
- •Соціологія особистості. Соціалізація
- •Особистість. Біологічне і соціальне.
- •1. Особистість як категорія соціології
- •Біологічне і соціальне.
- •2. Соціалізація — становлення соціального "я"
- •Агенти та інститути соціалізації.
- •Унікальний індивідуальний досвід.
- •Соціальна комунікація.
- •Визначення ситуації.
- •Етапи соціалізації.
Етапи соціалізації.
У дитячому віці рання соціалізація індивіда, як правило, відбувається плавно, без різких змін, але при вступі у доросле життя і в процесі дорослої, або так званої продовженої соціалізації виділяють такі етапи, як:
Десоціалізація — втрата старих ролей, цінностей, норм і правил поведінки.
Ресоціалізація — вивчення нових ролей, цінностей, норм і правил поведінки.
Іноді людина потрапляє в такі екстремальні умови (тюрма, спецлікарня), у яких десоціалізація заходить настільки далеко, що доводиться говорити про руйнування основ особистості.
Ірвінг Гофман, досліджуючи виправні заклади тюремного типу в США, виділив такі ознаки ресоціалізації в екстремальних умовах:
ізоляція від зовнішнього світу (стіни, грати, спецпере-пустки тощо);
постійне спілкування з тими самими людьми;
втрата попередньої ідентифікації, яка відбувається через ритуал перевдягання у спецформу;
перейменування, зміна колишнього Імені на "номер" і отримання статусу: солдат, монах, в'язень, хворий;
відвикання від старих звичок, цінностей, норм і — звикання до нових;
зміна обстановки на нову, знеособлену;
втрата свободи дій.
Під час продовженої соціалізації виділяють певні кризові точки, коли відбувається своєрідний "перелом" у житті людини. Коли виникає така гостра проблемна ситуація, що старі механізми вирішення проблеми вже не діють, а нові — ще не готові, не освоєні належним чином.
У кожного можуть бути свої кризові ситуації: одруження, зміна місця роботи, призов в армію. Проте, у житті більшості людей в процесі продовженої соціалізації виділяють три основні кризові моменти:
16—17 років. Закінчення школи і підготовка до вступу у вищий навчальний заклад або пошук роботи. Зробити свій вибір дуже складно, катастрофічно не вистачає знань, життєвого досвіду.
Криза середини життя (приблизно 45 років). Людина оглядається на пройдений шлях і оцінює його. Людина зіставляє ідеальну траєкторію свого життя із реальною. Чим більша розбіжність — тим більше невдоволення власним життям. Ще можна змінити спосіб життя, професію, але психологічно зробити це вкрай важко.
Завершення трудової кар'єри і вихід на пенсію. З виходом на пенсію різко змінюється стиль життя людини, соціальний статус, становище у суспільстві.