61. Основні проблеми філософії історії: суб’єкт історичного процесу, закони історії, історичний наратив.

Історія як реальність людини та. її виявлень виглядає різнорідним, складним і парадоксальним процесом. Філосо-фія історії покликана дати людині загальні орієнтації в історії, допомогти їй оцінити можливості та умови свого соціально-історичного життєвого самоутвердження.

Як особливий напрям філософських досліджень філософія історії виникла у XVIII - XIX cm. Але її проблематика пронизує собою усі основні етапи розвитку історії філософії.

Серед найважливіших проблем філософії історії на пер-шому плані є: визначення особливої якості соціально-істо-ричного процесу, його спрямованості, характеру здійснення, вирішення питання про скінченність або нескінченність історії.

Переконливим варіантом розв'язання проблеми суб'єкта історії постає окреслення його як людської особи, що концентрує у собі унікальні якості індивіда та характеристики соціальних відносин. Через віднесення до особи як самодіяльної активної одиниці історичного процесу вихідних умов та чинників людської діяльності можна окреслити зміст найболючіших питань у дослідженні історії.

68. Філософія східних єдиноборств

Бойові́ мисте́цтва — це різноманітні системи тренувань та традицій, скерованих на ведення бою у певний спосіб. Хоча набуті у цих мистецтвах вміння та знання й використовуються за різними призначеннями, усі бойові мистецтва мають єдину спільну мету: перемогти супротивника фізично або захистити себе. Деякі бойові мистецтва тісно пов'язані з духовними або релігійними віруваннями та філософіями, такими як буддизм, даосизм або синто, тоді як інші — мають свій власний духовний або матеріальний кодекс честі.

Кожен стиль має унікальні риси, які роблять його відмінним від інших. І все ж, загальною характеристикою бойових мистецтв є систематизація технік ведення бою. Одним із спільних методів тренування, особливо в азіатських бойових мистецтвах, є «форми» або «кати», які є групами прийомів, що здійснюються самостійно або часом з партнером/партнерами.[1]

Багато бойових мистецтв, особливо східних, також навчають і медичним наукам. Це особливо стосується традиційних китайських бойових мистецтв, які вчать заправляти кістки, практикувати цигун, акупунктуру, акупресуру, та включають інші аспекти традиційної китайської медицини.[2]

Бойові мистецтва та мораль[ред. • ред. код]

Традиційні китайські школи бойових мистецтв, таких як відомий Шаолінській манастир, часто вивчають бойові мистецтва не лише як засіб самозахисту або тренування розуму, але й як систему етики.[52][53] Слово «уде» (кит. 武德) можна перекласти як «бойова мораль» та складається з двох китайських ієрогліфів: «у» (кит. 武), що означає «бойовий»/«військовий», та «де» (кит. 德), що означає «мораль». Уде має справу з двома аспектами: «мораль вчинків» та «мораль розуму». Мораль вчинків стосується відносин між людьми; мораль розуму відноситься до розвитку внутрішньої гармонії між емоціями, розумом (кит. 心, сінь) та мудрістю (кит. 慧, хуей). Кінцевою метою є досягнення відсутності границь (нескінченості) (кит. 無, уцзі), що є дуже близьким до даоської концепції у-вей, коли розум та емоції знаходяться у взаємній гармонії.Основні характеристи двох аспектів моралі у китайських бойових мистецтвах

Концепція ци або чи (кит. 氣/气) — внутрішньої енергії або «сили життя», яка вважається рушійною силою живих істот, зустрічається майже в усіх стилях китайських бойових мистецтв.[54] Внутрішні стилі за своєю репутацією використовують ци однакше, ніж зовнішні стилі.

Ци кожної людини може бути покращена або посилена шляхом регулярного виконання різноманітних фізичних та розумових вправ, відомих як цигун. Хоча цигун і не є бойовим мистецтвом, його часто вводять у практику багатьох китайських бойових мистецтв. Таким чином відповідні тренування є невід'ємною частинок у посиленні внутрішніх здатностей людини.

Існує багато ідей стосовно контролювання енергії ци так, щоб вона могла би бути використана для оздоровлення або інших. Останнє є метою цигун-медицини. В деяких стилях вірять у концентрація ци в одну точку під час атаки з прицілюванням у певні області людсьского тіла. Такі техніки відомі як дім мак (кит. 點脈, дянь мо). Вони є подібними до акупресури.[55]

Подекуди вважається, що шляхом практикуванням цигуну до високого рівня можна спричиняти фізичну дію на опонента навіть не доторкаючись до нього.[56] Це є популярною концепцією у кіно з китайських бойовими мистецтвами, але мало хто спостерігав це у повсякденному житті.