4. Програмно-цільовий метод бюджетного планування

Реформування бюджетної системи в Україні передбачає вдоскона­лення практики бюджетного планування через застосування сучасних методик та прогресивних підходів, підтверджених світовим досвідом. Одним із таких підходів, що дають можливість спрямовувати бюджетні кошти відповідно до пріоритетів суспільного розвитку, є програмно-цільовий метод складання бюджету і, зокрема, визначення обсягів його видаткової частини.

Застосування цього методу в бюджетному плануванні на місцевому рівні сприяє становленню ефективного місцевого самоврядування, зміц­ненню його матеріально-фінансової, правової та організаційної само­стійності, дає можливість змістити акценти у витрачанні завжди обме­жених бюджетних коштів і спрямувати їх на вирішення найважливіших і першочергових проблем територіальних громад. Позитивних ре­зультатів упровадження програмно-цільового методу досягають завдя­ки тому, що він:

• базується на середньотерміновому плануванні;

• чітко окреслює пріоритети соціально-економічного розвитку територій;

• перед­бачає ефективне управління доходами і видатками бюджетів;

• сприяє виробленню довготермінової стратегії.

Однією з найболючіших проблем місцевого самоврядування в Украї­ні є постійна нестача фінансових ресурсів, яка унеможливлює виконання повною мірою покладених на нього функцій і завдань. Вирішити її можна завдяки впровадженню програмно-цільового методу, який базується не на враху­ванні наявної мережі та штатів установ, які фінансуються з бюджету, а на результатах виконання програм, які покликані задовольняти потре­би громадян. Поширення програмно-цільового методу на усіх рівнях бюджетної системи є одним із пріоритетних завдань сучасної бюджетної політики, тому що цей прогресивний підхід до формування бюджетної стратегії дає змогу підвищити ефективність управління бюджетними коштами. Його застосування створює необхідні передумови для поєднання соці­ально-економічних пріоритетів із заходами бюджетної політики, що в свою чергу, дозволяє забезпечити збалансованість бюджетів у середньо-терміновій перспективі, покращити рівень надання послуг населенню органами державної влади та місцевим самоврядуванням.

Сьогодні застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі регулюється такими основними нормативними актами:

- Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 р.;

- Законом України "Про державні цільові програми" від 18 березня 2004 р. № 1621-ІУ;

- наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження ін­струкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі" від 14 грудня 2001 р. № 574;

- наказом Міністерства фінансів України "Про бюджетну класифі­кацію та її запровадження" від 27 грудня 2001 р. № 604;

- постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження По­рядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до вико­нання кошторисів бюджетних установ" від 28 лютого 2002 р. № 228;

- наказом Міністерства фінансів України "Про запровадження ре­зультативних показників, що характеризують виконання бюджетних програм" від 8 серпня 2002 р. № 621;

- "Концепцією застосування програмно-цільового методу у бюджет­ному процесі, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2002 р. № 538-р";

- наказом Міністерства фінансів України "Про паспорти бюджет­них програм" від 29 грудня 2002 р. № 1098.

Окремі елементи програмно-цільового методу з 2002 р. запровадже­но на рівні державного бюджету. З 2003 р. про­грамно-цільовий, метод випробовується на рівні місцевих бюджетів України.

Програмно-цільовий метод реалізується у межах проекту «Реформа місцевих бюджетів в Україні», що фінансує Агентство США з міжнарод­ного розвитку (USAID) та здійснює RTI Int. У ході цього проекту перед­бачається покращити управління місцевими бюджетами у 140 містах країни, зміцнити автономію місцевого самоврядування шляхом ціле­спрямованої допомоги Верховній Раді України у законотворенні, техніч­ної та методологічної допомоги Міністерству фінансів України з метою впровадження програмно-цільового методу на центральному рівні.

Основною метою запровадження програмно-цільового методу у бю­джетному процесі відповідно до чинної нормативної бази та методичних матеріалів USAID є встановлення зв'язку між виділен­ням бюджетних коштів та результатами їх використання. Центральним елементом програмно-цільового методу є бюджетні програми.

Бюджетна програма – це систематизований перелік захо­дів, спрямованих на досягнення єдиних мети і завдань, виконан­ня яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Кожній бюджетній програмі присвоюється код, що складається із се­ми цифрових знаків, з яких:

- перший, другий і третій визначають головного розпорядника бюджетних коштів (відповідний код відомчої класифікації видатків бю­джету);

- четвертий знак вказує на відповідальних виконавців бюджетних програм, головного розпорядника бюджетних коштів (якщо відпові­дальним виконавцем є структурний підрозділ центрального апарату го­ловного розпорядника бюджетних коштів, ставлять цифру "1", щодо всіх інших відповідальних виконавців використовують цифри від "2"до "9");

- п’ятий і шостий знаки вказують на бюджетну програму, виконан­ня якої забезпечує один відповідальний виконавець. Якщо програма по­в'язана з утриманням апарату органів державної влади, ставляться ци­фри "1", для всіх інших бюджетних програм — від "2" і далі залежно від номера бюджетної програми одного відповідального виконавця;

- сьомий знак визначає напрям діяльності в конкретній бюджетній програмі (цифри від "1" до "9").

Здійснення видатків на основі бюджетних програм передбачає призначення їх конкретних відповідальних виконавців.

Відповідальний виконавець бюджетної програми забезпечує вико­нання однієї або кількох бюджетних програм у системі головного розпо­рядника, є юридичною особою і несе відповідальність за виконання бю­джетної програми.

Процес програмно-цільового планування має свої етапи, які представлені на рис. 4.2.

Необхідним елементом упровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі є середньотермінове бюджетне планування. Пе­рехід до середньотермінового бюджетного планування дасть можливість учасникам бюджетного процесу узгодити свої стратегічні плани діяль­ності з наявними бюджетними коштами як у межах підготовки проекту бюджету на відповідний рік, так і на наступні періоди, що сприятиме переходу до формування довготермінової бюджетної політики.