2.1.2. Структура підприємства

Структура підприємства – характеризує склад підрозділів, ланок, підпорядкованість й взаємодію між ними. Розрізняють загальну структуру підприємства й виробничу структуру.

Організація виробництва починається з формування виробничої структури підприємства, адекватної до місії й мети розвитку, технології, ресурсних можливостей тощо. Вона відображає розподіл праці між виробничими підрозділами та форми виробничих відносин і надає можливість реалізувати взаємодію у просторі та часі факторів виробництва.

Просторова взаємодія факторів виробництва забезпечується формами виробничих відносин між його підрозділами та робочими місцями, розміщенням технологічного обладнання. Взаємодія їх у часі означає порядок виконання окремих технологічних операцій та робіт.

Загальна структура підприємства – це комплекс взаємодіючих виробничих і невиробничих підрозділів, функціональних органів управління, форм взаємозв’язку. Обумовлюється статутом підприємства, особливостями технологічних процесів, типом виробництва, галузевим профілем, обсягами виробництва, рівнем спеціалізації й кооперації і т.ін.

Основною виробничою одиницею вважається цех (дільниця), що є адміністративно, як правило територіально, відокремленою ланкою, яка виконує певну частку основного, допоміжного або обслуговуючого виробничого процесу. До них також відносять дільниці, лабораторії, служби, в яких проводять контрольні перевірки та випробування виробів, матеріалів, комплектуючих, а також – перетворюються різні види енергії.

До невиробничих підрозділів відносять служби та заклади соціально-побутового, оздоровчого, спортивного призначення.

На великих підприємствах цехи поділяють на: основні (виконують технологічні операції щодо виготовлення продукції для її реалізації); допоміжні чи обслуговуючі (виготовлення інструментів, оснастки, ремонту та обслуговування обладнання, енергетичні, транспортні); побічні (утилізація та переробка вторинної сировини, виробництво непрофільної продукції); підсобні (виготовлення тари та упаковки, друкованої продукції).

Підприємство також має складське господарство, очисні споруди та комунікації (електромережі, водо-газо-мережі, мережі стислого повітря, опалення, вентиляція, системи зв’язку, транспортні мережі, каналізацію, очисні споруди тощо).

Важливе значення мають конструкторські та технологічні підрозділи, які розробляють нові вироби, проектують прогресивні технологічні процеси, ведуть дослідно-конструкторські та експериментальні роботи.

В цехах виділяють основні та допоміжні ділянки. Основні – створюють за технологічною чи предметною спеціалізацією.

Допоміжні – це інструментальні ділянки, ділянки комплектації, обслуговування обладнання.

Відомі різні класифікації виробничих структур підприємств.

1. За підрозділом, діяльність якого покладена в основу виробничої структури:

- цехова структура – адміністративно-структурно територіально виділена частина виробництва підприємства, у якій виконуються певні роботи відповідно до технологічної або предметної спеціалізації;

- безцехова структура – основою її є виробнича ділянка, як найбільший структурний підрозділ підприємства;

- корпусна структура формується шляхом об’єднання в споруду декількох однотипних цехів;

- комбінатська структура характерна для багатостадійних процесів переробки однорідної сировини в різні види продуктів (металургійні комбінати)..

2. За спеціалізацією основних цехів:

- технологічна структура являє собою спеціалізацію цехів по виконанню частки технологічного процесу або стадії виробництва (гальванічні, механічні, складальні цехи);

- предметна структура – цехи спеціалізовані за виробами;

- змішана структура – частина цехів спеціалізована технологічно, а інші – предметно.

3. За сполученням основних і допоміжних процесів:

- комплексна структура – сукупність основних і допоміжних цехів;

- спеціалізована – частиною спеціалізованих цехів.

Виробнича структура є основою формування організаційної структури підприємства, типи яких розглядаються в темі 2.3.