2.2. Загальна характеристика юридичної конструкції. Практичне значення юридичної конструкції

Юридичні конструкції - це стійкі побудови нормативного матеріалу за особливими типами зв'язків його елементів, їх. типовими схемами, моделями, в які втілюється «юридичний матеріал». Тобто юридичні конструкції - це чіткі, відпрацьовані наукою і законодавчою діяльністю, перевірені практикою типові схеми правовідносин. Особливі юридичні конструкції дозволяють включати в дію - залежно від обставин - різні юридичні норми. Відпрацьованість конструкцій - показник досконалості законодавства. Такими юридичними конструкціями є «кримінальна недоторканність», «необхідна оборона», «суб'єктивні права» та ін. [17, c. 73].

В юридичній літературі прийнято розрізняти нормативні юридичні конструкції та теоретичні юридичні конструкції. Нормативні юридичні конструкції знаходять закріплення та вираження в нормах права, таким чином створюючи «матерію» права, елемент його власного змісту. В свою чергу, теоретичні юридичні конструкції використовуються правовою наукою з метою пізнання права. Співставляючи вищевказані юридичні конструкції можна дійти висновку, що з методологічної точки зору юридична конструкція може розглядатися як нормативна схема регулювання, що склалася в рамках позитивного права, та як наукова теоретична модель (як об’єкт та предмет юриспруденції). Для Р. Ієрінга вдала юридична конструкція є подвигом, діянням, що має постійну ціну, невдала - така, що не має ціни

Конструкції норм права будуються іноді відповідно до універсального логічного засобу «або-або», що однозначно вимагає - не можна одну й ту саму дію, стан, предмет (об'єкт) тощо регулювати або формулювати по-різному. Наука підкреслює, що нормативний текст повинен відрізнятися однозначністю. Різні слова не можуть вживатися для виразу одного й того самого поняття. Одне й те саме слово не може вживатися для виразу різних понять.

За дотриманням законів і правил логіки нормативне рішення, виписане у проекті, може бути лише одним. Якщо в проекті пропонується декілька рішень, то зрозуміло, істинним, таким, що має право бути втіленим в нормативно-правовий акт, може бути лише одне. Правотворча практика свідчить, що розбіжності, варіативності частіше за все зустрічаються при колективній підготовці проекту, при паралельній розробці та поданні до правовстановлюючого органу альтернативних проектів.

Обов'язковою рисою логічного обґрунтування, а тим більше його письмового відображення, є його доведеність і вагомість аргументів. Даний закон нерозривно пов'язаний саме з цією рисою мислення. Формулюється він наступним чином: достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обґрунтована [22, c. 74].

Наведений закон не тільки дозволяє, а й змушує законотворця сумніватися в істинності (чи хибності) будь-яких думок чи пропозицій. Важко перебільшити гуманістичний потенціал цього закону. Адже він, забороняючи приймати на віру будь-які думки, тим самим захищає право кожної людини на сумніви, свої власні погляди, переконання, світогляд.

Використання вимог цього закону в правотворчості є багатоаспектним. Наприклад, при формулюванні правового поняття, диспозиції, гіпотези, санкції правової норми. Достатні підстави (ознаки) повинні бути виписані як правова дефініція, що узгоджується з усіма експертами. При підготовці, наприклад, постанови уряду вимагається, щоб проект обов'язково погоджувався із зацікавленими органами. Цією вимогою уряд прагне досягти обґрунтованості майбутнього рішення [24, c. 318].

Таким чином, закони логіки є важливим елементом юридичної конструкції. Лише використовуючи їх, можливо створювати якісні нормативно-правові акти.

Приклад юридичних конструкцій: громадянин К., який перебігав вулицю, був збитий автомашиною і зазнав важкої травми. Залежно від особливостей обставин у кожній з наведених конструкцій «працюють» різні юридичні норми.

Конструкція 1. «Соціальне забезпечення». Громадянин К. одержує від органів соціального забезпечення допомогу по тимчасовій непрацездатності (за наявності умов, передбачених законодавством про соціальне забезпечення) без власних зустрічних дій.

Конструкція 2. «Договір добровільного страхування». Якщо громадянин К. має договір страхування, Держстрах при за-знанні ним травми виплачує суму страхування. Договірна конструкція передбачає, що відповідно до умов договору громадянин періодично вносить внески до страхової установи, а у разі нещасного випадку одержує обумовлену в договорі суму.

Конструкція 3. «Юридична відповідальність заподіювача шкоди». Громадянська майнова відповідальність власника автомашини, що збив громадянина К., полягає у відшкодуванні заподіяної шкоди.