Вплив іонізуючого випромінювання.

1. Загальна характеристика пошкоджуючої дії іонізуючого випромінювання

Іонізуюче випромінювання (ІВ) є результатом розпаду радіоактивних елементів і по своїй природі поділяється на електромагнітні хвилі, до яких належать рентгенівські та γ-промені й корпускулярні заряджені частинки, серед яких α-промені, тобто ядра гелію, β-промені, тобто електрони, протони та нейтрони.

ІВ може виділятися із зовнішніх та внутрішніх джерел, які в свою чергу можуть бути штучними та природними. До зовнішніх природних джерел належать поклади радіоактивних руд (уранових, стронцієвих), сонячна та космічна радіація. Із зовніш-німи штучними джерелами ІВ людина стикається на атомних електростанціях, в ре-нтген-кабінетах, при роботі з прискорювачами заряджених частинок (бетатронами, циклотронами, синхрофазотронами і т. д.), з радіоактивними ізотопами в лаборатор-ній та клінічній діагностиці, з радіоактивним паливом, при випробуваннях ядерної зброї на полігонах, у телевізорах і комп'ютерах тощо.

Джерелом внутрішнього випромінювання можуть бути радіоактивні речовини, які потрапляють в організм з їжею, водою, через шкірні покриви і вдихаються з повітрям.

Пошкоджуюча дія іонізуючого випромінення зумовлена його здатністю викликати іонізацію атомів і молекул. Величина пошкоджуючої дії різних променів різна та залежить від наступних фізичних характеристик:

1. Густини (щільності) іонізації, тобто здатності променів чи частинок утворювати певну кількість іонів в однаковому об'ємі людського організму. Найбільшою іонізу-юча здатність є у α-частинок, нейтронів та протонів, найменшою - у γ-променів.

2. Проникаючої здатності, тобто глибини, на яку промені та частинки поширюють-ся в організмі. Ця характеристика обернено пропорційна попередній: найбільша проникаюча здатність у γ-променів (від них можна захиститися лише свинцевими засобами), а найменша у α-частинок, від яких може вберегти навіть газетний папір.

3. Відносної біологічної ефективності(ВБЕ) - коефіцієнту, який дозволяє проводити порівняльну кількісну оцінку різних видів променів. За одиницю прийнято ВБЕ γ-променів. Найбільший даний показник є у α-частинок та протонів (10-20).

2. Експозиційної та поглинутої дози. Експозиційна доза вимірюється в рентгенах (Р) і є однаковою для всіх організмів, які знаходяться у зоні опромінення. Поглинута доза визначається у радах (Рад) і індивідуальна для кожного організму. Від неї зале-жить величина ураження та розвиток ускладнень в опроміненої людини чи тварини.

3. Тривалості та кратності опромінення. Чим довше опромінюється людина або частіше повторюються нетривалі опромінення, тим важчими є пошкодження у її організмі. Також вони важчі при отриманні однієї і тієї ж дози багаторазовим і короткотривалим шляхом, ніж одномоментним і довготривалим.

Крім того, важкість ураження іонізуючою радіацією залежить також від площі опроміненої поверхні тіла, особливості індивідуальної реактивності, віку, статі і функціонального стану організму перед опроміненням (наприклад, наявності вагітності, фізичного навантаження і т. д.)