Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра соціології, політології та правознавства

Контрольна робота з дисципліни: « Політологія» на тему: «Держава – головний елемент політичної системи суспільства»

Виконав:

студент 5-го курсу

ТБК ЗВ ФБА

Богданець М.А.

Перевірив:

Новічков Г.В.

Рівне,2008 р

План

1. Сутність, генеза, ознаки та функції держави.

2. Вищі органи сучасної держави і поділ державної влади:

а) глава держави;

б) парламент;

в) уряд;

г) поділ державної влади.

3. Форми державного правління та устрою.

Проблемні питання :

1. Уряд формується із членів партій, які отримали більшість на виборах у парламент країни. Яким формам правління це притаманно?

2. Партійна належність президента і парламенської більшості різна. При яких формах правління це можливо?

1. Сутність, генеза, ознаки та функції держави

Визначальною ланкою політичної системи будь-якого суспільства та її підсистеми – політичної організації, є держава. Держава – це форма організації класового суспільства, носій публічної влади , сукупність взаємозв^’язаних установ і організацій, здійснюючих управління суспільством від імені народу.

Подекуди поняття держави вживається як синонім суспільства, країни либонь для позначення сукупності зв’язків між громадянами та органами держави. У повсякденній мові держава ототожнюється з владою, правосуддям, адмініструванням, контролем тощо.Держава відрізняється багатьма ознаками, а саме : - організація влади за певним територіальним принципом: поділ населення за територією проживання, а не кровно-родинними ознаками. Всезагальність – держава охоплює своїм впливом усіх людей, що мешкують на її території, в т.ч. громадян інших держав;

- наявність публічної влади, здійснюваної особливим розрядом осіб, котрі зайняті винятково управлінням суспільством та охороною встановлених у ньому порядків;

- право і можливість проводити внутрішню та зовнішню політику від імені усього суспільства, народу;

- монопольне право на примусовий вплив стосовно населення і наявність особливої системи органів, установ і знарядь примусу /армія, поліція, суд, тюрми/, які виконують функції державної влади;

- суверенна законотворчість – право видавати закони і правила, обов’язкові для усього населення;

- монопольне право на збирання податків для формування загальнодержавного бюджету, утримання державного аппарату.

В сукупності ці ознаки визначають внутрішні і зовнішні державні зв’язки як необхідну форму існування і розвитку сучасних суспільств /народів/.

У політологічній літературі надибуємо широку низку теорій походження держави і державної влади.

Неісторична теорія. Її висунув ще грецький філософ Арістотель /364-322 р. до н.е./, котрий проголосив: природа людини, як "політичної істоти", визначила їй наперед жити в суспільстві, і тому держава є природним продуктом розвитку людських спільнот.

Геологічна теорія. До цієї теорії належать аналогічні за змістом концепції в християнській культурі, де державна влада виводиться з волі

надприродного чинника - бога. Особливого насичення божественне походження держави і влади набуло у домініканського монаха Фоми Аквінського /1225 - 1274/. Усяка влада від бога, стверджував він. Держава є

'необхідність, її мета - "загальне благо".

Патріархальна теорія. Її фундатором був Роберт Філмер, англійський

філософ ХІІІ ст. За його думкою, держава виникла в процесі механічного об’єднення родів у племена, племен у ширші цілісні утворення, аж до держав. Отже, держава є розширеною формою патріархальної влади,що здійснюється від імені всіх і для загального блага.

Теорія суспільного договору. Суть означеної теорії в тому, що держава виникає не за волею бога, а створюється добровільно суспільним договором, пактом суверенних громадян і правителем за законами людського розуму. Вимоги розуму і вимоги природного права громадян на життя, свободу, рівність недоторканість майна і т.п. Закон, влада на царині суспільного договорі зобов'язані задовольнити природне право людей, захистити їх.

Теорія підкорення /конфліктно-насильницька/. Її фундатором був польсько-австрійський соціолог Людвіг Гумплович /1909/. Базуючись на концепції соціального дарвінізму /перенесення на суспільство сфор- мульованого Дарвіном закону боротьби видів за існування і виживанні вважав, що держава виникла як результат завоювання краще організованими і сильнішими групами людей гірше організованих і слабших спільностей. Тобто держава стає формою панування переможців на переможеними, сильніших над слабшими. Це є результат соціального конфлікту, абсолютної ворожості, що органічно притаманна людям.

Класова теорія. Її основоположниками, як відомо, є революційні мислителі XIX ст. Карл Маркс /1818 - 1883/ ї Фрідріх Енгельс /1818 – 1893/ Вони стверджували, що виникнення держави - це природно-історичний об'єктивний процес. Держава започатковується у пізній фазі общинно- племінного ладу і розвивається впродовж тривалого історичного період; Основними умовами утвердження держави /III - ІУ тис. до н.е./ були: поява додаткового суспільного продукту на грунті визрівання, досконалення продуктивних сил і виробничих відносин; виникнення майнової нерівності крупного розподілу праці і головне - появи класів. Відбувається поступове відокремлення діяльності по управлінню суспільством у відносно самостійну функцію /розподіл праці/. Цю функцію здійснює володіючий засобам виробництва пануючий клас у своїх інтересах.

Щодо питання класового характеру держави, нині існують інші точи зору. Приміром, американські політологи Гелбрейт, Харроу, Кросленд та ін. стверджують , що соціально-класовий чинник не є домінуючим у розвитку державності. Держава поступово деполітизується. За умов розвинутого, демократичного суспільства вона починає виступати як нейтральна, і надкласова сила й однаково відображає інтереси всіх верст суспільства.

Функції держави можна класифікувати як основні напрямки її діяльності, що вистипають атрибутами її суверенності. Якщо за критерій взяти сферу реалізації мети, то можна виділити внутрішні і зовнішні функції держави.

В межах внутрішніх функцій - функція законотворча, зв'язана :із підготовкою, розглядом і прийняттям законів; функція економічна, її якій держава виступає як підприємець, що координує економічним процес; функція соціальна - яка вимагає такой організації соціального життя, що створює рівновагу і стабільність соціальних сил; функція захисна, що диктує забезпечення правопорядку і охорону існуючого суспільного ладу, крім того, культурно-виховна, пропагандистська та ін.

Зовнішні функції держави полягають у захисті кордонів, збереженні цілісності держави та її незалежності, а також її різноманітних зв'язків в усіх сферах суспільного життя з іншими суб'єктами світового співтовариства.