Віддалені наслідки ів

Можуть розвинутися як після загального, так і місцевого опромінення організмую, через декілька років і носять непухлинний та пухлинний характер.

До непухлинних форм в першу чергу відносять скорочення тривалості життя, гіпопластичні стани в кровотворній тканині, слизових оболонках органів травлення, дихальних шляхів, у шкірі та інших органах; склеротичні процеси (цироз печінки, нефросклероз, атеросклероз, променеві катаракти і т. д.), а також дисгормональні стани (ожиріння, гіпофізарна кахексія, нецукровий діабет, безпліддя, імпотенція).

Однією з частих форм віддалених наслідків променевих уражень є розвиток пухлин в критичних органах при опроміненні інкорпорованими випромінювачами (α- і β-опромінення), а також радіаційні лейкози та ембріопатії.

Біологічна дія малих доз ів (стохастичний ефект)

Для ІВ не існує порогового рівня, вище якого воно є шкідливим, а нижче -нешкідливим чи навіть корисним. Навіть один квант енергії здатний спричинити мутацію в генетичному коді клітини і, як наслідок, розвиток ембріопатії чи злоякісної пухлини.

Експериментально було продемонстровано шкідливий вплив мінімальних доз опромінення на тривалість життя клітин. Такі клітини без видимих патологічних змін гинули раніше належного строку і передавали цю здатність наступним поколінням. Ці дані пояснюють причину передчасного старіння організму, а також свідчать про можливість передачі цієї властивості по спадку.

Патогенна дія ультрафіолетового опромінення

Ультрафіолетові промені проникають у шкіру та кон'юктиву очей на глибину 0,1-1 мм. Але їх дія не обмежується місцевими змінами, а поширюється на весь організм.

Біологічні властивості ультрафіолетового опромінення (УФО) залежать від довжини його хвиль. У зв'язку з цим весь діапазон УФО поділяють на 3 області: 1) А (довгохвильова) - 400-320 нм; 2) В (середньохвильова) - 320-280 нм; 3) С (короткохвильова) - 280-200 нм.

Область А викликає засмагу (під впливом УФО з амінокислоти тирозину утворюється меланін, який є захисним засобом організму від надлишкового УФО).

Область В (при нетривалій дії в невеликих дозах) має загальностимулюючий ефект, внаслідок чого посилюється ріст та регенерація тканин, і підвищується опірність організму до дії інфекційних та токсичних агентів, покращується фізична та розумова працездатність. Даний діапазон УФо стимулює утворення вітаміну Дз.

Область С володіє вираженою бактерицидною дією.

Патогенна дія УФО може проявитися при одноразовому або тривалому надмірному опроміненні.

Одноразове надлишкове УФО викликає:

• фотохімічний опік, який проявляється розвитком почервоніння, утворенням піху-рів, підвищенням температури тіла, головними болями, загальним хворобливим станом;

• фотоофтальмію, яка проявляється почервонінням кон'юктиви, набряклістю, від-чуттям печії та "піску" в очах, сльозоточивістю, різко вираженою світобоязню. Во-на виникає при прямій дії сонячного світла, відбитого світла від снігу чи піску, а також при роботі зі штучними джерелами УФО, наприклад. при електрозварці;

• загострення деяких хронічних захворювань (ревматизму, виразкової хвороби шлунку, туберкульозі т. д.);

• дефіцит деяких незамінних амінокислот (при надлишку меланіну), вітамінів (інактивація вітаміну Д₃), солей кальцію і т. д.

Тривале надлишкове УФО здатне:

- утворювати надлишок продуктів перекисного окислення ліпідів, які мають мутагенний ефект, а, отже, стимулюють утворення раку шкіри.

З дією УФО пов'язане явище фотосенсибілізації - підвищення чутливості до дії цих променів. Воно стимулюється фотосенсибілізаторами, які можна поділити на природні та штучні:

До природних фотосенсибілізаторів належать: хлорофіл, холестерин, гематопорфірин.

До штучних фотосенсибілізаторів відносять: хінін, еозин, флуоресцин, метиленовий синій, а також контактні фотосенсибілізатори (духи, лосьйони, помади, креми і т. д.)

При наявності в організмі фотосенсибілізаторів, навіть короткочасне опроміненням УФО може привести до розвитку токсичного ефекту.

8