Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра архітектури та міського будівництва

Методичні вказівки

до курсової роботи «Планування міст і транспорт»

для студентів спеціальності 6.060101 «Будівництво»

Частина ІІІ - Розробка транспортного вузла та прибудинкової території

Полтава 2011

Методичні вказівки до курсової роботи «Планування міст і транспорт» для студентів спеціальності 6.060101 «Будівництво». Частина ІІІ – «Розробка транспортного вузла та прибудинкової території» – Полтава: ПолтНТУ, 2011. – 34 c.

Укладач: С.О. Скляренко, к.т.н., доцент кафедри архітектури та міського будівництва

Відповідальний за випуск: О.В. Семко, завідувач кафедри архітектури та міського будівництва, доктор технічних наук, професор

Рецензент: О.Б. Кошлатий, доцент кафедри автомобільних доріг та сільських будівель

Затверджено науково-методичною радою університету

Протокол №___ від __.__.2011 р.

Комп’ютерна верстка С.О. Скляренко

Коректор Н.В. Жигилій

ВСТУП

Програмою курсу «Планування міст та транспорт» передбачено ознайомлення майбутніх інженерів із існуючими вимогами, правилами, закономірностями та тенденціями планування транспортної мережі міста та благоустрою прибудинкових територій. Метою виконання даної частини курсової роботи є оволодіння студентами методикою розрахунку головної магістралі житлового кварталу, підбору її поперечного профілю, виконання захисту прибудинкових територій від шуму та шкідливого впливу транспорту шляхом озеленення, проектування місць для тимчасового та постійного зберігання автомобілів. Дані методичні вказівки призначені допомогти студентові у вирішенні даного завдання. У вказівках містяться посилання на відповідні нормативні документи.

Склад курсової роботи

При проектуванні транспортної та прибудинкової інфраструктури кварталу туденту необхідно виконати розрахунково-аналітичну (виноситься в пояснювальну записку) та графічну (виноситься на креслення на аркуші формату А2) частини. Розрахунково-аналітична частина складається із розрахунку та підбору поперечного профілю магістралі та стоянок для тимчасового і постійного зберігання автомобілів. До графічної частини входять креслення частини генплану кварталу із відмивкою, що включає в себе декілька житлових будівель, їх прибудинкову територію, зони автостоянки (М 1:500, 1:1000), ситуаційної схеми міста (М 1:10000), позначення напрямку півночі, наводяться умовні позначення, експлікація елементів озеленення. Вільні місця на кресленні можливо заповнити деталями дорожнього покриття тротуарів. Частина генплану кварталу відмивається різними кольорами чи відтінками сірого відповідно територія озеленення, забудови, доріг, майданчиків тощо. Розшифрування кольорів приводиться в умовних позначеннях.

1. Вибір частини житлового кварталу та транспортного вузла

В ході курсової роботи викладач на генплані житлового кварталу окреслює його частину, що включає в себе групу житлових будинків (2-5 шт) та перехрещення магістральних доріг. Завдання студента підібрати необхідний поперечний переріз (склад) дороги, що включає в себе роздільні смуги, ширину тротуару, кількість смуг руху тощо, виконати ряд шумозахисних заходів (озеленення прилягаючої території) та запроектувати необхідну відкриту стоянку. Частина вихідних даних (наприклад, інтенсивність руху по магістральній вулиці) видається у завданні (додаток Б). Кількість людей, що проживають у заданих будинках можливо встановити шляхом розрахунку (обернена задача від підбору житлових будинків – див. Методичні вказівки. Частина І [11]. Креслення виконується на форматі А2 або А3 у масштабі М1:500.

Об'єкти, що є джерелами шуму для сельбищної території, зон масового відпочинку населення, а також курортних зон (місця руху усіх видів транспорту, промислових підприємств тощо), треба розміщувати за умови організації санітарно-захисних заходів, які забезпечують допустимі рівні шуму на території житлової забудови, у житлових і громадських будинках. Забезпечити обмеження в'їзду автомобільного транспорту та інших пересувних засобів і установок у сельбищні зони, місця відпочинку і туризму. Одним із основних заходів по боротьбі із шумом від транспортних потоків, що додатково покращує мікрокліматичні, санітарні та естетичні умови кварталу, є проектування озеленення прибудинкових територій та зони навколо доріг.

При розміщенні зелених насаджень також слід передбачити затінення фасадів будинків, які повернуті на південь, південно-захід і захід (особливо це важливо в південних широтах). Озеленення майданчиків повинно виконувати роль захисника від надзвичайної сонячної радіації (повинно бути притінення 30 – 50% їх площі), шуму, пилу, газу. Слід також притіняти тротуари і пішохідні доріжки. Озеленення території ділянки, що проектується поєднується з планувальним рішенням і показується на генплані. Це дозволяє одержати повне уявлення про благоустрій території, контролювати питання правильності розміщення підземних мереж.

Система озеленення може бути вирішена в регулярному, ландшафтному чи змішаному стилі, в залежності від прийнятих планувальних рішень і призначення об’єкту. Спочатку слід підібрати асортимент дерев і кущів, що відповідають даним кліматичним умовам, існуючим або створюваним ґрунтам, гідрології і режиму освітлення на даній ділянці, цільовому призначенні озеленення, особливостям планування ділянки. Слід проектувати ті насадження, які швидко ростуть. При виборі рослин повинні бути ураховані їх декоративні ознаки: форма крони, структура листя її колір в різні пори року, характер і період цвітіння.

Породи дерев і кущів рекомендується вибирати ті, що знайомі. Якщо приймаються малознайомі породи, то слід вивчити їх якісні характеристики в довідковій літературі. Стислий перелік і характеристика рослин наведені у додатку А.

Насадження повинні бути пов’язані зо всіма підземними мережами. Тільки так можуть бути достатньо вирішені питання інженерного обладнання і озеленення.

Відстані від будинків, споруд, а також об’єктів інженерного благоустрою до дерев і чагарників треба приймати за табл. 5.2 ДБН 360 – 92. [1] ( таблиця 1).

Композицію розміщення різних форм насаджень (масивів, груп, лінійних посадок, окремих дерев) показують спеціальними умовними позначеннями.

Слід пам’ятати, що основними композиційними елементами системи озеленення повинні бути масиви, великі групи – санітарно-гігієнічна і мікрокліматична роль їх особливо ефективна. Їх також застосовують для виконання ізолюючих і захисних функцій, для розчленування території, маскування, створення фону для декоративних акцентів.

Зелені насадження повинні відокремлювати ділянки відпочинку для дорослих і майданчики для дітей молодшого і середнього віку один від одного, проїздів, навколишньої забудови.

Таблиця 1 - Відстані від будинків, споруд, об’єктів

інженерного благоустрою до дерев і чагарників

Будинки і споруди, об'єкти інженерного благоустрою	Відстані, м від будинку, споруди, об'єкта до осі
	Стовбура дерев	Чагарника
1	2	3
Зовнішня стіна будинку і споруди Край трамвайного полотна Край тротуару і садової доріжки Край проїзної частини вулиць (кромка укріпленої смуги узбіччя дороги, бровка канави) Щогла і опора освітлювальної ме­режі, трамваю, мостова опора і естакада Підошва схилу, тераси тощо Підошва або внутрішня грань під­пірної стінки Підземні мережі: газопровід, каналізація теплова мережа (стінка каналу тунелю або оболонка при без­канальній прокладці) водопровід, дренаж силовий кабель і кабель зв'язку	5,0 5,0 0,7 4,0 4,0 1,0 3,0 1,5 2,0 2,0 2,0	1,5 3,0 0,5 1,5 - 0,5 1,0 - 1,0 - 0,7

Примітки: 1. У нових житлових районах відстань від краю проїзної частини до осі стовбура дерева треба приймати не менше 4 м при діаметрі крони не більше 5 м. Для дерев з великою кроною цю відстань можна збільшити до розміру, при якому крони будуть розміщуватися не ближче 1,5 м від краю проїзної частини.

При розміщенні зелених насаджень треба дотримуватись основних принципів ландшафтної архітектури, для чого в масивах і групах передбачають “бухти”, узлісся з чагарника, на їх фоні висаджують солітери.

На 1 га території рекомендується висаджувати приблизно 150 – 200 дерев і 1200 – 1800 чагарників. При цьому залежно від кліматичних умов, прийнятої архітектурно-планувальної композиції і дендрологічного рішення території вказана кількість дерев і чагарників може змінюватись в межах від 20 – 30%. Крім того слід ураховувати, що в насадженнях загального користування повинно бути дерев у віці 14 – 20 років (садіння з грудкою) – 10 – 15%, саджанців у віці 3 – 5 років – 5 – 15%, хвойних дерев у віці 8 і більше років (садіння з грудкою) – 3 – 5%, хвойних кущів – 5 – 6% від загальної кількості кущів.

Відстань між деревами і кущами залежить від багатьох факторів: типу насаджень, біологічних особливостей породи, кліматичних і ґрунтових умов, композиції насаджень та ін. Відстані між деревами і чагарниками за типами посадок наведені у таблиці 2.

Таблиця 2 - Відстані між деревами й чагарниками за типами посадок

№ п/п	Тип посадок	Відстань (м) між			Примітки
		дерева­ми	чагарни­ками	деревом та чагарником
1	Вуличні посадки	7,0-9,0	пп.5-7	2,0
2	Алеї	6,0-8,0	-“-	2,0
3 4 5	Рядові посадки захисних смуг: - ширококронні - вузькокронні Групи й масиви дерев з чагарниками і без них Групи чагарників: - низькі - середні - високі	3,0-4,0 2,5-3,5 3,0-4,0	2,0 1,0 2,0 0,5 1,0 1,5-2,0	1,5-2.0 1,2-1,75 2,0-3,0	Айва японська; Садовий жасмин звичайний
6	Рядова посадка вільно-ростучих чагарників: - низькі й середні - високі		0,8-1,0 1,5-2,0		З шт. на 1 пог. м
7	Живопліт: - однорядний - дворядний		0,3-0,35 0,3-0,5		5 шт. на 1 пог. м