Методи аналізу та врахування лч

Моделювання поведінки людини є найбільш складним при проведенні імовірнісного аналізу безпеки (ІАБ). В міру зростання автоматизації і вдосконалення системи Л-М-С вклад персоналу у частоту аварійних ситуації зменшується, проте залишається досить суттєвим. Приміром, для старих АЕС у США значення помилок персоналу складали більше 80%, в той час як для сучасних АЕС вони знижуються в середньому до 25%. Такий прогрес став можливим в результаті чисельних наукових досліджень поведінки людини-оператора.

Існує класифікація (таксономія) помилок людини. Таксономія – це систематичне групування у відповідності з певними законами і принципами.

Виділяють помилки чотирьох типів:

• помилки бездіяльності – людина не виконує ніяких дій, в той час коли потрібно виконати певні операції;

• помилки діяльності – виконуються дії, але не ті, що потрібні;

• помилки порушення черговості дій;

• помилки порушення часу дій.

За причинами виникнення помилки людини ділять на 4 категорії:

• ненавмисні (Slips – послизнутися) – виникають при виконанні роботи при правильному намірі;

• ляпсуси (Lapses – ляпсус) – полягають у тому, що переплутано щось, була спроба зробити саме цю дію, але не для цієї мети; часто це бувають помилки звички;

• помилки неправильного розуміння (Mistakes – неправильно розуміти) – по суті не розумієш, що робиш, і по суті робиш все неправильно;

• помилки свідомого порушення (Violation – порушення) – не звертаючи уваги на інструкцію, порушуючи інструкцію, оператор вважає, що є кращий шлях, ніж той, що вказаний у процедурі.

Окрім цього, враховується також залежність дій персоналу від конкретних обставин:

• зміни в складі бригади;

• зміна системи, з якою доводиться працювати;

• інше місце роботи;

• інший час роботи;

• наявність вказівок (підказок).

Перелічені обставини залежно від їх комбінацій можуть збільшувати або зменшувати ймовірність помилки оператора і об’єднуються в такі групи:

• повні зміни обставин;

• великі (значні) зміни обставин;

• помірні зміни обставин;

• малі (незначні) зміни обставин;

• нульові зміни.

Психічні стани людини в екстремальних ситуаціях

В екстремальних ситуаціях людина зазнає впливу найрізноманітних подразників: тілесні пошкодження, інфекція, великі фізичні навантаження, термічний, механічний, психогенний вплив та інші небезпечні і шкідливі подразники (емоційні навантаження в результаті сімейних, виробничих конфліктів тощо). Всі ці подразники можуть викликати стан стресу.

Термін „стрес” (англійською – напруга) запропонував у 1936 р. канадський біолог Г.Сельє, який розробив і теорію стресу. Він вважав, що стрес є необхідною передумовою функціонування, життєдіяльності будь-якої живої істоти: конфлікти організму з навколишнім середовищем підтримують у робочому стані біологічні механізми захисту від шкідливого впливу подразників, тренують їх.

Отже, стрес в класичному розумінні – це сукупність захисних фізіологічних реакцій, які виникають в організмі у відповідь на дію несприятливих зовнішніх факторів (стресорів). Суть цих реакцій зводиться до перебудови функцій, що забезпечують збереження організму, його розвиток і життєдіяльність.

Зазвичай, це типові реакції, які розвиваються за трьома стадіями.

На першій стадії (тривоги), коли людина помічає небезпеку, може виникнути т.зв. шок – загальне зниження функцій організму. Особливо, якщо небезпека виникла несподівано і супроводжується сильними подразниками: сильний біль, наприклад. Іноді може виникнути стан паніки, який характеризується дефектами мислення, втратою свідомого контролю і осмисленням подій, що відбуваються, виконанням інстинктивних, захисних рухів, які іноді можуть не відповідати ситуації (людина метушиться, не розуміючи, що вона робить і навіщо, або навпаки – людина заклякла, заціпеніла, т.зв. „стрес кролика”, а це в свою чергу може поглибити важкість наслідків).

Друга стадія характеризується загальним підвищенням функцій організму до рівня, вище звичайного (за рахунок різкого збільшення виробітку ряду гормонів – адреналін, норадреналін тощо, які викликають зміни у діяльності серцево-судинної системи, дихальної, м’язової, імунної систем для мобілізації всіх ресурсів організму. Іноді в цій стадії може виникнути т.зв. психогенна анестезія, коли люди не відчувають болю протягом перших 5…10 хвилин після вибуху, одержання травм і опіків, при збереженні ясного розуму і здатності до раціональних дій. Ця стадія може тривати від кількох хвилин до кількох годин. Відомі випадки, коли люди, знаходячись в цій стадії проявляли надзвичайну силу, витривалість. Стара бабуся, рятуючи свій нехитрий скарб від пожежі, приміром, витягла на двір величезний сундук, який потім не могли зрушити з місця три здоровенних чоловіки.

І нарешті, третя стадія – виснаження – характеризується появою порушень в організмі під впливом надлишку гормонів (спазм судин, головний біль, підвищення тиску) і як наслідок – інфаркт, інсульт, виразка шлунку та інші хвороби.

Як показали дослідження американських психологів, людина може без помітної шкоди для свого здоров’я витримати лише певну кількість стресів – хто більше, хто менше. У кожного свій рівень стресостійкості, перевищивши який, людина набуває гострі, хронічні соматичні і нервові захворювання, аж до смертельного наслідку.

Люди, які врятувалися в екстремальній ситуації, довгий час зазнають тих чи інших патологічних змін у психічній сфері (т.зв. посттравматичний синдром). Наприклад, у людей, що пережили травми під час аварій зустрічаються: депресивні стани, психогенний ступор (загальмованість), психомоторне збудження, бред, галюцинації, кошмари уві сні тощо. Для зняття подібних психічних порушень потрібна допомога лікаря-психотерапевта, психолога.

Таким чином, підсумовуючи дану тему, можна сказати, що людський фактор має значний вплив на нашу життєдіяльність, на поведінку конкретних осіб, на процес прийняття рішень щодо безпеки людей і довкілля. Тож з метою зниження ризику проявлення людського фактору необхідно проводити:

• профілактичні запобіжні заходи, які зводять до мінімуму імовірність виникнення надзвичайної, аварійної ситуації;

• ергономічну оптимізацію обладнання і робочого місця працюючого;

• професійний відбір на відповідальні посади;

• періодичну профілактику перевтомлення, зорової, психоемоційної напруги, монотонії в роботі;

• удосконалення структури особистості (підвищення професійної компетентності, проведення тренувальних занять з поведінки в аварійних ситуаціях, аутотренінг, самовдосконалення, тренування пам’яті, уваги тощо).

21