3.2. Структура витрат на виготовлення конкурентоспроможної продукції

В

Рис. 3.1. Схема формування витрат

і створення вартості продукції

иготовлення конкурентоспроможної продукції пов’язано з певними витратами. конкурентоспроможність продукції повинна гарантувати споживачу задоволення його потреб, високу якість, низькі витрати і доступну ціну. Все це формується під час виготовлення продукції на всіх етапах і ланках. При цьому формується і вартісна величина продукції, котра характеризує її властивості, починаючи від маркетингу, розробки, до її виготовлення, реалізації та післяпродажного обслуговування. На рис. 3.1. наведена схема формування таких загальних витрат і вартості продукції в загальному плані без її деталізації, котра є обов’язковою при випуску конкурентоспроможної продукції. Витрати на маркетинг є значущими і ніколи на них не слід економити, як би економити на фундаменті будинку, що будується. Повнота та правильність проведення маркетингу забезпечує надійну базу майбутньої конкурентоспроможної продукції. З включенням аналізу можливих конкурентів прогнозується попит на продукцію. Лише при отриманні позитивних результатів організується та фінансується подальша технічна підготовка виробництва, під час якої забезпечується все необхідне для виробництва конкурентоспроможної продукції (конструкція, технологія, організація, обладнання, оснащення, тощо). Відомі науково-техні-чні основи організації високоефективного виробництва, яким і керуються. Значну частину становлять витрати по постачанню всього необхідного для маловитратного виробництва продукції. Це в першу чергу вартість сучасного технологічного обладнання з оснащенням, транспортних засобів, основних і допоміжних матеріалів і т.п. Після виготовлення продукції необхідні додаткові витрати на її зберігання та транспортування, продаж та післяпродажне обслуговування, а також на рециклінг¹.

За кожний етап формування витрат і створення вартості конкурентоспроможної продукції несуть відповідність підрозділи і їх керівники і тому завжди є повна ясність, де вимоги щодо конкурентоспроможності не виконуються і тому такий ланцюжок завжди має бути під пильною увагою. У всіх ланках ланцюжка виконується планування просування продукції, її конструювання чи розробка, технологія виготовлення, постачання, виробництво та контроль, збут і обслуговування з застосуванням спеціалізації та кооперування. Всі ці етапи діяльності виробника включають в себе елементи управління витратами, які формуються як зверху вниз, так і знизу вверх, розрізняючись по складу, величині, способу формування та віднесення на продукцію. При цьому, витрати на конкурентоспроможність пов’язані не тільки безпосередньо з виробництвом, але обов’язково з управлінням забезпечення якості продукції.

В загальному такі витрати підрозділяються на науково-технічні, управлінські, виробничі та позавиробничі. науково-технічні витрати разом з управлінськими забезпечують умови виробництва конкурентоспроможної продукції, зумовлюючи величину виробничих витрат. управлінські витрати складаються з транспортних, які можуть бути організаційними і технічними, постачальницькими (матеріальними, технічними, персоналу), витрат на роботу контрольних підрозділів, економічних служб (плановий відділ, фінансовий, бухгалтерія), інших служб. Виробничі витрати складаються з матеріальних, технічних і трудових, які безпосередньо відносяться до вартості продукції. Якщо величину управлінських витрат на конкурентоспроможність продукції можна визначити лише умовно, опосередковано, то матеріальні витрати можна порахувати безпосередньо, як і технічні виробничі через амортизаційні відрахування, а трудові - через заробітну плату.

Для кращого управління витратами для забезпечення конкурентоспроможності продукції розрізняються базові та додаткові витрати. Базові витрати – це витрати на розробку, освоєння та виробництво нової продукції, а додаткові – на її удосконалення та відновлення недотриманого рівня конкурентоспроможності. Основна частина базових витрат утворює вартісну величину чинників виробництва, а також основні витрати через кошторис витрат. До перших відносяться витрати для визначення відповідності продукції запланованим показникам, а до другої - витрати на інформацію по реалізації продукції, вивчення вимог споживачів, тощо. В цю ж групу входять витрати на впровадження системи управління якістю, підтримки іміджу, тощо. Є ще одна група видатків на брак і його виправлення, оплату фізичного чи морального збитку. Оскільки витрати на створення, підтримку виробництва конкурентоспроможної продукції та іміджу виробника утворюються як на підприємстві, так і за його межами, необхідний їх детальний кількісний аналіз з метою їх можливої мінімізації.

Витрати на виробництво характеризують економічні показники, пов’язані з забезпеченням конкурентоспроможності продукції, що характеризують економічну ефективність. Такі показники дозволяють представити економічну оцінку продукції, шляхи врахування витрат по всьому ланцюжку витрат і продажу. Такими економічними показниками є: загальна сума та структура виробничих витрат, прайс-ціна, ринкова ціна, приведені витрати на одиницю продукції, відносний економічний показник якості продукції, інтегральний показник якості продукції, собівартість продукції. Формування цих показників визначається значеннями показників всіх решти груп, з більшістю яких вони пов’язані аналітичними або кореляційними залежностями.

Визначення витрат на виготовлення конкурентоспроможної продукції є одним з основних завдань економічного аналізу. При цьому аналіз часто поєднується з синтезом для узагальнення результатів і формування цілісного уявлення про витрати на конкурентоспроможність. Якщо об’єктом економічного аналізу є процеси і операції господарської діяльності, то його предметом виступають причинно-наслідкові зв’язки між ними. Вважається, що економічний аналіз визначає загальні тенденції та закономірності зовнішнього середовища, особливо їх вплив на господарську діяльність, об’єктивно оцінює економічні процеси, встановлює причинно-наслідкові зв’язки між ними, визначає можливі резерви витрат, контролює виконання управлінських рішень. Економічний аналіз проводиться за показниками стану та використання ресурсів (трудових, необоротних, матеріальних), виробничого процесу (виробництва та реалізації продукції), фінансових результатів діяльності (прибутку, рентабельності, фінансового стану). Такий аналіз має бути системним, своєчасним, систематичним, конкретним, об’єктивним, ефективним і дієвим. Але успішно реалізувати все це можуть лише висококваліфіковані працівники.