Хвороба лайма

(LAME DISEASE)

http://ukrmedserv.com/content/view/759/316/lang,uk/

Хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз, хронічна мігруюча еритема, кліщова еритема) – природно-осередкова трансмісивна хвороба, яка спричиняється бореліями (Borrelia burgdorferi) та супроводжується мігруючою кільцеподібною еритемою, гарячкою, ураженням центральної і периферичної нервової системи, серця й великих суглобів.

Епідеміологія.

http://www.clinic-infectious-diseases.com/bolezn-layma-borrelioz.html

Природним резервуаром борелій є кліщі з роду Іхоdes, дикі та деякі свійські тварини (гризуни, птахи, велика і дрібна рогата худоба, собаки,). Механізм передачі збудника трансмісивний. Зараження відбувається переважно влітку (квітень–серпень) через укус пасовищним кліщем. Природне інфікування кліщів досягає 30-60 %, існує трансоваріальна передача мікроба. Можливий аліментарний шлях передачі при вживанні сирого молока (переважно козячого) та інших молочних продуктів без термічної обробки. Доведено трансплацентарну передачу від інфікованої жінки до плода. Хвора людина не є небезпечною для оточуючих. Природні осередки бореліозу виявлені в США, Австралії, країнах Європи, є і в Україні. За рівнем щорічної захворюваності хвороба Лайма займає одне з перших місць серед природно-осередкових інфекцій. Можливе поєднання Лайм-бореліозу з кліщовим енцефалітом через спільність переносника.

Відео

Клініка.

http://vsya-anatomiya.ru/?p=202

Інкубаційний період від 3 до 32 діб. У перебігу хвороби виділяють три стадії. Перша стадія – загальнотоксична – триває 4-5 тиж. Захворювання починається гостро з гарячки, ознобу, болю голови, міалгій, артралгій, порушення сну, катаральних явищ з боку верхніх дихальних шляхів та диспепсії. Можливі лімфаденопатія, гепато- і спленомегалія, явища менінгізму. У деяких хворих розвивається безжовтяничний гепатит.

Патогномонічною ознакою початкового періоду хвороби є поява на шкірі в місці недавнього укусу кліща (ділянка шиї, талії, сідниць, стегон) кільцеподібної еритеми, яка поступово збільшується (до 15-20 см в діаметрі), має блідо-ціанотичний центр і підняті яскраво-червоні краї.

 

 

 

Хвороба може супроводжуватись вторинними множинними кільцеподібними, макулярними або уртикарними висипаннями. Часто відзначаються печія, парестезії, незначне свербіння. Еритема може зберігатися до кількох місяців з наступним лущенням і гіперпігментацією шкіри. Характерний також розвиток доброякісної лімфоцитоми шкіри – вузликові елементи, пухлиноподібні утворення або нечітко обмежені інфільтрати в дермі, які розташовані на обличчі, в пахових ділянках. Шкіра над ними від синюшно-червоного до коричневого кольору, неболюча. З часом шкіра стає тоншою, сухою, атрофуються залози, з'являються флебектазії. У деяких хворих виникає кон’юнктивіт, ірит або іридоцикліт.

Через декілька тижнів або місяців за відсутності лікування хвороба переходить у другу стадію – неврологічних та кардіальних ускладнень. Виникають серозний менінгіт з тривалим лімфоцитарним плеоцитозом і збільшенням вмісту білка в лікворі, енцефаліт або енцефаломієліт з пара- і тетрапарезами, парезами лицевого, окорухового та інших черепних нервів, невралгії, радикуліти, полірадикулоневрити, тяжкі порушення психіки. Типовим симптомокомплексом хвороби Лайма є менінгорадикулоневрит Баннварта, при якому в місці укусу кліща після згасання еритеми 2-10 тиж. зберігаються біль, порушення чутливої та рухової функції корінців спінальних нервів шийно-грудного і поперекового відділів спинного мозку, розвивається менінгіт. У дітей менінгеальні явища переважають над іншими неврологічними розладами, в дорослих частіше уражується периферична нервова система.

Ураження серцево-судинної системи проявляється міокардитом, іноді – перикардитом або кардитом з тривалим (до 6 міс.) перебігом. Типовим є порушення серцевої провідності, частіше – атріовентрикулярні блокади, тахі- або брадикардія.

Третя стадія – пізніх органних уражень, коли клінічні прояви зберігаються більше 6 міс. – характеризується асиметричним мігруючим ураженням одного або двох великих суглобів (частіше колінних, гомілково-ступневих, ліктьових, плечових), рідше – дрібних суглобів кистей, ступнів, висково-щелепних. Суглоби набряклі, болючі, але шкіра над ними не гіперемічна, можливий випіт. Артралгії частіше передують запальним проявам у суглобах. Артрити часто мають зворотний перебіг, але в деяких хворих рецидивують. Характерний також розвиток хронічного атрофічного акродерматиту, обмеженої вогнищевої склеродермії.

Іноді хвороба Лайма перебігає без кліщової еритеми, але з неврологічними, серцево-судинними, суглобовими проявами. Такий варіант захворювання частіше спостерігається у дітей.

Лабораторні дослідження виявляють гіперлейкоцитоз, збільшення ШОЕ, активності АсАТ, іноді – гематурію.