4.2. Поняття про кошториси бюджетних установ та мето-дика аналізу їх виконання за загальним і спеціальним фондами

Кошторис – це основний плановий документ, відповідно до якого функціонує бюджетна установа. Кошторис визначає:

1. загальний обсяг коштів бюджетної установи;

2. цільове надходження коштів;

3. спрямування коштів для виконання визначених державою функцій упродовж року (відповідно до призначення).

Бюджетні установи мають право витрачати бюджетні кошти лише на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань. Кошторис бюджетної установи формується на підставі лімітної Довідки про асигнування із загального фонду бюджету, яку бюджетна установа вищого рівня направляє всім підпорядкованим їй установам у двотижневий термін після затвердження бюджету, з якого здійснюється її фінансування.

Кошторис має дві складові:

1) загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загаль-ного фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

2) спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень зі спеціаль-ного фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно з законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій. Доходи спеці-ального фонду формуються за рахунок надання платних послуг.

Аналіз виконання кошторису бюджетної установи здійснюється на основі бюджетної класифікації – єдиного систематизованого групування доходів, видатків і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками, відповідно до законодавства України. Бюджетна класи-фікація має такі складові:

класифікація доходів бюджету;

класифікація видатків;

класифікація фінансування бюджету;

класифікація боргу.

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

податкові надходження;

неподаткові надходження;

доходи від операцій з капіталом;

трансферти.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні видатки, що в скороченому варіанті можна представити наступним чином.

Поточні видатки. Видатки на товари і послуги (код 1100):

оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110);

нарахування на заробітну плату (код 1120);

придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (код 1130);

видатки на відрядження (код 1140);

матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загально­державне значення (код 1150);

оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160);

дослідження і розробки, видатки державного (регіонального) значення (код 1170);

виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями (код 1200);

субсидії і поточні трансферти (код 1300).

Капітальні видатки (код 2000):

придбання основного капіталу (код 2100);

придбання обладнання і предметів довгострокового користу-вання (код 2110);

капітальне будівництво (придбання) (код 2120);

капітальний ремонт (код 2130);

реконструкція та реставрація (код 2140);

створення державних запасів і резервів (код 2200);

придбання землі й нематеріальних активів (код 2300);

капітальні трансферти (код 2400);

нерозподілені видатки (код 3000);

кредитування (код 4000).

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

фінансування за типом кредитора;

фінансування за типом боргового зобов'язання.

Борг класифікується за:

типом кредитора;

типом боргового зобов'язання.

У діяльності бюджетних установ вирізняють касові і фактичні видатки.

Касові видатки – це всі виплати, здійснені з поточних чи реєстраційних рахунків як готівкою, так і шляхом безготівкових пере-рахувань. Повернення грошових коштів на рахунки призводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків.

Сума касових видатків (Р) визначається за формулою (4. 1):

, (4.1)

де – залишок грошових коштів на початок року;

– сума грошових коштів, перерахованих за рік;

ЗК – залишок грошових коштів на кінець року.

Фактичні видатки – це дійсні, кінцеві видатки установи, оформ-лені відповідними документами, включаючи видатки за неопла-ченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не виплаченою заробітною платою і стипендіями.

Сума фактичних видатків (Ф) визначається за формулою (4. 2):

(4.2)

де КП, КК – кредиторська заборгованість на початок і кінець року;

МП, МК – залишок за розрахунками матеріалів на початок і кінець року;

ДП, ДК – сума дебіторської заборгованості на початок і кінець року;

АП, АК – залишок на рахунках підзвітних осіб на початок і кінець року.

Аналіз виконання кошторису бюджетної установи за загальним фондом включає оцінку структури і динаміки доходів і видатків та аналіз співвідношення касових і фактичних видатків. Розглянемо методику аналізу кошторису за загальним фондом на прикладі одного з районів міста. Аналіз кошторису за дохідною частиною здійснюється за формою табл. 4.1.

Таблиця 4.1