Урок 20

Тема: Німеччина у 1871-1900 рр.

Мета уроку:

• сформувати уявлення в учнів про особливості розвитку Німеччини наприкінці ХІХст;

• визначити роль історичної особи у процесі формування внутрішньої та зовнішньої політики Німеччини і суть політики «культуркампф», пангерманізму та мілітаризму у Німеччині;

• продовжувати формувати вміння учнів застосовувати поняття теми; вчити учнів аналізувати, співставляти та порівнювати історичні факти та події, самостійно робити висновки;

• розвивати картографічні вміння та навички шляхом роботи з історичною картою;

• виховувати в учнів повагу до національних надбань інших народів та толерантне ставлення до історичного минулого інших народів

Обладнання: підручник, історичний атлас, додатковий матеріал.

Основні терміни і поняття: монополії, грюндерство, культуркампф, трудова еміграція, світова політика, протекторат, пангерманізм, мілітаризм.

Основні дати

1871 р. - Створення Німецької імперії. Прийняття Імперської конституції.

1871-1890 pp. - Канцлерство О. фон Бісмарка.

1873 р. - Утворення Союзу трьох імператорів (Німеччина, Росія, Австро-Угорщина).

1882 р. - Укладення Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією Троїстого союзу.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Актуалізація знань учнів

1. Як ви вважаєте, яка з держав — Пруссія чи Франція — була зацікавлена у війні 1870-1871 рр.?

2. Як ви вважаєте, які демократичні реформи, проведені в роки Третьої республіки, найбільше вплинули на розвиток країни?

3. Поясніть причини економічного відставання Франції від Великобританії та США наприкінці XIX ст.

4. Назвіть основні напрями зовнішньої політики Франції в XIX ст. Який із них, на ваш погляд, на цей момент був пріоритетним. Чому?

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

• На карті Європи з’явилася нова держава — Німецька імперія.

• До складу Німецької імперії ввійшли 22 монархії, що зберегли автономію, і три вільні міста — Гамбург, Бремен і Любек.

• Перед Бісмарком та імператором Вільгельмом постала задача створити сильну державу, здатну зберегти свою територіальну цілісність і стати лідером континентальної Європи.

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

1. Утворення Німецької імперії. Конституція 1871 р.

• Конституція 1871 р

• глава держави – імператор (король Пруссії)

• Імператор мав широкі права в галузі зовнішніх зв'язків, очолював збройні сили, мав право оголошувати війну, призначати канцлера, вищих чиновників та офіцерів, скликати й розлускати парламент.

• Парламент складався з двох палат.

• Верхня палата - бундесрат - призначалася з представників усіх монархій і вільних міст.

• Головою бундесрату був імперський канцлер.

• Нижня палата – бундестаг – вибиралася загальним голосуванням.

• Рейхстаг був обмежений у правах, оскільки закони, що їх він приймав, належало затверджувати імператорові.

• З моменту створення Німецької імперії у парламенті більшість належала представникам консервативної партії, яка виражала інтереси юнкерів, великих промисловців і фінансистів. Опонентами консерваторів була ліберальна партія, яка захищала інтереси промисловців.

• Обидві партії підтримували уряд.

• В опозиції знаходилась соціал-демократична партія, яка мала значне представництво в парламенті й виражала інтереси робітничого класу, дрібних власників.

• Значну роль у політичному житті Німеччини відігравали військові, які оточували імператора і впливали на визначення зовнішньополітичного курсу імперії та на розвиток військової промисловості.

2. Економічний розвиток

• Після об'єднання Німеччини склалися кращі умови для розвитку економіки.

• Цьому сприяли

• завершення промислового перевороту

• утворення єдиного загальнонімецького ринку

• приєднання багатих на корисні копалини районів Ельзасу та Лотарингії

• п'ятимільярдна контрибуція

• нові відкриття в науці й техніці.

• Наприкінці XIX ст. за обсягом промислового виробництва Німеччина вийшла на друге місце а світі, а за темпами економічного розвитку випередила Велику Британію і наздогнала США.

• Розвиток економіки Німеччини в 1871-1914 pp. мав свої особливості.

• Велику роль у створенні важкої промисловості відігравали державні замовлення, субсидії, пільги, будівництво заводів коштом держави.

• Промисловість будувалася на новітній промисловій і технічній базі, що забезпечувало високу якість товарів.

• Хімічна, електротехнічна, металообробна, машинобудівна галузі набули прискореного розвитку.

• Для виробництва характерними були висока концентрація і швидкі темпи розвитку в декількох районах: Рейнській області, Рурі, Берліні, Сілезії.

• Поміщицьке (юнкерське) господарство переходило до капіталістичного, товарного виробництва.

• Величезні колоніальні володіння Англії викликали заздрість Німеччини і зумовили запеклу боротьбу між двома країнами.

• Наприкінці XIX ст. в Німеччині, як і в інших індустріальних державах, з'явилися монополії. У 1914 р. в країні їх налічувалося 600. Найпоширенішою формою монополістичних об'єднань були картелі й синдикати.

• 85% фінансових капіталів контролювали 8 банків.

• Найвідомішими були монополії: Круппа, Рейнсько-Вестфальський чавуноливарний картель, Німецький союз прокатних заводів, Рейнсько-Вестфальський кам'яновугільний синдикат та ін.