Правила цитування та посилання на використані джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело слід наводити цитати. Науковий етикет (в даному випадку він є обов’язковим і для виконавця випускної творчої роботи) вимагає точно відтворювати цитований текст.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

Посилання на використані джерела є неодмінною рисою науково-творчих досліджень. Правильно оформлювати посилання студент повинен вміти вже з перших курсових робіт.

Посилання слід робити при цитуванні джерела чи думки дослідника, при вказівці на якесь важливе свідчення джерела, при запозиченні положень, використанні фактичного матеріалу, результатів досліджень інших авторів, посилань на досвід.

Рекомендований для баклаврських робіт спосіб посилань: наскрізна нумерація посилань – при цьому посилання на джерела подаються у квадратних дужках [ ], де послідовно позначається номер, а самі посилання подаються або в кінці розділу або в кінці роботи.

Наприклад: [2, с. 234] – де «2» – це порядковий номер джерела у списку використаних джерел, а «с. 234» – це номер сторінки.

Мова і стиль робіт

Мовностилістична культура дослідження найкраще виявляє загальну культуру її автора. Володіння мовою спеціальності, основу якої становить впорядкована і стандартизована термінологія, – один із основних показників професійного рівня дослідника.

Найхарактернішою ознакою писемної мови є формально-логічний спосіб викладу матеріалу, точність, ясність, стислість, смислова завершеність. Емоційні мовні елементи в наукових роботах не рекомендуються, але творча випускна робота з майстерності актору або сценічної мови може певною мірою включати ознаки індивідуального відношення дослідника-виконавця до ролі, яку він виконує і аналізує.

Стиль писемної наукової мови – це безособовий монолог. Тому виклад звичайно ведеться від третьої особи. Нині стало неписаним правилом у наукових роботах замість "я" використовувати "ми" та похідні від цього займенника словосполучення наприклад: "на нашу думку". Пропонуємо притримуватися цих правил і в творчій випускній роботі.

Для допомоги студенту у написанні творчої роботи у додатку 8 винесено приклади мовних конструкцій, які можна використати в якості засобів зв`язку між реченнями випускної кваліфікаційної роботи.

Отже, обов'язкова вимога високої якості роботи – її грамотність, чітка логіка викладу, правильність мовностилістичного оформлення. Текст повинен бути старанно вивірений автором після друку.

Випускна кваліфікаційна робота виконується українською мовою.