Висотна хвороба

У випадку швидкого перепаду атмосферного тиску від нормального до пониженого, що буває при розгерметизації висотних літальних апаратів (літаків, космічних кораблів) виникає висотна хвороба (вибухова декомпресія).

У розвитку цього синдрому має значення баротравма легень, серця і великих судин внаслідок різкого підвищення внутрішньолегеневого тиску.

Розрив альвеол і судин сприяють проникненню газових пухирців у кровоносну систему (газова емболія). У крайніх випадках спостерігається миттєва смерть внаслідок закипання крові та інших рідин організму, а також у результаті блискавичної форми гіпоксії. Розвиток симптомів при висотній хворобі залежить від висоти, на якій відбулася розгерметизація літального апарату.

Вплив гіпербарії на організм людини

Вплив підвищеного атмосферного тиску людина відчуває при зануренні під воду під час водолазних і кесонних робіт. При цьому на організм людини діють наступні патогенні фактори:

1. Власне підвищення атмосферного тиску (компресія).

Цей фактор викликає втиснення барабанних перетинок, внаслідок чого може з'явитися біль у вухах, стиснення кишкових газів, підвищене кровонаповнення внутрішніх органів. При дуже швидкому зануренні на велику глибину може відбутися розрив кровоносних судин і легеневих альвеол з розвитком повітряної емболії.

2. Сатурація - розчинення додаткової кількості газів у крові і тканинах організму в умовах компресії.

А. В першу чергу в організмі людини починає посилено розчинятися азот, який є тропний до жирової тканини. У зв'язку з наявності великої кількості ліпідів у ткани-нах мозку пошкоджується нервова система: спочатку виникає легке збудження, так зване "глибинне захоплення" (І стадія гіпоксії), яке швидко змінюється наркотичним і токсичним ефектом: послабленням концентрації уваги, головними болями, голово-кружінням, порушенням координації рухів, галюцинаціями, втратою свідомості.

З метою запобігання проявів токсичної дії азоту цей газ в дихальних сумішах замінюється гелієм (геліокс), який гірше ніж азот розчиняється у нервовій тканині і є індиферентним для організму.

Б. В умовах підвищеного тиску відбувається також сатурація кисню, який, як і азот, має токсичну дію, оскільки активізує процеси вільнорадикального окислення, продукти якого викликають пошкодження клітин. Крім того, кисень так міцно зв'язується з гемоглобіном, що блокується виведення ним вуглекислого газу і це викликає своєрідну "задуху тканин".

У стадію компенсації в організмі водолаза здійснюється обмеження поступлен-ня кисню в тканини й головний мозок завдяки сповільненню частоти дихання, сер-цевого ритму, зниження об'єму циркулюючої крові за рахунок депонування у внут-рішніх органах, звуження судин головного мозку.

Коли настає зрив компенсаторних механізмів, токсична дія гіпероксії може проявитися у вигляді двох форм: легеневої та корчової (судомної).

При легеневій формі гіпербарії спостерігаються гіперемія та набряк слизових, печія і сухість в роті, біль за грудиною, сухий кашель, трахеобронхіт. При судомній формі розвивається тахікардія, нудота, головокружіння, парестазії, клонічні та тонічні корчі.

При переході з ділянки підвищеного барометричного тиску в ділянку нормального атмосферного тиску, що називається декомпресією, розвиваються основні симптоми кесонної хвороби, зумовлені зниженням розчинності газів, тобто десатурацією. Азот, який в надлишку вивільняється з тканин, не встигає виводитися з крові через легені назовні і утворює газові бульбашки. Якщо діаметр бульбашки перевищує діаметр капілярів (більше 8 мкм), то виникає газова емболія, яка зумовлює основні прояви декомпресійної хвороби: м'язово-суглобові та загрудинні болі; порушення зору, шкірний зуд, вегетосудинні та мозкові порушення, ураження периферійних нервів.