Дія іонизуючих вимпромінювань на людину

Дія іонізуючого опромінення на організм людини має такі особливості:

1. Надзвичайно висока ефективність поглинання енергії. Навіть незначна кількість поглиненої енергії випромінювання може викликати глибокі зміни в організмі.

2. Наявність прихованого (інкубаційного) періоду проявлення дії іонізуючого випромінювання. Цей період часто називають періодом удаваного благополуччя. Тривалість його скорочується при опроміненні у великих дозах.

3. Дія малих доз може накопичуватися, тобто може мати місце кумуляція.

4. У великих дозах опромінення може викликати генетичний ефект. Тобто опромінення діє не тільки на даний живий організм, але й на його потомство.

5. Різні органи живого організму мають різну чутливість до опромінення. При щоденній дозі 20-50 мР вже настають зміни в крові.

6. Не кожен організм однаково реагує на опромінення, але в цілому організм здатний відновлювати процеси нормального функціонування при опроміненні невеликими дозами (до 100 Р).

7. Наслідки опромінення залежать від частоти (повторюваності). Одноразове опромінення у великій дозі викликає більш серйозні наслідки, ніж фракціоноване опромінення.

Наслідки іонізуючих опромінювань

Еквівалентна доза, Зв (мЗв)	Наслідки опромінювання
Біля 100 (100000)	Миттєва форма променевої хвороби (смертність 100% протягом кількох годин із-за порушень ЦНС)
50 – 10 (50000 – 10000)	Миттєва форма променевої хвороби (смертність 100% від доби до двох тижнів від крововиливів)
10 – 9,5 (10000 – 9500)	Променева хвороба 4 ступеня, (смертність 80 – 100 % протягом двох місяців)
9,5 – 7 (9500 – 7000)	Променева хвороба 2 ступеня (50 – 10 % ураження серцево-судинної системи, крововиливи, лейкози)
4,5 (4500)	Важкий ступінь променевої хвороби (помирає 50 % опромінених)
3 – 2 (3000 – 2000)	Променева хвороба 2 ступеню (лікується). Однак в подальшому виникають різні захворювання: лейкози, рак молочної та щитовидної залози, легень, шлунку
1 (1000)	Легкий ступінь променевої хвороби
0,75 (750)	Незначна короткочасна зміна складу крові
0,6 (600)	При одноразовому опроміненні у 10 % опромінених виникають легкі ознаки (нудота, втома) при багаторазовому – працездатність не порушується. Ракові захворювання 10-2 (смертність від 5·10-3 до 1·10-3
0,30 – 0,20 (300 – 200)	Опромінення під час рентгенографії шлунка (місцеве)
0,10 (100)	Припустиме разове опромінення населення
0,005 (5)	Припустиме опромінювання населення при нормальних умовах за рік
0,001 (1)	Фонове опромінювання за рік
0,0001 (0,1)	2 години перегляд телевізора, або ввімкнений монітор комп’ютера

Початковим етапом механізму біологічного впливу радіації є іонізація і збудження атомів та молекул тіла, на яку витрачається енергія опромінення. Відомо, що на 2/3 організм людини складається з води. Вода під впливом опромінювання розкладається на водень Н⁺ і гідроксильну групу ОН.^- Останні безпосередньо, або ж через ланку вторинних перетворень утворюють продукти з високою хімічною активністю: гідратний оксид НО₂ і перекис водню Н₂О₂. Ці сполучення взаємодіють з молекулами органічних речовин в організмі, окислюючи і руйнуючи їх.

При невеликих дозах ушкоджена тканина через 14 тижнів на 90 % відновлює свою функціональну діяльність. Великі дози при тривалому впливі можуть викликати незворотне ушкодження окремих органів чи всього організму. Опосередкований вплив на організм людини малих доз радіації може проявлятися, наприклад, у зниженні імунітету проти інфекційних захворювань.

Зовнішнє опромінення – це вплив на організм іонізуючого випромінювання, що приходить ззовні. Зовнішнє випромінювання може бути всього тіла та місцеве (локальне).

Контактне опромінення – це різновид зовнішнього опромінення, коли радіоактивна речовина або джерело іонізуючого випромінювання безпосередньо стикається із шкірними покривами. Найчастіше піддається інтенсивному опроміненню шкіра рук. Глибина ураження залежить від дози, виду, енергії та часу впливу випромінювання.

Внутрішнє опромінення – відбувається за рахунок радіонуклідів, що попадають усередину організму із вдихуваним повітрям (інгаляційно), через ушкоджений шкірний покрив (контактно) або з їжею й водою (перорально). Небезпека внутрішнього опромінення в порівнянні із зовнішнім значно вище, тому що збільшується час опромінення, джерело випромінювання наближається до органу, що опромінюється, впритул і застосування захисту практично неможливо. Крім того, більшість радіонуклідів мають властивість вибірково накопичуватися в окремих органах організму. Проникнення радіоактивних речовин усередину організму через органи дихання є найпоширенішим шляхом і відбувається, як правило, у результаті неправильного застосування або відсутності ЗІЗ органів подиху при роботі в умовах аерозольного радіоактивного забруднення повітря.