2.4. Теорія муніципального дуалізму

Певною модифікацією громадівської і державницької теорії місцевого самоврядування є теорія муніципального дуалізму. Згідно з цією теорією ор­га­ни місцевого самоврядування є незалежними від держави лише в суто громадівських справах, до яких держава байдужа, а у сфері політичній роз­глядаються як органи держави, що виконують її функції й повноваження. Відповідно до цього і ті справи, які покликані вирішувати органи місцевого самоврядування, мають поділятися на так звані «власні» і «делеговані» ⁴⁶.

Відповідно до основних постулатів цієї теорії:

- інституції місцевого самоврядування є незалежними від держави лише в суто громадських справах, до яких держава байдужа, а у сфері полі­тичній вони розглядаються як інституції держави, що виконують її функції та повноваження;

- ті справи, які повинні здійснювати інституції місцевого само­врядування, мають також поділятися на «власні» та «делеговані»;

- у здійсненні власних справ органи місцевого самоврядування мають діяти незалежно та самостійно від державних органів, дотримуючись лише законів;

- у виконанні ж делегованих повноважень органи місцевого само­врядування діють під контролем та адміністративною опікою відповідних державних органів;

- поєднання в особі органів місцевого самоврядування функцій міс­цевого самоврядування з функціями державного управління на місцях визначається «подвійною», або «двоєдиною», політико-правовою природою місцевого самоврядування ⁴⁷ .

Змішана, громадівсько-державницька, або теорія суспільного, чи госпо­дарсь­кого самоврядування говорить про те, що органи самоврядування са­мос­тійні лише в неполітичній сфері, у сфері господарської і громадської діяль­ності. Держава не втручається у справи місцевого самоврядування і навпаки. Ця теорія обумовлює одночасне співіснування на місцевому рівні як самоврядних, так і органів уряду. Ця теорія вважається створеною під час розгромної критики природничої теорії як компроміс, на який пішли «при­родники» та «державники», хоча насправді об’єднала недоліки обох і додала іще один – порушення принципу розподілу влад, коли по суті однорідні функ­ції здійснюють органи з дуже відмінним статусом. Як показала прак­тика, практичне застосування цієї теорії веде до перетворення її на одну з вищезазначених систем ⁴⁸.

Синтез державного і громадського у самоврядуванні, на думку при­хильників теорії муніципального дуалізму, є важливим для суспільства, ос­кільки не відбувається роздвоєння влади, яке може супроводжуватися полі­тичною нестабільністю, відкриваються можливості для населення брати участь в управлінні громадсько-державними справами; ліквідується розрив між суспільством і державою; досягається єдина мета – збереження та зміц­нення суспільства і держави за наявності демократичних інститутів; держава більшою мірою входить у курс місцевих справ та приймає відповідні рі­шення, сутність яких узгоджується з інтересами людей; породжується спіль­ний інтерес для громадян та державних органів, сутність якого полягає у бу­дів­ництві життя, гідного кожної людини та суспільства в цілому; управління суспільством на основі узгоджених дій перетворюється на єдиний процес творення. Але здійснення цих переваг можливе лише в соціально орієнто­ваній державі ⁴⁹.