17.3. Напрями використання фінансових ресурсів

Використання фінансових ресурсів підприємства здійснюється за такими напрямами:

• поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг);

• інвестування коштів у капітальні вкладення, пов'язані з розширенням виробництва і його технічним відновленням, використанням нематеріальних активів;

• інвестування фінансових ресурсів у цінні папери;

• платежі фінансовій та банківській системам, внески в позабюджетні фонди;

• утворення різних грошових фондів і резервів (на розвиток, а також заохочувального і соціального характеру);

• благодійні цілі, спонсорство тощо.

Витрати підприємств. Підприємство у процесі своєї діяльності здійснює матеріальні і грошові витрати на просте і розширене відтворення основних фондів і оборотних коштів, виробництво і реалізацію продукції, соціальний розвиток своїх колективів тощо.

За джерелами утворення витрати підприємств умовно можна поділити на такі:

1) витрати, що входять до собівартості;

2) “змішані” витрати, тобто витрати, тільки частина яких відповідно до встановлених податковою системою норм включається в собівартість, а понад норми покривається за рахунок чистого прибутку (для цілей загального обліку ці витрати цілком відносять на собівартість);

3) витрати, здійснювані з прибутку (балансового);

4) витрати, здійснювані з чистого прибутку з урахуванням відрахування податку на прибуток.

Структура витрат підприємства подана на рис. 17.2.

Рис. 17.2. Структура витрат підприємства

Будь-який економічний суб'єкт повинен усвідомлювати, що коштує йому виробництво продукції (робіт, послуг), тобто рівень витрат. Даний фактор особливо важливий в умовах ринкової економіки, тому що величина витрат на виробництво продукції впливає на її конкурентоспроможність і визначає результати діяльності підприємства.

17.4. Результати фінансової діяльності

Результатом діяльності підприємства є прибуток. Прибуток – перевищення доходу над витратами. Зворотна величина називається збитком. З економічної точки зору прибуток – різниця між грошовими надходженнями і грошовими видатками. З господарської точки зору прибуток – це різниця між майновим станом підприємства на кінець і початок звітного періоду.

Аналіз всіх аспектів, пов'язаних з прибутком, дає можливість зрозуміти те, що прибуток, обчислюваний в бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Усвідомлення цього привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський і економічний прибуток. Перший – результат реалізації товарів і послуг, другий – результат «роботи» капіталу. Дана тема присвячена аналізу бухгалтерського прибутку, трактування якого необхідне для цілей оподатковування.

Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, одержуючи за неї грошовий виторг. Однак це ще не означає одержання прибутку. Для виявлення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції та її реалізацію, тобто із собівартістю продукції. Підприємство одержує прибуток, якщо виручка перевищує собівартість; якщо виторг дорівнює собівартості, то підприємство спромоглось лише відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, і прибуток відсутній. Якщо витрати перевищують виторг, то підприємство має збиток, тобто негативний фінансовий результат. Він ставить його в скрутне фінансове становище, що не виключає і банкрутство.

Прибуток класифікується за декількома ознаками, основними з яких є :

- джерела формування;

- види діяльності;

- склад елементів, що формують прибуток.

Систематизація основних видів прибутку наведена на рис. 17.3.

Рис. 17.3. Класифікація прибутку

Відповідно до наведеної класифікації розглянемо основні види прибутку.

Кінцевий фінансовий результат, названий валовим (балансовим) прибутком/збитком, складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів та іншого майна підприємства, а також доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат за цими операціями.

Прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації в діючих цінах без ПДВ і акцизів та витратами на виробництво і реалізацію продукції (рис. 17.4).

Підприємства, що здійснюють експортну діяльність, при визначенні прибутку з виручки від реалізації продукції виключають ще й експортні тарифи.

Друга складова валового (загального) прибутку підприємства – прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна (рис. 17.5).

Рис. 17.4. Прибуток від реалізації продукції

Рис. 17.5. Прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна

Третя складова валового прибутку – прибуток від позареалізаційних операцій, тобто від операцій, безпосередньо не зв'язаних з основною діяльністю: здача майна в оренду, доходи за цінними паперами підприємства, перевищення суми отриманих штрафів над сплаченими, прибуток від спільної діяльності, прибуток минулих років, виявлений в звітному році тощо.

Приклад 1

Визначимо балансовий прибуток, якщо відомо:

- вартість реалізованої продукції з урахуванням ПДВ – 1200 тис. грн;

- собівартість реалізованої продукції – 580 тис. грн;

- прибуток від реалізації зайвих основних фондів – 20 тис. грн;

- позареалізаційні доходи – 10 тис. грн;

- позареалізаційні витрати – 25 тис. грн

Балансовий прибуток визначаємо як суму трьох складових: прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації основних фондів і прибутку від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції – це різниця між вартістю реалізованої продукції (без ПДВ) і її собівартістю

тис. грн.

Прибуток від позареалізаційних доходів знаходимо як різницю між позареалізаційними доходами і витратами

10 – 25 = –15 тис. грн.

Знак «мінус» говорить не про прибуток, а про позареалізаційні збитки.

Балансовий прибуток становитиме

420 + 20 – 15 = 425 тис. грн.

У процесі управління прибутком ключова роль приділяється формуванню прибутку від операційної діяльності. Під операційною діяльністю розуміють основний вид діяльності підприємства, для здійснення якого воно саме створено.

Безумовно, характер операційної діяльності визначається специфікою галузі, у якій працює дане підприємство. Для більшості підприємств базою операційної діяльності є виробничо-комерційна або товарно-збутова діяльність.

Інвестиційна діяльність пов'язана з процесом обґрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, спрямованих на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареалізаційних операцій (у вигляді доходів від участі у спільних підприємствах або вкладення цінних паперів), а частково – у прибутку від реалізації майна.

Фінансова діяльність пов'язана із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування (залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту, а також обслуговування залученого капіталу шляхом виплати дивідендів і кредитів). Виходячи з того, що в даному випадку сформувати прибуток прямо не можна, під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел на умовах більш вигідних, ніж середньоринкові.

Формування чистого прибутку подано на рис. 17.6.

Маржа характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності (валового доходу підприємства від цієї діяльності, зменшеного на суму непрямих податкових платежів) за відрахуванням суми змінних витрат. Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за відрахуванням всіх операційних витрат: як постійних, так і змінних (балансовий прибуток відповідно становить різницю між усією сумою чистого доходу і всією сумою його поточних витрат). Чистий прибуток характеризує суму балансового (або валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

Для підвищення ефективності роботи підприємств першорядне значення має виявлення резервів збільшення обсягів виробництва і реалізації, зниження собівартості продукції (робіт, послуг), зростання прибутку.

Рис. 17.6. Схема формування чистого прибутку підприємства

Для визначення основних напрямків пошуку резервів збільшення прибутку фактори, що впливають на її одержання, класифікують за різними ознаками (рис. 17.7).

Рис. 17.7. Класифікація факторів, які впливають на розмір прибутку

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, банківських відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій тощо. Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть значно впливати на розмір прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі і позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і якісні показники використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, можуть підрозділятися на екстенсивні й інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи устаткування, чисельності персоналу, фонду робочого часу й ін. Інтенсивні фактори впливають на процес одержання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності устаткування і поліпшення його властивостей, використання прогресивних видів матеріалів і удосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності обігових коштів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості і матеріаломісткості продукції, удосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо. До позавиробничих факторів належать, наприклад, постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо.

При здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства всі ці фактори перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. «Прямий» вплив на розмір собівартості продукції, а отже, і прибутку пов'язаний з тим, наскільки раціонально й ощадливо витрачаються матеріальні ресурси – адже частка матеріальних витрат у складі собівартості звичайно коливається від 60 до 90%.

Подробиці

У розвинутих країнах (США, Канада, Німеччина, Англія, Франція, Італія й ін.) значного поширення набув розрахунок кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу «витрати – випуск».

Відповідно до цього методу загальний результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуатаційного і фінансового результатів. За кожним з видів діяльності здійснюється порівняння витрат доходами від реалізації продукції і визначається кінцевий результат.

Розподіл прибутку за галузями економіки України наведено в табл. 17.2.

Таблиця 17.2. Прибуток за галузями економіки*

Галузь	млн грн
	2004 р.	2006 р.	2008 р.	2010** р.
Прибуток, збиток (-)	44578,4	76253,4	8954,2	63266,4
Промисловість	18936,9	34699,6	6041,8	26530,5
Сільське господарство	2768,0	2731,8	20243,2	11369,5
Будівництво	770,6	1603,1	6807,9	–457,8
Транспорт та зв’язок	6665,6	8499,7	–1446,7	10745,4
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	6930,2	10334,8	4518,9	7969,7
Діяльність готелів та ресторанів	–30,6	–63,2	–28146,0	–40,7
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	1101,2	6051,2	25042,5	2453,3
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	255,8	546,0	1768,2	–2516,9
Фінансова діяльність	7058,0	11664,7	–8796,6	7029,9
*Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (крім бюджетних організацій) ** Попередні дані

Цифри і факти

На частку підприємств промисловості України припадає 46% балансового прибутку, що створюється практично в чотирьох галузях: електроенергетика, паливна промисловість, машинобудування і металообробка. У 2007 р. в структурі валової доданої вартості частка промисловості становила 32,1%, що на 2,8% вище, ніж у 2006 р. При цьому частка промисловості в загальному обсязі випуску продукції становила 46,1% (46,5% у 2006 р.). Для переробної промисловості ці показники становили 23,4% і 38,4%, відповідно.

Примітка

До показників, що відображають фінансове становище українських підприємств, крім прибутку, належать відсоток грошових розрахунків за відвантажену продукцію і відповідно відсоток бартерних операцій. Ці цифри свідчать про здатність підприємства заробляти гроші для розрахунків з постачальниками, персоналом і бюджетом. Низький рівень грошових розрахунків показує або низьку конкурентоспроможність продукції підприємства, або виведення з-під оподаткування прибутку підприємства за допомогою бартерних схем. Висока частка «живих грошей» дає підприємству можливість проводити активну ринкову позицію, що сприяє збільшенню прибутковості продукції.

Цифри і факти

Починаючи з 2000 р. фінансове становище вітчизняних підприємств стало трохи поліпшуватися. Зокрема, питома вага промислової продукції, реалізованої за гроші, у 2000 р. досягла 66,4%, тим часом аналогічний показник у 1999 р. становив 49,1%. Частка бартерних операцій скоротилася з 32,7% до 18,3%.

Якщо прибуток виражається абсолютною сумою, то рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва. Він характеризує рівень прибутковості щодо певної бази (Коробов, 2000).

Роботу підприємства можна вважати рентабельною, якщо суми виручки від реалізації продукції достатні не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але і для утворення прибутку.

Подробиці

Рентабельність може обчислюватися по-різному. Протягом останніх 25 років широко застосовувався показник рентабельності, що визначався як відношення прибутку до суми виробничих фондів (основних виробничих фондів і матеріальних обігових коштів).

Враховуючи те, що даний показник в колишніх умовах господарювання був плановим, передбачалося, що він мав впливати на збільшення випуску продукції з найменшою сумою виробничих фондів, тобто стимулювати поліпшення використання останніх.

Однак, як показав період, що минув, поставлена мета не була досягнута. Проте даний показник рентабельності, обчислюваний як відношення прибутку до вартості виробничих фондів, все ще застосовується в практиці підприємницької діяльності для узагальненої оцінки рівня прибутковості підприємства. При цьому логіка міркування така: оскільки в процесі виробництва беруть участь як засоби, так і предмети праці, то чим більше «знімається» прибутку з кожної гривні виробничих фондів, тим краще й ефективніше працює підприємство, і навпаки.

Показник рентабельності виробництва обчислюється за формулою:

, (17.1)

де П – сума валового прибутку, грн; Ф_річ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн; О_об – середньорічна вартість залишку обігових коштів, грн; У_р.в – рівень рентабельності виробництва, %.

Приклад 2

Визначити рентабельність виробництва, якщо вартість товарної продукції в звітному році – 800 тис. грн; залишок товарної продукції на початок звітного року – 300 тис. грн; на кінець звітного року – 120 тис. грн; собівартість реалізованої продукції – 800 тис. грн ; прибуток від позареалізаційних операцій – 15 тис. грн; середньорічна вартість основних фондів – 850 тис. грн; оборотних фондів – 250 тис. грн.

Вартість реалізованої товарної продукції визначаємо як суму вартості товарної продукції на початок року і продукції, виробленої в звітному році, за мінусом вартості товарної продукції на кінець року

800 + 300 – 120 = 980 тис. грн.

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між вартістю реалізованої продукції і її собівартістю

980 – 800 = 180 тис. грн.

Балансовий прибуток – як сума прибутку від реалізації товарної продукції і прибутку від позареалізаційних операцій

180 + 15 = 195 тис. грн.

Рівень рентабельності виробництва визначається як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних фондів і оборотних коштів

.

Крім рентабельності виробництва, у процесі аналізу підприємницької діяльності підприємств широко використовується показник рентабельності продукції, обчислений як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості цієї продукції.

Застосування цього показника рентабельності найбільш раціональне під час внутрішньогосподарських аналітичних розрахунків, під час контролю за прибутковістю (збитковістю) окремих видів виробів, впровадження у виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва неефективних виробів.

Показник рентабельності продукції характеризує зміну поточних витрат на виробництво і реалізацію як усієї продукції, так і окремих її видів. У зв'язку з цим при плануванні асортименту виробленої продукції враховується, наскільки рентабельність окремих видів продукції буде впливати на рентабельність усієї продукції. Тому досить важливо сформувати структуру продукції залежно від зміни питомої ваги окремих виробів з більшою або меншою рентабельністю для того, щоб у цілому підвищити ефективність виробництва й отримати додаткові можливості збільшення прибутку.

Рентабельність продукції обчислюється за формулою:

, (17.2)

де У_р.пр – рентабельність продукції, %; П_р – прибуток від реалізації продукції підприємства, грн; С_п – повна собівартість реалізованої продукції, грн (враховує виробничу собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Динаміка зміни показників рентабельності операційної діяльності за галузями промисловості подана в табл. 17.3.

Таблиця 17.3. Рентабельність операційної діяльності за галузями*, %

	2001	2002	2003	2004	2005	2008	2009
Промисловість	3,7	2,6	3,3	4,7	5,5	5	2
Добувна промисловість	11,5	4,4	3,4	8,5	14,4	23,5	2,9
Переробна промисловість,	4,2	3,1	4,2	5,4	5,3	3,1	2,0
у тому числі:
– виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів	4,0	3,3	2,7	2,0	3,7	1,9	6,8
– легка промисловість	1,1	–1,6	0,4	0,4	–0,2	1,6	3,4
– оброблення деревини та виробництво виробів із деревини, крім меблів	3,2	–1,3	3,2	4,1	4,5	-1,5	1,1
– целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність	8,9	7,1	4,5	7,7	6,4	0,9	4,9
– виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення	1,4	4,0	1,5	4,9	4,1	-1,6	0,6
– хімічна та нафтохімічна промисловість	3,8	1,8	5,2	7,0	7,8	4,7	-2,7
– металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів	5,1	4,6	7,9	9,2	7,2	5,2	-2,3
– машинобудування	4,0	1,5	1,9	3,1	3,4	2,9	5,4
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	–1,0	0,4	–0,2	–1,3	1,5	2,0	1,7

за січень-вересень 2009 р.

Показники рентабельності беруть активну участь у процесах аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, фінансовому плануванні, виробленні управлінських рішень, ухвалені рішень потенційними кредиторами й інвесторами.