Іі. Обгрунтування технології вирощування сільськогосподарських культур

2.1. Аналіз існуючої технології та її вдосконалення.

2.2. Обґрунтування вибору МТА при виконанні технологічних операцій.

Первинними даними для вибору і обґрунтування машинно-тракторного агрегату (МТА) є змінні норми виробітку W_зм та витрати палива Н_пал [7-9].

Всі розрахунки проводяться на 1 гектар.

За змінною нормою виробітку знаходять годинну норму виробітку W_год, га/год

, (2.1)

де W_зм – змінна норма виробітку, га/зм;

Кількість нормо-годин визначають за формулою, га/год

, (2.2)

Витрати праці механізатора

, (2.3)

де - чисельність механізаторів, що обслуговують агрегат, якщо робота ведеться в одну зміну.

Витрати праці допоміжних працівників

, (2.4)

де - чисельність допоміжних працівників, що обслуговують агрегат в одну зміну.

Загальні витрати праці людини (год/га) у разі роботи агрегату в одну зміну

(2.5)

Розрахунки проводять для кожного складу агрегату з метою виконання технологічної операції і визначають агрегат з найменшими витратами та найбільшою продуктивністю.

2.3. Удосконалення конструкції мта.

Висвітлюють аналіз існуючої технології вирощування, стану механізації технології та описують агрегату і машини, що застосовуються, а також показують недоліки в технічному, економічному, організаційному й іншому плані.

Далі, спираючись на наукові дослідження, новітні технології та досвід передових господарств, пропонують варіанти вирішення зазначених проблем. Встановлюють мету та необхідність вдосконалення, за якою проводиться патентний пошук. Обирають декілька авторських свідоцтв або патентів, дуже близьких до вирішення поставлених завдань, проводиться їх опис та аналіз можливості їх використання. Обґрунтовують шлях вирішення питання щодо використання запропонованого вдосконалення за авторськими свідоцтвами або патентами повністю чи частково, з якимись доповненнями. Наводять схеми, рисунки, ескізи технічних рішень.

Загальний вигляд удосконаленої конструкції зображують на форматі А1 (лист 3 графічної частини).

2.4. Висновки по розділу.

На підставі проведених розрахунків навести потребу в тракторах, с. г. техніки, дизельного пального, бензину, праці людини.

Ііі. Розробка операційно-технологічної карти

Операційна технологічна карта складається з розділів:

• характеристика умов роботи;

• агротехнічні вимоги;

• підбір і розрахунок складу агрегату;

• підготовка агрегату;

• підготовка поля;

• робота агрегату в загінці;

• контроль якості роботи;

• охорона праці.

Операційно-технологічну карту виконують на задану технологічну операцію, на яку було проведено удосконалення конструкції машинно-тракторного агрегату в пункті 2.3. курсового проекту. При складанні операційно-технологічної карти використовують літературні джерела, у тому числі: монографії, навчальні посібники, рекомендації науково-дослідних установ та іншу літературу.

Характеристика умов роботи агрегату. Описують агрофон, вказують площу поля, довжину гону, тип ґрунту, питомий опір, кут похилу місцевості, висоту рослин, соломистість, відстань перевезення тощо.

Агротехнічні вимоги до певної операції у вигляді нормативів встановлюють якість виконання сільськогосподарських робіт.

У типовій операційній технології агротехнічні вимоги включають такі основні показники: а) терміни та тривалість роботи; б) технологічні параметри, що характеризують якість виконання сільськогосподарської операції (глибина обробітку або висота зрізу, наявність брил, норма висіву насіння, витрати добрив, гербіцидів, допустимі втрати продукту тощо).

Підбір і розрахунок складу агрегату. Підбір агрегатів для виконання робіт проводять за типовими операційними технологіями. Розрахунок складу агрегату розглянемо на прикладі причіпного агрегату.

1. Встановлюють діапазон оптимальних значень швидкостей руху агрегату при виконанні даної роботи.

2. Обирають робочі передачі трактора, що забезпечують оптимальні значення швидкості руху, та знаходять силу тяги трактора на обраних передачах для заданих умов.

3. Визначають найбільшу ширину захвату агрегату, м

, (3.1)

де – номінальне тягове зусилля трактора на обраній передачі, кН;

– похил місцевості, %;

– коефіцієнт використання тягового зусилля трактора;

– питомий тяговий опір машини, кН/м;

– відношення ваги машини до конструктивної ширини захвату, кН/м;

– відношення ваги зчіпки до максимальної ширини захвату в агрегаті з машинами, кН/м;

– коефіцієнт опору кочення зчіпки.

4. Визначають кількість машин в агрегаті (округлюють до цілого меншого числа)

, (3.2)

де – кількість машин, од.;

– конструктивна ширина захвату однієї машини, м.

Фронт зчіпки

. (3.3)

При цьому

, (3.4)

де – питомий тяговий опір машин (кН/м) при швидкості руху = 5 км/год;

– робоча швидкість руху на обраній передачі трактора, км/год;

– темп зростання питомого тягового опору машин залежно від швидкості руху агрегату, %.

5. Після вибору зчіпки визначають повний тяговий опір агрегату (кН) на кожній з обраних передач

, (3.5)

де – коефіцієнт використання конструктивної ширини захвату.

6. Ступінь завантаження трактора за тяговим зусиллям на обраній передачі

. (3.6)

Порівнюють фактичний ступінь завантаження трактора з допустимим значенням = 0,80–0,95. Ступінь завантаження за тяговою потужністю оцінюється як

, (3.7)

де – коефіцієнт використання максимальної тягової потужності;

, , – відповідно потужність фактична, максимальна та така, що витрачається на подолання підйому, кВт;

, – фактична та номінальна робоча швидкість, км/год;

; ; .

Таблиця 3.1

Коротка технічна характеристика зчіпок

Показник	Марка зчіпки
	СП-16	СП-11	С-18А		СГ-21
Максимальна ширина захвату агрегату з машинами, м	16	10,8	21,6		21
Фронт зчіпки, м	13,5	7	18		21
Вага, кН	17,6	9	11		17,6
Тип коліс	Пневматичні		Металеві
Відношення ваги зчіпки до максимальної ширини захвату в агрегаті з машинами, кН/м	1,2	0,8	0,5	0,75

При правильному виборі складу агрегату та , тому завжди .

Потужність двигуна при даному завантаженні, кВт

, (3.8)

де – фактична потужність двигуна при даному завантаженні, кВт;

– коефіцієнт опору кочінню трактора;

– механічний ККД трансмісії для колісних тракторів 0,91–0,92; для гусеничних з врахуванням втрат у гусеницях 0,86–0,88;

– коефіцієнт, який враховує втрати потужності на буксування.

Ступінь завантаження двигуна за потужністю

, (3.9)

де – коефіцієнт використання потужності двигуна;

– номінальна ефективна потужність двигуна, кВт.

Економічній роботі двигуна та трактора відповідають такі режими, за яких номінальна ефективна потужність використовується не менше 70-80%, а номінальна сила тяги = 75–90 %.

Наводять кінематичну схему агрегату.

Підготовка агрегату. Дають основні рекомендації щодо підготовки агрегату до роботи: послідовність дій під час складання агрегату, перевірка технічного стану, проведення технологічних регулювань.

Наводять схему технологічного регулювання.

Підготовка поля. Для виконання заданої роботи спосіб руху обирають, по-перше, за вимогами агротехніки; по-друге, за особливостями конструкції та використання машин (наприклад, конструкція звичайного полицевого плуга не дозволяє вести оранку при русі перекриттям); по-третє, за найменшими витратами часу на холостий рух агрегату (порівнюють за допомогою коефіцієнта робочих ходів); по-четверте, за додатковими витратами часу та коштів на розбивку поля на загінки, позначення та обробіток поворотних смуг, виконання прокосів та розвантажувальних магістралей.

На операціях поверхневого обробітку ґрунту, сівби, міжрядному обробітку просапних культур застосовують спосіб руху тягових агрегатів човником і поле на загінки не розбивають. Для способів руху всклад, врозгін або комбінованого визначають оптимальну ширину загінки

, (3.10)

де – оптимальна ширина загінки, м;

– робоча довжина загінки, м;

– радіус повороту агрегату на поворотній смузі, м.

Радіус повороту агрегату залежить від типу та стану ґрунту і збільшується з підвищенням швидкості руху на повороті:

, (3.11)

де – коефіцієнт, який враховує збільшення радіусу повороту збільшенням швидкості;

– радіус повороту при швидкості руху на повороті – 5 км/год.

Слід пам’ятати, що радіус повороту агрегату не може бути меншим за радіус повороту тільки самого трактора. Приблизні значення радіуса повороту агрегату та його збільшення з підвищенням швидкості – табл.3.2 та 3.3.

Таблиця 3.2

Приблизні значення paдiуcа повороту агрегату

Навісний та напівнавісний агрегат	, м	Причіпний агрегат	, м
Орний	3 Вк*	Орний	4,5 Вк
Культиваторний для суцільного обробітку	0,9 Вк	Культиваторний одномашинний	1,5 Вк
Посівний односекційний	1,1 Вк	Культиваторний вомашинний	1,2 Вк
Посівний трисекційний	0,9 Вк	Культиваторний три-, чотиримашинний	Вк
Просапний односекційний	0,9 Вк	Боронувальний	Вк
Просапний трисекційний	0,8 Вк	Посівний одно-, восівалковий	1,6 Вк
Жниварковий	0,9 Вк	Посівний трисівалковий	1,3 Вк
Косарковий односекційний	2,0 Вк	Жниварковий	1,4 Вк
Косарковий трисекційний	1,1 Вк	Косарковий двомашинний	1,2 Вк
*Вк – конструктивна ширина захвату агрегату, м.

Таблиця 3.3