1. Механічного характеру:

- флебіти і тромбофлебіти,

- повітряна емболія,

- ТЕЛА,

- гостре розширення серця.

2. Пов’язані із зміною реактивності організму:

- післятрансфузійна гарячка,

- алергічні реакції,

- гемотрансфузійний шок,

- інфікування крові,

- цитратний шок.

3. Трансмісійні ускладнення:

- вірусний гепатит,

- сифіліс,

- СНІД,

- малярія,

- токсоплазмоз,

- бруцельоз.

Догляд за хворими.

- Постійний пильний нагляд.

- Контроль АТ, Ps, t кожні 30хв.

- Оцінка загального стану та шкірних покривів.

- Контроль за кількістю та кольором сечі.

- Наступний день – ЗАК, ЗАС.

Спостереження за загальним станом.

- Ліжковий режим протягом 2-х годин.

- Контроль АТ, Ps, t тіла.

- На наступний день – ЗАК, ЗАС.

- Спостереження за діяльністю серцево-судинної та видільної систем.

- Заповнення документації.

ТЕМА: ЗНЕБОЛЮВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ.

Анестезіологія – це наука, що вивчає теорію і практику усунення болю, методи керування функціями організму під час операції та в найближчий післяопераційний період.

Наркоз – це гальмування ЦНС, що відбувається під впливом анестетиків і супроводжується непритомністю, відсутністю чутливості та рефлексів, при збереженні функції довгастого мозку (вазомоторного та дихального центрів).

Від способу введення анестетика в організм наркоз буває:

1. Інгаляційний:

- масковий (назофарингеальний, орофарингеальний,)

- ендотрахеальний (назофарингеальний, орофарингеальний, через трахеостому).

2. Неінгаляційний:

- внутрішньовенний,

- внутрішньо-м’язевий,

- прямокишковий,

- внутрішньо очеревинний.

Препарати для інгаляційного наркозу:

1. Рідкі газоподібні:

- ефір,

- хлороформ,

- фторотан.

2. Газоподібні:

- закис азоту,

- циклопропан.

3. М’язові релаксанти (препарати, які блокують передачу збудження в нервово-м'язових синапсах скелетної та дихальної мускулатури.(передача імпульсів з нерва на м'яз здійснюється медіатором АХ, який руйнується холінестеразою):

- деполяризуючі (дитилін, міорелаксин),

- недеполяризуючі (мівакрон, норкутон, ардуан).

Ускладнення міорелаксантів:

1. Зупинка серця.

2. Бронхоспазм.

3. Двохфазна дія – спочатку ефект, тоді протилежна дія.

Наркотичні анальгетики:

- 1% 1,0 морфін,

- 2% 1,0 омнопон,

- 2% 1,0 промедол,

- 0,03% 1,0 бупренорфін.

Інструменти для наркозу:

- роторозширювач,

- шпателі,

- язикотримач,

- електровідсмоктувач,

- балон з киснем,

- маски,

- мішок Амбу,

- інтубаційні трубки,

- ларингоскоп,

- шприци та голки,

- системи,

- затискач,

- ножиці,

- медикаменти.

Способи проведення наркозу:

- відкритий – наркотичну речовину подають у суміші з киснем, видих – у повітря,

- напіввідкритий – наркотичну речовину подають у суміші з киснем, видих – у повітря,

- напівзакритий – вдих з балона, видих частково в абсорбент, частково в атмосферу,

- закритий – вдих і видих повністю ізольовані від зовнішнього середовища (зараз найбільш поширений).

Премедикація – за 30 - 45хв до операції вводять:

- 0,1% - 0,5 атропіну,

- 2% - 1,0 промедолу,

- 1% - 1,0 димедролу.

Стадії наркозу:

1. Аналгезія.

2. Збудження.

3. Хірургічна, має рівні:

- поверхневий наркоз,

- легкий наркоз,

- глибокий наркоз,

- передозування.

4. Пробудження.

Препарати для неінгаляційного наркозу:

- гексенал,

- тіопентал натрію,

- натрію оксибутират.

Нейролептанальгезія забезпечує гальмування нервової системи, дає повну аналгезію і добрий седативний ефект. Це комбінація анальгетика і нейролептика. Фентаніл (у 100раз сильніший морфіну) 0,5мг + дроперидол 0,5мг/кг.

Багатокомпонентний наркоз – це поєднання інгаляційних та неінгаляційних наркотичних речовин і шляхів їх введення. Приклад: інтубаційний наркоз ефіром + міорелаксанти + в/в анестетики.

Ускладнення при наркозі:

- психічний шок,

- блювання, регургітація,

- асфіксія,

- порушення та зупинка серцевої діяльності.

ТЕМА: НЕОПЕРАТИВНА ТА ОПЕРАТИВНА ХІРУРГІЧНА ТЕХНІКА.

Десмургія – це розділ загальної хірургії, що вивчає накладання пов'язок з метою профілактики та лікування ушкоджень та захворювань.

Пов’язка – це все те, що накладають на рану з лікувальною або захисною метою.

Перев'язка – це процес накладання або зміни лікувальної пов’язки з наступною її фіксацією.

Техніка і правила накладання пов’язок.

1. Хворому або потерпілому необхідно надати зручного положення. Ушкоджена частина тіла повинна знаходитися на рівні грудей особи, яка надає допомогу.

2. Частина тіла, яку необхідно перев’язати, має бути абсолютно нерухомою, в зручному фізіологічному положенні, м’язи максимально розслаблені.

3. Оператор має перебувати обличчям до пацієнта, щоб негайно відреагувати на біль, спричинений перев’язкою.

4. Пов’язка накладається у напрямку від кінцівки пацієнта до тулуба.

5. Бинт тримають у правій руці, його вільний кінець у лівій.

6. Розмотують бинт зліва направо (проти годинникової стрілки), не відриваючи рук від перев’язувальної поверхні і не розтягуючи бинт по повітрю.

7. Накладати пов’язку треба так, щоб кожний наступний тур покривав попередній від його половини до 2/3 ширини.

Етапи бинтування:

1. Перший тур (фіксація) – два колових тури або фіксація типу замка (прийом Гоффа – один коловий тур, край підвертають і фіксують наступним туром).