1.3. Зміст музичного виховання дітей у родині

Навчаючи дитину музиці, батьки ставлять різні цілі і завдання. Це залежить від їх відношення до музики і музичних професій. Однак основними завданнями музичного виховання дітей в сім'ї можна назвати ті ж, що і в дошкільному закладі, а саме:

- збагатити духовний світ дитини музичними враженнями, викликати інтерес до музики, передати традиції свого народу, сформувати основи музичної культури;

розвинути музичні і творчі здібності в процесі різних видів музичної діяльності (сприйняття, виконавство, творчість, музично-освітня діяльність);

- сприяти загальному розвитку дітей засобами музики.

Якщо дитина музично обдарована, то вже в дошкільному віці необхідно закласти основи для майбутнього професійного навчання.

Всі ці завдання вирішуються в конкретній діяльності. Якщо батьки розуміють важливість музичного виховання, вони прагнуть навчати дітей у сім'ї, музичних гуртках, студіях, музичних школах, відвідують з ними концерти, музичні вистави, намагаються збагатити різнобічними музичними враженнями, розширюють їх музичний досвід.

Вибір музичних творів, які дитина слухає вдома, залежить від музичного смаку і музичного досвіду сім'ї, її загальнокультурного рівня. Для розвитку музичних здібностей дітей, формування основ музичної культури необхідно використовувати народну та класичну музику. Лише на шедеврах можна виховувати смак маленьких слухачів. Діти повинні знати народну музику, яка тісно пов'язана з мовою, естетичними та народними традиціями, звичаями, духовною культурою народу. Якщо дитина чує народні мелодії з раннього дитинства, він, природно, «переймається» народно-пісенними інтонаціями. Вони стають звичними йому, рідними. Дитині важливо відчути і красу класичної музики, накопичити досвід її сприйняття, розрізнити зміну настроїв, прислухатися до звучання різних музичних інструментів, навчитися сприймати і старовинну і сучасну музику, як «дорослу», так і написану спеціально для дітей.

Для слухання слід відбирати твори, в яких виражені почуття, доступні для дитячого сприйняття. Це повинні бути невеликі твори чи фрагменти з яскравою мелодією, що запам'ятовується ритмом, барвистою гармонізацією, оркестровкою (п'єси Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, П. І. Чуковського) і більш скромна за виразним засобам, але викликає почуття захоплення старовинна музика А. Вівальді, В. С. Баха, В. А. Моцарта.

1.4. Методи навчання у родині

Основні педагогічні методи (наочний, словесний, практичний) застосовні і в музичному сімейному вихованні.

Наочно-слуховий метод – основний метод музичного виховання. Якщо дитина росте в сім'ї, де звучить не тільки розважальна музика, але і класика й народна музика, він, природно, звикає до її звучанню, накопичує слуховий досвід в різних формах музичної діяльності (активних і більш пасивних, націлених на безпосереднє заняття музикою і використання її як фону для іншої діяльності).

Наочно-зоровий метод у сімейному вихованні має свої переваги. У дитячому саду для роботи з дітьми використовуються зазвичай великі за розміром репродукції картин, ілюстрації, якість яких не завжди високо. Вдома ж є можливість показати дітям книги з репродукціями картин, розповідаючи про епоху, коли була складена музика, народних традиціях, обрядах, познайомити їх із зображеннями предметів побуту, одягу. Розглядання репродукцій картин, відповідних за настроєм звучної музики, збагачує уявлення дітей про мистецтво.

Словесний метод також дуже важливий. Короткі бесіди про музику, репліки дорослого допомагають дитині налаштуватися на сприйняття, підтримують виник інтерес. Під час слухання дорослий може звернути увагу дитини на зміну настроїв, на зміни [у звучанні (як ніжно і сумно співає скрипка, а тепер тривожно і похмурим зазвучала віолончель, як виблискують і переливаються звуки челести, трикутника, як сумно звучить мелодія).

Практичний метод навчання грі на музичних інструментах, співу, музично-ритмічним рухам) дозволяє дитині оволодіти певними уміннями і навичками виконавства і творчості.

Успішність застосування всіх цих методів залежить від загальнокультурного і музичного рівня дорослих, їх педагогічних знань і здібностей, терпіння, бажання зацікавити дітей музикою.

Іноді батьки, прагнучи, щоб їх дитина досяг неодмінно найвищих результатів (наприклад, у грі на музичному інструменті), насильно змушують його подовгу займатися, годинами грати вправи. Якщо ж малюк не справляється з завданнями його карають. Будь насильницький метод неприйнятний у вихованні, тим більше на заняттях мистецтвом.

На жаль, деякі вчителі музичних шкіл, займаючись з маленькими дітьми, допускають зайву строгість, вимогливість, не враховуючи бажань і можливостей дитини. Це часто призводить до того, що навіть обдаровані діти втрачають інтерес до музичних занять, а іноді і до музики взагалі. У хлопців на довго закріплюються негативні емоції, отримані під час навчання, які породжують потім негативне ставлення до музики.

Педагог повинен зуміти переконати батьків і , що тільки зацікавленістю можна домогтися успіху в музичному розвитку дітей. Потрібно широко використовувати ігрові ситуації, дотримуватися міри в заняттях, стежити, щоб діти не втомились , не почали нудьгувати. Необхідно враховувати, що дошкільнята не в змозі довго займатися однією справою, потрібна зміна музичної діяльності, застосування різних її видів, наочності

Відомо, що зацікавити дітей чим-небудь дорослий, може тільки коли він захоплений сам. Якщо дитина відчуває таке ставлення дорослого, захоплення красою музики, він поступово теж визнає музичні цінності. Якщо ж дорослий виявляє байдужість, воно передається і дітям. Тому дуже важлива культура спілкування дорослого з дітьми.

Музичне виховання в домашніх умовах проходить індивідуально. Дитина має відчувати себе захищеною, коханим, перебувати в насиченому позитивними емоціями оточенні.

Консультуючи батьків, педагогу-музиканту дошкільної установи необхідно розповідати про досвід музичного виховання, накопичений дитиною в дитячому саду, щоб вони могли використовувати його вдома.