ЗНАТИ БЕЗ ПАМ’ЯТІ

НЕОБХІДНИЙ МІНІМУМ ЗНАНЬ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «ХІРУРГІЯ»

5.12010102 «СЕСТРИНСЬКА СПРАВА»

VІ семестр

ТЕМА: ГЕМОСТАЗ.

Мале (легеневе) коло кровообігу – венозна кров з правого шлуночка потрапляє в легеневий стовбур, далі – в дві легеневі артерії, артеріоли, прекапіляри, капіляри легень (де відбувається газообмін – кров стає артеріальною), посткапіляри, венули, чотири легеневі вени, ліве передсердя.

Велике коло кровообігу – артеріальна кров з лівого шлуночка потрапляє в аорту, далі – в артерії, артеріоли, прекапіляри, капіляри внутрішніх органів (де відбувається газообмін – кров стає венозною), посткапіляри, венули, вени, верхню та нижню порожнисті вени, праве передсердя.

Кровотеча – це будь-який вилив крові з кровоносних судин або порожнини серця в тканини, порожнини організму чи зовнішнє середовище.

Причини кровотеч.

1. Травматичні – від розриву судинної стінки.

2. Аррозивні – від роз’їдання судинної стінки.

3. Діапедезні – від просочування через судинну стінку.

Класифікація кровотеч.

І. Від місця виливу.

1. Зовнішні – артеріальна (яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем, з проксимального кінця судини), венозна (темно-вишневого кольору, не пульсує, з дистального кінця судини), капілярна (витікає краплями, як «роса», може самостійно зупинитись).

2. Внутрішні – паренхіматозна (кровить вся поверхня, масивна артеріальна та венозна кровотеча, значна крововтрата).

ІІ. Окремі види кровотечі.

1. Інсульт – крововилив у мозок.

2. Гемопное – кровохаркання.

3. Гемоторакс – кровотеча в плевральну порожнину.

4. Гемоперикард – кровотеча в перикардіальну порожнину.

5. Гемоперитонеум – кровотеча в очеревинну порожнину.

6. Гемартроз – кровотеча в суглобову порожнину.

7. Гематурія – наявність еритроцитів у сечі.

8. Метрорагія – маткова кровотеча.

9. Апоплексія – крововилив у яєчник.

10. Мелєна – чорний рідкий дьогтеподібний стілець при шлунково-кишковій кровотечі.

Шоковий індекс Альдговера-Бурі (встановлюємо об'єм крововтрати, N=0,5-0,7) – це відношення частоти пульсу (N=60-80уд/хв.) до рівня систолічного артеріального тиску (N=100-139/60-89мм.рт.ст.).

Загальні симптоми кровотечі: зниження артеріального тиску, прискорення пульсу, блідість шкірних покривів та слизових оболонок, холодний липкий піт, шум у вухах, «мушки» перед очима, прискорення дихання, загострення рис обличчя; далі – потемніння в очах, очі западають, сонливість, загальна слабкість, спрага, нудота, судоми, запаморочення, мимовільне виділення сечі та калу, непритомність, передагонія, смерть.

Ускладнення кровотеч.

1. Непритомність – це короткочасна втрата свідомості, що виникає внаслідок рефлекторного порушення гемодинаміки і кровопостачання головного мозку. Клініка – раптова загальна слабість, запаморочення, короткочасна втрата свідомості, нудота та блювання, можливе падіння, блідість, холодний піт, тахікардія, тахіпноє, гіпотонія. Перша медична допомога – горизонтальне положення, розстібнути комір, розслабити пояс, доступ свіжого повітря, понюхати нашатирний спирт, холодну воду на обличчя, серцеві засоби, ШВЛ.

2. Колапс. Це гостра серцево-судинна недостатність, що розвивається внаслідок зниження судинного тонусу та гострої слабкості серцевого м'язу і характеризується швидким зниженням АТ. Клініка – різка блідість і ціаноз, шкіра покривається холодним потом, пульс ниткоподібний, знижується АТ, дихання поверхневе, часте. (На відміну від непритомності, свідомість, як правило, зберігається). Перша медична допомога – зупинити кровотечу, зігріти хворого, 0,5мл 0,1% а або 1мл 5% розчину ефедрину, 0,5мл розчину лобеліну, доступ кисню (оксигенотерапія), серцеві препарати, переливання крові.

3. Геморагічний шок (гостре недокрів’я).

4. Повітряна емболія.

5. Гематома.

Методи зупинки кровотечі.

І. Тимчасові методи.

1. Накладання джгута Есмарха.

2. Накладання джгута-закрутки.

3. Давлюча пов’язка.

4. Туга тампонада рани.

5. Максимальне згинання кінцівки в суглобі.

6. Максимальне при підняття кінцівки.

7. Притискання судини в рані.

8. Притискання судини на протязі.

9. Накладання затискача.

10. Прошивання судини.

ІІ. Кінцеві методи.

1. Механічні методи – зшивання кінців судини, накладання судинного шва, перев’язка судини лігатурою (шовковою ниткою).

2. Фізичні методи – електрокоагуляція, міхур з льодом, марлева серветка з гарячим фізрозчином (0,9% NaCl).

3. Хімічні методи – 10мл 10% кальцію хлориду, 100мл 5% амінокапронової кислоти, 2-4мл 12,5% діцинону (етамзілату), 1мл 1% вікасолу.

4. Біологічні методи – протромбін, тромбін, фібриноген, фібрин, гемостатичні губка.

ДЕЯКІ МЕТОДИКИ ТИМЧАСОВОЇ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ НАЯВНІ В СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТУ «В КОНТАКТІ» В ГРУПІ «ІФБМК-AKOS».

Правила накладання джгута.

1. На одяг або рушничок (щоб не було щипка).

2. Тури джгути не перетинають один одного.

3. Не слід накладати джгут в середній третині плеча, щоб не здавити променевий нерв.

4. Влітку на 1,5-2год., взимку – до 1год.

5. Оцінити правильність накладання (при артеріальній кровотечі – зупинка кровотечі, мармурово-білий колір шкіри, відсутність пульсації на периферії; при венозній кровотечі – зупинка кровотечі, багряно-ціанотичний колір шкіри, наявність пульсації на периферії).

6. Написати на листку час, коли накладений джгут і прикріпити листок.

Перша медична допомога при шлунково-кишковій кровотечі.

1. Горизонтальне положення.

2. Міхур з льодом на епігастрій.

3. Назогастральний зонд (промити холодною водою до чистих вод і залити 5% амінокапронову кислоту).

4. За призначенням лікаря ввести – в/в 10мл 10% кальцію хлориду струйно, в/в 100мл 5% амінокапронової кислоти, в/в 4мл 12,5% діцинону (етамзілату) + 200мл 0,9% NaCl, в/м 2мл 12,5% діцинону (етамзілату) двічі, в/м 1мл 1% вікасолу тричі. Гемотрансфузії.

5. Очисна клізма.

Перша медична допомога при легеневій кровотечі.

1. Напівсидяче положення.

2. Міхур з льодом на грудну клітку.

3. Таблетки від кашлю.

4. За призначенням лікаря ввести – в/в 10мл 10% кальцію хлориду струйно, в/в 100мл 5% амінокапронової кислоти, в/в 4мл 12,5% діцинону (етамзілату) + 200мл 0,9% NaCl, в/м 2мл 12,5% діцинону (етамзілату) двічі, в/м 1мл 1% вікасолу тричі. Гемотрансфузії.

ТЕМА: ТАКТИКА МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ ПРИ ГЕМОТРАНСФУЗІЯХ

АНТИГЕНИ КРОВІ
АГЮТИНОГЕНИ		АГЛЮТИНІНИ
А	В	α	β
На еритроцитах крові		В плазмі (сироватці) крові

Реакція аглютинації – це взаємодія однойменних аглютиногенів та аглютинінів (А+α, В+β), проявом якої є утворення аглютинатів, пластівців та крупинок внаслідок склеювання еритроцитів.

Характеристика груп крові.

Перша група 0αβ(І) має аглютиніни α, β.

Друга група Аβ(ІІ) має аглютиноген А та аглютинін β.

Третя група Вα(ІІІ) має аглютиноген В та аглютинін α

Четверта група АВ0(IV) має аглютиногени А, В.

Правило Отенберга – аглютинуються еритроцити крові донора в сироватці реципієнта.

Кожна ампула сироватки має паспорт-етикетку, де зазначається:

1. Група крові сироватки.

2. Номер серії.

3. Титр.

4. Термін придатності.

5. Місце виготовлення.

Використовувати ампули без етикеток категорично заборонено. Кожна ампула стандартної сироватки має своє кольорове маркування, перша – прозора, друга – синя або голуба, третя – червона або рожева, четверта – жовта. Ознаки непридатності сироватки: осад, пластівці, помутніння.

Визначення груп крові за допомогою стандартних сироваток. На спеціальну порцелянову тарілочку за допомогою піпетки наносять по 1кр. сироваток двох серій у відповідні сектори тарілки + по 1кр. крові хворого у співвідношенні 10:1. Похитуючи тарілку спостерігають за аглютинацією протягом 4хв., тоді + 1кр. 0,9% NaCl і через 1хв оцінюємо дані.

	I αβ	II β	III α	IV 0
0αβ(І)	–	–	–	–
Аβ(ІІ)	+	–	+	–
Вα(ІІІ)	+	+	–	–
АВ0(IV)	+	+	+	–

Визначення груп крові за допомогою стандартних еритроцитів. На спеціальну порцелянову тарілочку за допомогою піпетки наносять по 1кр. еритроцитів двох серій у відповідні сектори тарілки + по 1кр. сироватки хворого у співвідношенні 1:10 Похитуючи тарілку спостерігають за аглютинацією протягом 4хв., тоді + 1кр. 0,9% NaCl і через 1хв оцінюємо дані.

	I 0	II А	III В	IV АВ
0αβ(І)	–	+	+	+
Аβ(ІІ)	–	–	+	+
Вα(ІІІ)	–	+	–	+
АВ0(IV)	–	–	–	–

Визначення групи крові за допомогою моноклональних антитіл (тест-реагентів, цоліклонів). Цоліклони: анти-А і анти-В, містять імуноглобулін М, який спрямований проти аглютиногенів А і В системи АВ0 крові людини. Цоліклон анти-А – червоний, анти-В – синій. На тарілочку наносять по 2кр. кожного цоліклону, змішують з в 10разів меншими краплями досліджуваної крові. Спостерігають за реакцією аглютинації. Оцінюють дані.

	Цоліклон анти-А	Цоліклон анти-В	Контроль 0,9% розчин NaCl
0αβ(І)	–	–	–
Аβ(ІІ)	+	–	–
Вα(ІІІ)	–	+	–
АВ0(IV)	+	+	–

Резус-фактор. Це особливий антиген, який міститься у 85% людей. Якщо перелити резус–позитивну кров людині з резус–негативною кров'ю, у неї виробляться специфічні резус–антитіла, які викликають резус–конфлікт. При повторному вливанні виникає алергічна реакція та анафілактичний шок.

ДЕЯКІ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ГРУП КРОВІ НАЯВНІ В СОЦІАЛЬНІЙ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТУ «В КОНТАКТІ» В ГРУПІ «ІФБМК-AKOS».

Методи визначення резус – фактора.

1. Експрес метод.

2. За допомогою моноклональних антитіл. (Використовують реагенти: анти-Rh (D), анти-Rh (DC) і стандартну сироватку Rh (DCE).).

Показання до переливання крові.

1. Масивна крововтрата.

2. Травматичний шок.

3. Анемії різного ґенезу.

4. Хвороби крові.

5. Гострі та хронічні лейкози.

Протипоказання до переливання крові.

1. Тяжкі ураження печінки (гострий гепатит, цироз, жовта атрофія печінки).

2. Гостра ниркова недостатність.

3. Порушення мозкового кровообігу, пухлина мозку.

4. Гостра серцево-судинна недостатність.

5. Набряк легень, ТЕЛА.

6. Активний туберкульоз.

7. Алергічні захворювання.

Механізм дії перелитої крові.

1. Замісна дія.

2. Стимулююча дія.

3. Кровоспинна дія.

4. Дезінтоксикаційна дія.

5. Імунобіологічна дія.

6. Харчувальна дія.

7. Терморегулююча дія.

8. Гуморальна дія.

9. Дихальна дія.

Помилки при визначенні груп крові.

І. Технічні помилки.

- Помилкове розташування стандартних сироваток, еритроцитів чи цоліклонів.

- Невідповідність об’ємних співвідношень сироваток, цоліклонів і досліджуваної крові.

- Сповільнена аглютинація.

- Неспецифічна реакція – панаглютинація.

ІІ. Помилки пов'язані з неповноцінністю сироваток, цоліклонів чи досліджуваної крові.

- Низький титр сироваток.

- Порушення правил асептики при виготовленні сироваток, цоліклонів.

- Псевдоаглютинація.

- Закінчений термін зберігання.

ІІІ. Помилки пов’язані з біологічними властивостями крові – низький титр або наявність слабких аглютиногенів досліджуваної крові, через що, може виникати слабка і пізня аглютинація.