Тема: культура усного фахового спілкування

Студент повинен знати: особливості усного й писемного спілкування, індивідуальні та колективні форми фахового спілкування, вимоги до проведення ділових бесід, а також співбесіди з роботодавцем.

Студент повинен уміти: використовувати на практиці набуті знання з ведення ділових бесід, співбесід.

Основні терміни: індивідуальні, колективні форми спілкування, бесіда, співбесіда.

План

1. Особливості усного спілкування.

2. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.

3. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.

4. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди.

5. Фази ділової бесіди

а) підготовка до бесіди

б) початок бесіди

в) передача інформації та аргументування

г) прийняття рішення.

6. Співбесіда з роботодавцем.

Література

1. Гриценко Т. Б. Етика ділового спілкування : нав. посіб. / К. : Центр учбової літератури, 2007. – 344 c.

2. Дахно І. І. Ділова кар’єра / І.І.Дахно. – К. : ЦУЛ, 2011. – 520 с.

3. Етика ділового спілкування: Курс лекцій / Т. К. Чмут, Г. П. Чайка, М. П. Лукашевич, І. Б. Осечинська. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2003. - 208 с.

4. Мацько л. І. Культура української фахової мови : навч. Посіб. / л. І. Мацько, л. В. Кравець. – к. : Академія, 2007. – 360 с.

5. Семеног О. М. Культура наукової української мови: навч. посіб. / О. М. Семеног. ­­– К. : Академія, 2010. – 216 с. – (Альма-матер).

6. Чмут т. К. Етика ділового спілкування : навч. Посібн. / т. К. Чмут, г. Л. Чайка. – к. : Вікар, 2003. − 224 с.

7. Чмут т. К. Культура спілкування: навч. Посіб. / т. К. Чмут. – [2-ге вид., доповн. І перероб.]. – Хмельницький : хіруп, 1999. – 358 с.

Виконати практично:

Завдання 1. Ознайомтеся з поданими вимогами, поясніть їх.

Усне професійне мовлення  і міжперсональне, і публічне  повинно відповідати певним вимогам, найголовнішими серед яких є такі:

1. чіткість, недвозначність формулювання думки;

2. логічність, смислова точність, звідси  небагатослівність мовлення;

3. відповідність між змістом мовлення, ситуацією мовлення і використаними мовними засобами (Могутнім засобом поліпшення повітряного середовища в приміщеннях є їх аерація шляхом відкривання фрамуг за допомогою спеціального пристрою  і це про звичайне провітрювання!);

4. укладання природних, узвичаєних словосполучень; вдалий порядок слів у реченнях;

5. різноманітність мовних засобів, багатство лексики в активному словнику людини;

6. самобутність, нешаблонність в оцінках, порівняннях, у побудові висловлювань;

7. переконливість мовлення;

8. милозвучність мовлення;

9. виразність дикції;

10. відповідність між темпом мовлення, силою голосу, з одного боку, і ситуацією мовлення  з другого.

Завдання 2. Усне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

 ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);

 ділова телефонна розмова;

 спілкування між співробітниками в колективі;

 спілкування керівника з підлеглим;

 приймання відвідувачів;

 ділова бесіда,

• переговори;

 пресконференція.

Поясніть кожну з цих ситуацій.

Завдання 3. Ознайомтеся із прийомами, які допоможуть отримати схильне ставлення співрозмовників до вас.

1. Виявляти доброзичливість - “тримати посмішку”.

2. Частіше вимовляти вголос ім'я (і по батькові) співрозмовника.

3. Виявляти увагу, повагу до інших людей.

4. Вміти слухати іншу людину.

5. Вести розмову з врахуванням інтересів співрозмовника.

6. Вести бесіда із співрозмовником про те, що він цінує більш за все.

7. Задавати запитання, відповідаючи на які людина діставатиме втіху.

8. Дати співрозмовнику можливість відчути його значущість.

9. Спонукати співрозмовника говорити про себе та свої досягнення. Слід пам’ятати: людина, з якою ви розмовляєте, зацікавлена власною особою і своїми бажаннями стократ більше, ніж вами і вашими проблемами.

10. Говорити людям компліменти.

11. Відмовитись від критики всіх і усього.

12. Не ставати в позицію жорсткого опонента.

13. Визнавати правоту співрозмовника в якомусь навіть дуже незначному моменті. Це дуже обеззброює його, робить більш терпимим, доброзичливим, спонукає до самокритичності.

14. Намагатися будувати відношення з людьми з позицій співробітництва, реалізуючи Ви-підхід, а не Я-підхід.

Завдання 4. Наведіть приклади компліментів, керуючись наведеною інформацією.

Форми побудови компліменту.

1. Пряме звертання до людини і назва його якостей.

2. Пряме звертання до співрозмовника, називання його позитивних якостей при деякому приниженні своїх.

3. “Парадокс” - після інформації, що насторожує - пауза і розшифровка - комплімент.

4. “Порівняння” - із літературним героєм, авторитетною особистістю ...

5. Подвійний комплімент - позитивний відгук про сина, дочку співрозмовника.

6. Непряме звертання - звертання до іншої людини з компліментом на адресу співрозмовника, але так, щоб співрозмовник це чув.

Правила застосування компліментів.

1. “Один зміст” - уникайте двозначності.

2. “Без гіпербол” - Не робіть великих перебільшень позитивних якостей особистості співрозмовника. Це сприймається як брехня.

3. “Висока думка” - враховуйте власну думку співрозмовника про рівень розвитку відбитих у компліменті його якостей.

4. “Без претензій” - враховуйте відсутність прагнення співрозмовника до удосконалювання своєї позитивної якості.

5. “Без дидактики” - констатуйте наявність позитивних якостей, а не давайте рекомендації по його поліпшенню.

6. “Без приправ” - утримуйтеся від “ложки дьогтю”.

7. “Доречність” - говорити компліменти слід саме тоді, коли цього вимагає ситуація. Не слід їх застосовувати постійно.

Завдання 5. Дайте відповіді на питання

1. Що вам насправді подобається робити?

2. Що ви вмієте добре робити?

3. Наскільки ваші вміння є затребуваними на сучасному ринку праці?

4. Якими рисами, навичками, знаннями вам ще потрібно володіти, аби отримати бажану роботу?

Завдання 6. Укладіть список своїх сильних і слабких сторін.

Завдання 7. Ознайомтеся зі списком найпопулярніших питань на співбесідах з роботодавцями. Навчіться давати „правильні” відповіді.

1.Що ви можете розказати про себе?

2. Назвіть ваші сильні і слабкі сторони?

3. Хто був вашим улюбленим керівником і чому?

5. З яким типом особистості вам найлегше працювати і чому?

4. Чому Ви хочете отримати цю роботу?

5. Скільки солдатів повернулося з другої світової війни?

6. Яку посаду ви хотіли б мати через 5 років?

7. Яким із своїх досягнень ви найбільше пишаєтесь?

8. Якщо під час ділової вечері ви замовили чай без цукру, а вам принесли солодкий, що ви зробите?

9. Чому поверхня тенісного м’яча покрита ворсом?

10. Що ви зробите, щоб новий колектив почав вам швидше довіряти?

11. Що як виявиться, що ваш керівник менш компетентний у деяких питаннях, ніж ви?

12. Опишіть компанію (організацію), яка була б, на вашу думку, ідеальною?

13. Що привернуло вашу увагу до нашої компанії?

14. Що ви любите робити?

15. Наведіть приклад ваших ідей, і які із них вдалося реалізувати?

16. Які ваші мрії?

17. Який ваш стиль роботи?

18. Яку машину ви маєте?

19. Чи мали ви конфлікти на попередньому місці роботи?

20. Яку останню книжку ви прочитали?

21. Скільки хлібних магазинів у нашому місті?

22. Які періодичні видання ви читаєте?

23. Якою має бути ідеальна робоча атмосфера?

24. Чому ми маємо взяти на роботу саме вас?

25. Що вам найменше всього подобалось на попередньому місці роботи?

26. Що ви думаєте про вашого начальника?

27. Які у вас до мене питання?

28. Коли ви були задоволені своєю роботою найбільше?

29. Які три позитивні характеристики міг би дати вам ваш начальник?

30. Якби ви могли бути твариною, то яку б обрали?

31. Яка заробітна плата вас влаштує?

32. Як змінювалася ваша заробітна плата в процесі роботи?

43. Чи плануєте ви мати дітей найближчим часом?

34. Що ви знаєте про нашу компанію?

35. Скільки часу вам знадобиться, щоб зробити суттєвий професійний вклад в нашу компанію?

36. Яку б мету ви поставили перед собою, якби отримали цю роботу?

37. Що ви будете робити, якщо виграєте в лотерею?

38. Хто ваш герой?

39. Назвіть десять способів використання олівця, окрім написання і малювання?

40. Чому ви досі незаміжня (неодружений), на вас ніхто не дивиться, ви нікому не потрібні?

41. Якби Ви були прем’єр-міністром, яким би був головний напрямок Ваших рішень і дій?

42. Якби в Голівуді знімали фільм про Ваше життя, кому б ви довірили роль самого себе?

43. Чим Ви найбільше захоплюєтеся й чому?

44. Обсяги товарообігу і річні доходи компанії, в якій Ви працювали раніше.

45. Помідор – це фрукт чи овоч?

46. Уявіть собі образ вашого «типового конкурента» в боротьбі за вакантну посаду. Опишіть його по наступним позиціям: стать, вік, сімейний стан, освіта, останнє місце роботи, досвід роботи, чому він шукає нову роботу.

47. Укладіть список якостей, якими повинен володіти «ідеальний кандидат» на дану посаду з погляду працедавця. Перерахуйте якості або причини, які заважають отримати роботу з погляду працедавця.

48. Що ви робили сьогодні?

49. За що вас критикували останнім часом?

50. Ви частіше погоджуєтесь чи сперечаєтесь. Чому?

51. Наскільки ви «відчуваєте» людей, що вас оточують?

52. Опишіть, будь ласка, ідеального керівника.

53. Які з посадових обов’язків ви виконуєте з найбільшим успіхом?

54. Назвіть три ситуації, в яких вам не вдалося досягнути успіху. Чому?

55. Назвіть три моменти, які ви боїтеся виявити на новій роботі?

56. Як ви мотивуєте інших?

57. Як ви зрозумієте, що досягли своєї мети?

Завдання 8. Подумайте над кожним наведеним вище питанням. Дайте відповідь − з якою метою роботодавці ставлять кожне з них?

Завдання 9. Підготуйте повідомлення на тему: „Як вдало пройти співбесіду”

Завдання 10. Підготуйтеся до ділової гри „Співбесіда з роботодавцем”. Два студенти розігрують сценарій співбесіди, а інші аналізують усі запитання «роботодавця» й відповіді „претендента”, зробивши загальний висновок, чи успішним було інтерв’ю.

ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Суть і види усного професійного мовлення

Основою будь-якої мови є живе розмовне мовлення. Мов­лення  процес добору і використання засобів мови для спілку­вання з іншими членами певного мовного колективу. Мовлен­ня є формою існування живої мови, у мовленні мова функціонує, розвивається. Мова і мовлення тісно між собою пов'язані. Мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв. Мова щодо мовлення  явище загальне; вона належить усім, хто нею користується. Мовлення ж щодо мови  часткове, окреме, індивідуальне. Та без повсяк­денного вжитку на всіх вікових і соціальних рівнях, невпинного розвитку форм і засобів спілкування навіть найрозвиненіша мова приречена на асиміляцію і зникнення.

Порівняно з писемним мовленням усне є мовною творчістю, імпровізацією; воно значно емоційніше й експресивніше, ніж писемне.

У межах усного мовлення розрізняють два типи:

1. Розмовнолітературне мовлення, тобто усне літературне мовлення;

2. Розмовнофамільярне мовлення  мовлення, яке містить позанормативні елементи (жаргонізми, діалектизми тощо).

Усне професійне мовлення належить до першого типу. Це розмовнолітературне мовлення людей у процесі виконання ними службових обов’язків.

Усне професійне спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.

Усне професійне мовлення можна поділити на такі види:

залежно від способу сприймання інформації:

• контактне (безпосереднє);

• дистанційне (телефонне, селекторне, за допомогою комп’ютера);

залежно від кількості учас­ників:

• діалогічне (бесіда з одним співрозмовником);

• монологічне (доповідь, промова, лекція);

• полілогічне (дискусія);

залежно від форми і ситуації спілкування:

• міжперсональне (нарада, колоквіум тощо);

• публічне (виступ на зборах, конференції тощо).

Міжперсональне професійне мовлення  це засіб повсякденного спілкування двох або кількох людей під час виконання ними службових обов’язків.

Міжперсональне професійне спілкування найчастіше відбувається в таких ситуаціях:

 ділова нарада (інформаційна, директивна (інструктивна), оперативна (селекторна, телефонна, комп’ютерна), дискусійна, виробнича);

 ділова телефонна розмова;

 спілкування між співробітниками в колективі;

 спілкування керівника з підлеглим;

 приймання відвідувачів;

 ділова бесіда, переговори;

 анонімне спілкування (спілкування типу водій  пасажир, продавець  покупець, лікар  хворий тощо);

 пресконференція;

 допит;

 іспит.

Кінцевий позитивний результат, успіх спілкування в професійній сфері залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від умін­ня їх сформулювати й викласти.

Визначення ділової бесіди.

Ділова бесіда - усний контакт між співрозмовниками, які мають необхідні для цього повноваження. У ході бесіди відбувається обмін інформацією, підтримуються ділові контакти та ін.

Ділова бесіда включає обмін думками та інформацією і не припускає підписання договорів або виробітку обов'язкових для виконання рішень. Вона може мати самостійний характер, випереджати переговори або бути їхньою складовою частиною.

Ефективність ділової бесіди залежить від того, як партнери готуються до неї, чи знають, якими принципами треба керуватися на окремих її стадіях, чи вміють контролювати свою поведінку під час бесіди, чи вміють перетворити розмову на діалог, чи враховують психологічні особливості партнера. Запорука успіху ділової бесіди - компетентність, тактовність і доброзичливість її учасників.

Фази ділової бесіди.

У діловій бесіді виділяються такі основні фази:

-підготовка до бесіди

-початок бесіди

-передача інформації та аргументування

-прийняття рішення.

Підготовка до ділової бесіди.

Неабияке значення має попередня домовленість про розмову на “своїй”, “чужій” чи “нейтральній” території, що позначається на поведінці співрозмовників. За етикетом правила “гри” диктує господар території, а на нейтральній території ініціатива належить тому, хто прийшов перший: це привітання, жести, початкові фрази для мобілізації уваги співрозмовника.

Практики не радять призначення ділової зустрічі на понеділок через гальмування робочого ритму внаслідок недільної розслабленості. Цей день найкращий для планування зустрічей-бесід на цілий тиждень. Однак наради з великих проблем найкраще проводити на початку тижня, щоб завершити справу до його кінця.

Зустрічі для обміну інформацією можуть відбуватися в будь-який день, але за певними правилами. Так, зустрічі для неприємних повідомлень чи критики не варто влаштовувати в п’ятницю, бо за вихідні вони “обростуть” чутками й зіпсують настрій на початок наступного тижня. Критичні наради краще проводити протягом тижня (перед обідом або поверненням додому), тоді люди матимуть змогу трохи вгамуватися, перш ніж знову побачитись.

Не слід планувати зустріч відразу після обіду, бо поспішне завершення його зовсім не сприятиме розв’язанню поставлених завдань. До того ж співрозмовники повинні мати час, щоб ознайомитися з терміновими повідомленнями.

Починати підготовку до бесіди потрібно з вивчення співбесідників, як вони до нас відносяться, яке положення займають і т. ін.

Ділова бесіда повинна бути спланована. Це - складання і перевірка прогнозу ділової зустрічі. Визначення основних перспективних завдань. Накреслення шляхів для вирішення завдань (стратегія). Визначити і опрацювати короткострокові завдання (тактика). Виявити вузькі місця в плані бесіди. Стратегічний план накреслює шлях і програму дій. Тактичний - це перелік засобів поетапного досягнення мети. Після цього складається робочий план і план використання технічних засобів, графіків, проектів, схем ...

Відпрацьований матеріал, його основні посилки потрібно викласти на папері і удосконалювати, скорочувати матеріал аж до наради.

Вимоги етикету до зустрічі.

1. Пунктуальність. На місце зустрічі треба прийти на п’ять хвилин раніше від призначеного часу. Слід заздалегідь уточнити адресу, як доїхати.

2. Охайність. Одягатися треба охайно, у традиційному стилі – повсякденний костюм, скромна краватка, добре вичищене взуття.

3. Прийшовши за дві-три хвилини до зустрічі в приймальню, треба чітко назвати секретареві свої ім’я, прізвище, мету приходу. Якщо ви прийшли у верхньому одязі, слід його зняти.

Плануючи зустріч слід мати на увазі, що:

0. в холодні та сухі дні людина краще працює, тоді як надто жарка або волога погода помітно притуплює інтелект;

1. в районі 19 годин нервово-психічний стан людей стає доволі несталим, що може проявлятися в зміні роздратованості та запальності;

2. будь яка радість збільшує альтруїзм, образа або розчарування - зменшують його.

Початок ділової бесіди.

Основа майбутніх відносин із співбесідником закладається в перші 10-15 секунд спілкування з ним.

Слід пам’ятати, що перше враження про людину на 55% залежить від візуальних вражень, на 38% - від манери говорити, і на 7% - від того, що він говорить.

Поради при початку зустрічі:

1. Передусім подумайте про те, як ви будете виглядати, у якому одязі підете на зустріч.

2. У особливо важливих випадках слід продумати можливий сценарій діалогу, свою аргументацію.

3. Йти на зустріч слід, раніше домовившись про час її проведення і необхідно звести до мінімуму умови, із-за яких прийшлось би чекати, коли запросять.

4. Входити треба впевнено, з піднятою головою, відразу ж встановлювати візуальний контакт, - погляд прямо в очі співрозмовнику завжди дає переваги.

5. Сідати слід після запрошення або після того, як сядуть господарі. На запрошення сісти слід сідати вільно, сидіти слід прямо, корпус злегка подається вперед.

6. Постава, голос повинні свідчити про достойність, впевненість у собі (але не самовпевненість).

Психологічним прийомом, що полегшує початок контакту є спілкування з об’єктом як із старим знайомим (використовується не завжди: у відповідних ситуаціях і при відповідній психологій людини).

Перші 2 - 3 фрази створюють внутрішнє відношення до нас і бесіди (робочу атмосферу).

На початку бесіди уникати вибачень, проявів нерішучості, невпевненості, нешанобливості до партнера, та взагалі наповнювати контакт з перших слів своїм емоційним станом, настроєм.

Початок розмови з підтримкою відповідного психоемоційного стану у співрозмовника будується на перетині негативних емоцій і відкиданні можливих перешкод, що ускладнюють необхідне взаєморозуміння. Негативні реакції співрозмовника визначають за зовнішніми проявами (різкості фраз, зажатості поз, вузькості зіниць...) і знімають різноманітними психологічними прийомами (вибором особливо діючих слів, мімікою, тілесним копіюванням...).

Не слід звертатися до співбесідника зі слів: “Я”, “Мені”.

Не варто першими питаннями примушувати співбесідника підшукувати контраргументи і займати позицію оборони.

Не починайте розмови з обговорення тих питань, по яким існує розбіжність в поглядах. Відразу виділіть аспекти, по відношенню до яких ви одностайні, загострюйте увагу на тому, що ви обидва прагнете до однієї і тієї ж мети, що різниця між вами тільки в методах, а не по суті. Домогтися того, щоб співрозмовник із самого початку говорив “так”, не давайте йому можливості відповісти “ні”.

Якщо у співрозмовника поганий настрій, бажано підвищити його емоційний тонус. Самий ефективний прийом – присвоїти співбесіднику бажану якість: “Знаючи вашу старанність…” Також це може бути похвала, нагадування про приємні події, повідомлення цікавої інформації.

Для створення невимушеної атмосфери спілкування можна включити людину у виконання фізичних дій: “Допоможіть, будь ласка…”, “Як добре, що ви поруч…” та подякувати.

Методи початку розмови:

1. Метод зняття напруги. Досить сказати декілька слів, але теплих. Комплімент, жарт.

2. Метод “зачіпки”. Дозволяє коротко викласти якусь ситуацію, проблему, пов’язавши її з темою бесіди (подія, порівняння, особисті враження, анекдотичний випадок).

3. Метод стимулювання гри уяви. Передбачає постановку ряду запитань на початку бесіди по темі зібрання.

4. Метод прямого підходу. Безпосередній підхід до справи без будь-якого вступу.

Правильний початок бесіди передбачає точний опис мети зібрання, знайомство співбесідників, яких рекомендує ведучій, називає ініціатора зустрічі, оголошує тему і послідовність розгляду питань.

Покажіть свою обізнаність в досягненнях з моменту попередньої зустрічі і на передній план висувайте думки і побажання партнера.

Починаючи розмову і усуваючи внутрішню напругу у партнера, пам’ятайте, що:

0. банальний початок орієнтує на банальність всієї бесіди;

1. люди, які зазнали емоційного потрясіння, частіше шукають в співрозмовника лише «резонатора», а не радника;

2. доброзичлива установка (готовність слухати) породжує стан свободи та невимушеності;

3. не перший план в ході спілкування необхідно висувати судження та прагнення співрозмовника (замість «я хотів би» - «ви хочете»), оскільки він з більшою охотою підтримує розмову про власні проблеми і побажання;

4. із суб’єктами, які при розмові відкидаються назад або розгойдуються в кріслі, звичайно почувають себе не дуже затишно.

Передача інформації і аргументування.

Під час аргументації рекомендується:

• оперувати простими, ясними, точними і переконливими поняттями;

• не перебільшуйте в аргументах, бо це одна із форм брехні;

• докази і пояснення робіть окремо, а не всі зразу;

• точно розставляти паузи, вони більше впливають, ніж потік слів;

• відкрито визнавайте правоту співрозмовника.

Потрібно уникати простого переліку фактів, а показати переваги і наслідки, що витікають з цих фактів для нашого партнера.

Вживати термінологію, зрозумілу нашому контактеру, бо він може не зрозуміти, і як наслідок - може змінитися настрій.

Перебільшена переконливість, зверхність викликають опір опонента, особливо, коли в нього агресивна натура.

Не слід загострювати протиріччя. Навіть тоді, коли партнер не зовсім правий, потрібно знайти можливість у чомусь поступитись.

Завершення бесіди і прийняття рішень.

Будь-яка ділова зустріч має своє піднесення та спад. Фазу завершення потрібно проводити не на спаді.

Дуже важливо відокремити фазу завершення бесіди від інших фаз (“давайте підведемо підсумки”).

Найкраще приймати рішення, коли приведено всі аргументи, коли на поставлені питання дали вичерпні відповіді, коли зуміли встановити контакт із співбесідниками і довели його до готовності прийняття рішення. Надзвичайно важливо переконати співбесідника в перевагах запропонованого вами рішення.

Поведінка співбесідника в кінці бесіди говорить, що він визрів для прийняття рішення: контактер розслабляється, нахиляється вперед з виразом зацікавленості, розводить руками або стискає їх, проявляє ознаки дружби.

Якщо ви помітили, що співбесідник морщить лоб у пошуках доречного зауваження, треба спробувати дізнатися у нього, з чим він не згідний. У всіх випадках наприкінці бесіди треба ухилятися альтернативних рішень.

Не проявляйте невпевненості при прийнятті рішень. Якщо ви сумніваєтесь, то не дивуйтесь, якщо почне сумніватися і співбесідник.

Розмову слід завершити перш, ніж ви відчуєте себе зайвим.

Як тільки буде прийняте рішення, подякуйте співбесідника, привітайте його з розумним рішенням, скажіть йому, що він буде задоволений своїм вибором. Слід пам’ятати, що останнє враження впливає на той образ, який залишиться в пам’яті партнера, та на майбутні ділові стосунки

ВИДИ СПІВБЕСІД

Перша і друга співбесіди

Першу співбесіду в достатньо крупній організації звичайно проводить представник відділу кадрів, який може глибоко не вникати в технічні аспекти роботи. Він повинен переконатися в тому, що кандидат відповідає всім умовам прийому на роботу.

Друга й подальші співбесіди проводять люди, які повинні, будуть ухвалити остаточне рішення; саме вони складають свій прогноз про те наскільки успішно претендент може увійти до колективу.

Співбесіда з агентом по підбору персоналу

Функція даних інтерв'ю - провести відбір кандидатів для того, щоб працедавець розмовляв з найбільш відповідними на вакантне місце претендентами. У ході співбесіди встановлюватиметься не тільки придатність кандидата, але і його готовність приступити до роботи. Доцільно пред'явити під час цієї попередньої співбесіди завчасно підготовлене резюме. Можна звернутися до фахівця кадрового агентства з проханням прорецензувати підготовлену професійну біографію.

Колегіальні співбесіди

Такі співбесіди проводяться крупними організаціями, державними установами. Один з присутніх керує, інші ставлять питання. Кандидату потрібно звертатися до всіх членів колегії, хоч це може виявитися непросто. Слід зосередити увагу на тому, що говорити у такий момент, уважно слухати питання і відповідати, звертаючись до того, хто поставив його так, немов співбесіду проводить саме цей член колегії. Це можна зробити, повертаючи голову і дивлячись на всіх, але повертаючись поглядом до людини, яка поставила питання.

Групові співбесіди

Іноді організації вдаються до групових співбесід, перед тим, як перейти до індивідуальних. Групові співбесіди особливо тяжкі. Постарайтеся поводитися максимально природно, але пам'ятаєте, що працедавцем оцінюються ваші особливості поведінки в групі, уміння спілкуватися. Прагніть проявляти активну участь, але не пригнічуйте інших претендентів, демонструйте коректність і професіоналізм.