В. І. Мороз*, м. В. Рошко**

*Дніпропетровський державний аграрний університет^

**Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького

Російські ліві соціал-демократи напередодні і у роки першої світової війни (1912–1917 рр.)

Розглянуто діяльність російських лівих соціал-демократів напередодні і в роки Першої світової війни (1912–1917 рр.). Особливу увагу приділено зміні форм і методів партійної роботи у зв’язку зі змінами обставин. Підкреслено значення діяльності лідерів російської соціал-демократії з укріплення партії.

Ключові слова: соціал-демократ, Державна дума, депутат, конференція.

Рассмотрена деятельность российских левых социал-демократов накануне и в годы Первой мировой войны (1912–1917 гг.). Особое внимание уделено изменению форм и методов партийной работы в святи с изменившимися обстоятельствами. Подчеркнуто значение деятельности лидеров российской социал-демократии по укреплению партии.

Ключевые слова: социал-демократ, Государственная дума, депутат, конференция.

In article the author touches upon a problem of activity of Russian left Social Democrats before and during First World War (1912–1917). Special attention is devoted to replacing forms and methods in party's work which bases on the grounds of changing circumstances. The author underlines significance of activity of Russian Social Democrat leaders in consolidation of party.

Key words: Social Democrat, State Duma, deputy, conference.

Російські ліві соціал-демократи після поразки у Росії революції 1905–1907 рр. і терору влади значно зменшили свій чисельний склад. Зменшення чисельності відбулося у 3–5 разів у залежності від регіону. Деякі соціал-демократичні організації, чисельність яких була малою, взагалі припинили своє існування. Керівництво лівих соціал-демократів стурбоване становищем справ у партії проводить на початку 1912 р. Шосту (Пражську) Загальноросійську конференцію.

На конференції у Празі аналізуються політичні події у Росії та світі за останні роки і виробляється нове бачення проблем партійного будівництва. В основу діяльності російських лівих соціал-демократів вносяться нові форми і методи роботи. Головним напрямом діяльності лівих стають не барикадні бої, не демонстрації, не страйки, а робота з організації партійної преси, насамперед газети «Правда» та таких партійних видань, як «Зірка», «Просвіта», «Прибой», «Питання страхування», «Наш шлях» та інших.

Організацією видання газети «Правда» переймається лідер лівих соціал-демократів Володимир Ілліч Ленін. Саме він формує обличчя видання, пише у «Правду» понад 280 статей [9, с. 12]. Це такі, як «Наші задачі», «Історична доля вчення Карла Маркса», «Марксизм і реформізм», «До двадцятої річниці смерті Йосипа Діцгена», «Август Бебель», «Гаррі Квелч», «Підсумки за пів року праці» і інші. «Я писав у цю газету майже щодня…» [8, с. 79–80] – пригадував він. Соціал-демократ А. А. Андрєєв, співробітник «Правди», розповідав, що «…читали їх сотні і тисячі людей. Кожен екземпляр переходив з рук у руки» [1, с. 14].

Підготовці кадрів лівих соціал-демократів В. І. Ленін і інші лідери партії приділяли багато уваги. У «Правді» і інших партійних виданнях була організована робота по написанню робітниками заводів, фабрик та майстерень цілої низки кореспонденцій, а також була розгорнута компанія з підтримки лівої соціал-демократичної преси. З вислову Володимира Леніна, матеріальна підтримка робітниками лівих соціал-демократичних видань було не чим іншим, як «формою членських взносів» [7, с. 346]. Тому, навіть хворий у квітні 1912 р., Ленін не припиняв займатися організацією та керівництвом цієї роботи [11, арк. 1–2].

Фундаментом у діяльності лівих соціал-демократів було розташування за кордоном операційної бази. У Кракові та Пороніні проводились збори керівництва партії, збори керівників місцевих осередків і інша робота. З закордону фактично направлялись на місця у Росію всі головні накази з будівництва партії.

Напередодні Першої світової війни особливу роль у діяльності лівих соціал-демократів відігравала робота депутатів-робітників IV Державної думи Росії. Депутати думи Г. І. Петровський, А. Є. Бадаєв, М. К. Муранов, Ф. М. Самойлов і М. Р. Шагов підтримували широкі партійні зв’язки з усіма місцевими соціал-демократами держави, виконували обов’язки партійного центру Росії. Вони регулярно проводили широке соціологічне опитування робітників фабрик і заводів [14, арк. 6–15].

Так, Г. І. Петровський регулярно навідувався до Катеринослава (Дніпропетровська) і зустрічався з робітниками Брянського і Трубопрокатного заводів. Під впливом Григорія Івановича Петровського робітники цих заводів створили соціал-демократичний гурток [4, арк. 1]. Окрім того, у цей час, російські ліві соціал-демократи ведуть роботу серед різних профспілок, страхових контор, лікарняних кас, організовують Поронінську партійну школу, ведуть боротьбу з ліквідаторством, троцкізмом, провокаторством, репресіями влади, індивідуальну роботу, а саме: переписка, зустрічі, бесіди, громадські виступи і таке інше. Все це у комплексі складало систему організаційно-партійної діяльності російської лівої соціал-демократії і її лідера Леніна. Говорячи про чисельність підготовлених і вихованих кадрів лівих соціал-демократів В. І Ленін писав, що «відрізняючись від легальних соціал-демократичних партій Західної Європи, ми у даний момент не можемо повідомити точне число нашої партії» [6, с. 157], але ми знаємо, що у ній «від 30 до 50 тисяч, але точно назвати неможливо» [6, с. 34].

Підбиваючи підсумки роботи лівих соціал-демократів за цей період Ленін у 1915 р. відмічав: «Правдистські газети: робота «муранівського типу» організували єдність 4/5 свідомих робітників Росії. Біля 40000 робітників купляло «Правду», набагато більше її читало. Якщо уп’ятеро і удесятеро розіб’є їх війна, тюрма, Сибір, каторга. Знищити цього прошарку неможливо. Він живий. Він пронизаний революціонністю і антишовінізмом. Він один стоїть у центрі народу і у самій глибині його…» [7, с. 175].

З початком Першої світової війни і з посиланням репресій влади, російські ліві соціал-демократи змінюють форми і методи партійної роботи у масах. «Ми знаємо, – писав Ленін, – на початку був переполох великий який углиблявся переслідуванням царизму, поведінкою «європейців», переляком війни» [7, с. 111].

Рішення лідерів російської лівої соціал-демократії про перенесення закордонної операційної бази з Польщі і до Швейцарії та виработка ними нових програмних документів партії (Маніфест ЦК, «Війна і російська соціал-демократія»), боротьба з опортунізмом лідерів ІІ Інтернаціоналу і меншовиками Росії – стало основою перебудови партійної роботи. Охранка, яка кругом питалась поспішити і яка йшла майже по п’ятам соціал-демократів, відмічала, що «Швейцарія стала центром… там іде робота з переустрою… Російської Соц. – Демокр. Робочої Партії» [3, арк. 60].

«Місяці вересень і жовтень, – писав Ленін, – були тим часом, коли… широко йшла дискусія на рефератах і у газетах…новий поділ по питанням, піднятим війною» [7, с. 11]. У маніфесті ЦК партії і у роботах цього періоду Ленін вважав, що головною метою лівих соціал-демократів у цей час є першочергова необхідність зробити «сучасну імперіалістичну війну громадянською» [7, с. 22]. Маніфест ЦК був доставлений у Росію і робітники, – зі слів соціал-демократа Т. К. Кондратьєва, – «його читали до того, що неможливо було розпізнати букви від пожмакань та засаленості» [10, с. 389].

Важливим моментом у діяльності лівих соціал-демократів було поновлення видання центрального органу партії газети «Соціал-демократ». На її сторінках Ленін надрукував понад 70 статей [2, с. 15]. Серед них такі, як «Про лозунг Спільних Штатів Європи», «Про дві лінії революції», «Що показав суд над РСДР фракцією», «Про національну гідність великоросів» і інші. Статті Леніна у газеті «Соціал-демократ» відігравали значну роль у політичному вихованні робітничих мас. Наприклад, лівий соціал-демократ Літвінов інформував, що у них поширюється регулярно 75–100 екземплярів газети, внаслідок чого їх організація росте, як якісно так і кількісно (у них в організації сьогодні 25 членів партії) [12, арк. 1–2].

С. Н. Равич писала, що «останній номер Центрального органа мав надзвичайно гарний успіх. Навіть вони, женевські емігранти, під впливом газети стали твердо вірити в успіх партійної справи» [13, арк. 2].

Збільшення накладу Центрального органу, відновлення у столиці видання легального журналу «Питання страхування», організація місцевих партійних видань і діяльність посильних, посередників, бойкот політики військово-промислових комітетів, написання листівок, інструкцій, пісєм, робота у середовищі металістів, в армії, на флоті, молоді, жінок – такий тільки перелік діяльності лівих соціал-демократів у ці роки.

У лютому 1917 р. результат діяльності лівих соціал-демократів і їх лідерів з підготовки та виховання партійних кадрів був таким, що в рядах партії налічувалось приблизно 24 тисячі членів [5, с. 32]. Сама велика партійна організація була у Петрограді – приблизно 2000 членів. Московська організація мала біля 600 членів, катеринославська – 400, нижегородська – більше 300, київська – 200, харківська – 200, макіївська – 180-200, іваново-вознесенська – 150-200, ростово-нахічеванська – 170, тверська – 120-150 і уральські біля 500 чоловік. Це були не завжди багаточисельні, але стійкі і віддані справі організації, які працювали у масах.