Повітряні ванни

індиферентні (21-22 ° С)

теплі

(понад 22 ° С).

Рис. 27. Термічна характеристика повітряних ванн.

Летючі ароматичні речовини, що виділяються рослинами (фітонциди, терпени, ефірні масла та ін) при вдиханні потрапляють у верхні носові ходи і адсорбуються на рецепторних білках мембран нюхових рецепторів. Їх стимуляція активує клітини нюхової цибулини, що посилають свої аксони в нюхову кору, що обумовлює збудження вищих вегетативних центрів і визначає емоційно-мотиваційні реакції на різні фітоорганічні речовини. В результаті, при вдиханні летючих ароматичних речовин у хворого змінюється тонус підкоркових центрів головного мозку, змінюється його реактивність і психоемоційний стан. Спрямованість цих процесів визначається структурою нюхових подразників і є неоднаковим для летючих речовин різних рослин. Крім того, деякі одоранти можуть викликати загибель мікроорганізмів у верхніх дихальних шляхах. Лікувальні ефекти: бронхолітичний, тонізуючий, седативний, спазмолітичний, гіпотензивний (знижуючий тиск), бактерицидний.(рис 28).

Лікувальні ефекти аерофітотерапії

бронхолітичний

седативний

тонізуючий

спазмолітичний

гіпотензивний

гіпотензивний

Рис. 28. Лікувальні ефекти аерофітотерапії.

Показання та протипоказання аерофітотерапії наведені в таблиці 9.

Таблиця 9

Показання та протипоказання аерофітотерапії

Аерофітотерапія
Показання	Протипоказання
1. Хронічні неспецифічні захворювання легень: - бронхіт; - бронхіальна астма; - пневмонія у фазі реконвалесценції; - супутні ЛОР-захворювання.	1. Індивідуальна непереносимість конкретного одоранта. 2. Гострі респіраторні захворювання.

Лікувальна концентрація ефірних масел рослин у фітоаераріі досягає 0,4 - 0,6 мг/м3.

Основним діючим фактором повітряного середовища соляних копалень і печер є дрібнодисперсний аерозоль солей натрію, кальцію, калію і магнію, а також негативні аероіони. Вдихання таких аерозолів і аероіонів призводить до розрідження мокротиння і прискорює її виведення з повітроносних шляхів аж до бронхіол, поліпшується бронхіальна провідність, посилюється вентиляція легенів, дифузія кисню через альвеолокапіллярний бар'єр і його утилізація різними тканинами організму.

Посилення функції зовнішнього дихання (підвищення хвилинного об'єму і життєвої ємності лігких) призводить до зниження кров'яного тиску в легеневій артерії і сприяє підвищенню скорочувальної функції серця. У хворих гіпертонічною хворобою знижується артеріальний тиск. Адаптація організму до специфічного мікроклімату спелеолічниць супроводжується активацією симпатико-адреналової системи, посиленням вироблення гормонів ендокринними органами. Мала кількість мікроорганізмів у повітрі печер і соляних копалень призводить до зниження сенсибілізації організму і зменшенню вмісту антитіл. Аерозолі солей гальмують розмноження мікрофлори дихальних шляхів, запобігаючи розвитку запального процесу. Тиша і незвична обстановка печери відновлюють процеси гальмування в корі головного мозку. Створюваний присутністю аероіонів запах свіжого і насиченого повітря позитивно діє на хворих, створюючи відчуття свіжості, легкості дихання та психоемоційного комфорту. Лікувальні ефекти: гіпосенсибілізуючий (антиалергічний), седатівний, гіпотензивний, муколітичний (розріджує мокроту).(рис. 29)