опублікування кіноповісті «Україна в огні» (домашнє завдання)

«Сьогодні роковини моєї смерті. Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Усе, що було злого, недоброго, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла. Я народився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості». Так написав митець у «Щоденнику» після заборони «України в огні».

 

Кіноповість письменник почав писати на початку війни. Швидко написав, зняв фільм, сподіваючись визнання та вдячності. Але сталося навпаки: і кінофільм, і повість були осуджені й заборонені. Фільм узагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його знаходиться в архівах московського держфільмофонду), а повість уперше опублікували вже після смерті письменника. Майже за всі кінофільми (і за «Звенигору», і за «Землю», і за «Арсенал», і за «Щорса») кінорежисера критикували. Однак такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні», він ще не зазнавав. Досить сказати, що для розгляду кіноповісті 31 січня 1944 р. було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП (б), на якому й розпинали О. Довженка.

 

Письменник не став на коліна, не благав прощення в Сталіна ні на тому засіданні-судилищі, ні пізніше. Де ж брав він сили для боротьби проти сатанинської сталінської системи? У свого народу, у його, хоч знівеченій і окраденій, але живій і чистій душі. У щирому зверненні до генсека Довженко писав: «Товаришу Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив

би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і треба тримати в чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм… у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?».

Послухаймо самого О. Довженка й зрозуміємо, за що справді він був так тяжко покараний:

«Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю…

Кому ж, як не мені, сказати було слово на захист свого народу, коли отака велика загроза нависла над нещасною моєю землею. Україну знає лише той, хто був… на її пожарах сьогодні…

Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови… Прикрита і замкнена моя правда про народ  і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика… Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюваннями…».