Джерела радіоактивності

Всі джерела радіоактивності можна поділити на природні та штучні. Основну частину опромінення людина одержує від природних джерел. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них практично неможливо. Більше того: весь розвиток тваринного і рослинного світу відбувався і відбувається під постійним впливом сонячного, космічного і земного випромінювання (останнє надходить від радіоактивних речовин, що містяться у земній корі).

Структура доз (близько 500 мбер), що їх отримує населення від різних джерел неаварійного опромінення протягом року складається із:

• природного радіоактивного фону, який утворений космічними і сонячними променями – 40% (200 мбер);

• медичної рентгенодіагностики – 30% (150 мбер);

• випромінювання з будматеріалів під час перебування у будинках – 20% (100 мбер);

• додаткового техногенного опромінення (телебачення, комп’ютери, проживання поблизу ТЕС, АЕС тощо) – 10% (50 мбер).

Людина зазнає опромінення двома способами – зовнішнім та внутрішнім. Якщо радіоактивні речовини знаходяться поза організмом і опромінюють його ззовні – це зовнішнє опромінення. А якщо ж радіоактивні речовини знаходяться у повітрі, яким дихає людина, або у їжі чи воді і потрапляють всередину організму через органи дихання чи шлунково-кишковий тракт, то таке опромінення називають внутрішнім.

Космічне опромінення досягає Землі у вигляді протонів і більш важких ядерних частинок, що мають величезну енергію. Частина цієї енергії витрачається на зіткнення з ядрами атмосферного азота, кисня, аргона, внаслідок чого на висотах до 20 км виникає вторинне високоенергетичне випромінювання. Воно складається із мезонів, нейтронів, протонів, електронів, а також із так званих космогенних радіонуклідів, що випадають на поверхню Землі з опадами і циркулюють у середовищі. До них відносять 14 радіонуклідів (тритій, вуглець-14, берилій-7, натрій-22 та ін.).

Інтенсивність космічних випромінювань залежить від висоти над поверхнею моря, географічної широти і сонячної активності.

Земними джерелами радіоактивного опромінення є більше 60 природних радіонуклідів. Основні радіоактивні ізотопи, що містяться в горних породах – це калій-40 і рубідій-87, а також члени двох радіоактивних сімейств, які беруть початок відповідно від урана-238 і торія-232 – довгоживучих ізотопів, що знаходяться в Землі з самого її народження.

Рівні земної радіації неоднакові для різних місць земної кулі і залежать від концентрації радіонуклідів у тій чи іншій ділянці земної кори.

Міське населення в цілому одержує дози, що перевищують середні. Це пояснюється більшою кількістю цегляних і бетоних будинків у містах і більшою тривалістю перебування в них міського населення у порівнянні з сільським.

У цегляних, кам'яних і бетонних будинках потужність дози в 2-3 рази більша, ніж у дерев'яних.

Наприклад, радіоактивного калію-40 у гранітах, близько 1000...1500 Бк/кг, тоді як у піщаниках і вапняках -- відповідно 370 і 90 Бк/кг. Урана в гранітах у 2-З рази, а торію в 3-10 разів більше, ніж у піщаниках і вапняках. Відомо, що Севастополь збудований із вапняків, це і пояснює його низький радіоактивний фон (вдвічі нижче, ніж у Києві).

Полтавська область одна з небагатьох, де рівень радону-222 відносно високий. Найвищий рівень його концентрації спостерігається у сільських хатах, що стоять прямо на землі і мають маленькі віконця (у 100 разів перевищує концентрацію його у повітрі).

З 1992 р. в Полтавській області почали перевіряти рівень радіоактивності будматеріалів. Досліджується пісок, глина, щебінь в усіх кар'єрах області. Найбільше природніх радіонуклідів містить щебінь – до 200 Бк/кг (при нормі 370 Бк/кг), а в Орлицькому кар'єрі Кобеляцького району – навіть 420 Бк/кг. Тому використання орлицького щебеню для будівництва житла заборонено, він годиться тільки для будівництва доріг.