Класи небезпеки хімічних речовин

Шкідливість хімічних речовин відносна. Людина створила багато з них свідомо, для своїх нагальних потреб, і шкідливість їх залежить переважно від кількості речовини, що надходить до організму.

За ступенем впливу на організм шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки:

I – надзвичайно небезпечні;

II – високонебезпечні;

3. – помірно небезпечні;

4. – малонебезпечні.

Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють залежно від норми і показників, наведених в таблиці.

Норми для класів небезпечності шкідливих хімічних речовин

Показник	І		ІІ		III		IV
Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м3		<0,1		0,1...1.0		1.1...10.0		> 10
Середня смертельна доза при введенні в шлунок, мг/кг		<15		15...150		151... 5000		> 5000
Середня смертельна концентрація у повітрі, мг/м3		<500		500...5000		5001... 5000		> 50 000
Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг		< 100		100...500		5001...2500		> 2500

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливої речовини в повітрі робочої зони – це концентрація, яка при повсякденній роботі (крім вихідних) протягом 8 год або більшій тривалості, але не більше ніж 41 год на тиждень протягом усього робочого стажу, не може спричинити захворювань або відхилень) у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами досліджень, упродовж роботи або у більш віддалені терміни життя| нинішнього і наступного поколінь.

Середня смертельна доза при введенні в шлунок – доза речовини, від якої гинуть 50 % тварин при одноразовому введенні в шлунок.

Середня смертельна концентрація у повітрі – концентрація речовини, від якої гинуть 50 % тварин при дво-чотири-годинній інгаляційній дії.

Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру – доза речовини, від якої гинуть 50 % тварин при одноразовому нанесенні на шкіру.

Шкідливі й небезпечні хімічні речовини також можна поділити на такі окремі групи: сильнодіючі отруйні речовини (СДОР), ксенобіотики, важкі метали, отрутохімікати (пестициди), бойові отруйні речовини (БОР).

Сильнодіючі отруйні речовини

Розглянуті отруйні речовини можуть стати причиною тяжкого отруєння людини, але не всі. Масове ураження людей, тварин і рослин можуть статися під час хімічних аварій з викидом і атмосферу великої кількості токсичних речовин у вигляді пари, аерозолю. Такі хімічні речовини та їхні сполуки називають сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР). Певні види СДОР зберігаються у великих кількостях (від одиниць до сотень іонн) на територіях підприємств, які їх виробляють або застосовують у технологічних процесах; у складах, сільськогосподарських об'єктах і підприємствах переробної та харчової промисловості; велику їх кількість перевозять транспортом. Сильнодіючі отруйні речовини можуть утворюватися під час пожеж на і осподарських об'єктах.

За будовою, фізико-хімічними властивостями СДОР не є однорідними. Насамперед вони різняться між собою спричиненими біологічними ефектами.

За біологічними ефектами СДОР виділяють у групи за провідним синдромом, характерним для відповідної інтоксикації. Так, оксид вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, діоксин зараховують до СДОР загальноотруйної дії;

фосфорорганічні сполуки, сірководень є сполуками нейротропної дії (спричинюють ураження нервової системи);

аміак, хлор, фосген, трихлорид фосфору, пара сірчаної кислоти – сполуки задушливої та опікової дії.

Незважаючи на певну умовність, такий поділ СДОР насамперед дає змогу розробляти профілактичні заходи від їх уражальної дії для працівників і населення, а також заходи і засоби індивідуальної допомоги. Крім того, знання фізико-хімічних властивостей найпоширеніших СДОР дає можливість прогнозувати знезараження територій, будівель, устаткування тощо. Однак| в аварійних ситуаціях насамперед треба визначити ступінь небезпечної дії СДОР на людину з метою надання своєчасної кваліфікованої допомоги ураженим.

Токсичність СДОР характеризують за певними категоріям токсичних доз, які враховують шлях проникнення отрути до організму.

Токсичною дозою називають кількість речовин, що зумовлює певний токсичний ефект. Розрізняють інгаляційні та шкірно-резорбтивні токсичні дози. Інгаляційні токсичні дози вимірюють у грамах (міліграмах) за секунду (хвилину) на кубічний метр (літр) (г-хв/м³, мг-хв/л) Шкірно-резорбтивною токсичною дозою називають кількість речовини, що припадає на одиницю поверхні тіла людини або на одиницю його маси (мг/см², мг/м², г/см², г/м², кг/м² або мг/кг).

Токсичність СДОР при їх дії на організм через органи дихання визначається середньою смертельною токсичною дозою LC_t50 (L – від лат. letalis – смертельний), що спричинює смерті в 50 % уражених. Середня доза, яка виводить з ладу 50 % уражених, позначається як IС₅₀ (І – від англ. incapacitating – небоєздатний). Середня порогова доза, що зумовлює початкові симптоми ураження у 50 % осіб, позначається як РС_І50 (Р – від англ. primary – початковий), де С – середня за часом концентрація СДОР у повітрі, t – тривалість експозиції.

Ступінь токсичності СДОР шкірно-резорбтивної дії оцінюють також середньою смертельною дозою LD₅₀ середньою дозою ID₅₀, що виводить з ладу, і пороговою (мінімальною) дозою PD₅₀.

Небезпечність СДОР залежить від фізико-хімічних властивостей, агрегатного стану їх, розчинності, густини, леткості, коефіцієнта дифузії, температури кипіння, спалаху, займання і т. ін.