Самостійна робота № 1........................................................................................................................................... Тема: Предмет, метод і завдання статистики в умовах ринкової економіки . ................................................ План: 1. Предмет економічної статистики. ..................................................................................................... 2. Метод і завдання економічної статистики............................................................................................... 1.  Економічна статистика є наукою, яка має ряд суттєвих специфічних особливостей, що відрізняють її від інших суспільних наук. Ці особливості пов’язані з пізнанням суспільно-економічних явищ, тобто характеристикою кількісної її визначеності, наприклад характеристика чисельності населення, його природнього та механічного руху і структури, виробництва продукції і надання послуг у різних галузях економіки. Трудових ресурсів та їх використання, товарних та фінансових ринках, аналіз показників ефективності, та їх зміни і взаємозв’язків між галузями ринкової економіки тощо. Економічна статистика розкриває конкретну сторону і особливості цих явищ і процесів в умовах визначеного місця (території) та часу. За допомогою різних показників та методів економічна статистика охоплює всю сферу економічної дійсності, всі галузі економіки, характеризує пропозиції між ними, досягнутий рівень розвитку на даний момент або ж за визначений період, що дає можливість краще пізнати суть, характер, масштаби та швидкість змін у структурній перебудові галузей економіки в умовах переходу до ринкових методів господарювання........................................................................................................................................... Економічна статистика як і економічна теорія (політично-економічно) вивчає економічну дійсність. Проте, якщо предметом економічної теорії є виробничі відносини, становлення внутрішнього змісту загальних та специфічних економічних законів. Висвітлення їх характерних особливостей та способів проявлення, то економічна статистика вивчає не тільки виробничі відносини, але і продуктивні сили: населення та ринок праці – головного аспекту продуктивних сил, технічної підготовки та кваліфікації робочої сили, національного багатства, основних фондів і оборотних засобів та ступеню їх ефективного використання тощо............................................ Предметом економічної статистики є кількісні і якісні відношення масових суспільно-економічних явищ. Висвітлення проявлення і дії економічних законів і категорій в конкретних умовах місця і часу дає змогу економічній статистиці не тільки ілюструвати економічну дійсність цифрами, але і встановлювати нові висновки та положення, вступаючи важливим засобом пізнання тенденції та закономірностей розвитку економічних та соціальних процесів.................................................................................................................................................. 2. Економічна статистика ґрунтується на методології теорії статистики, використовуючи при вивченні дійсності всі статистичні методи та способи опрацювання даних: групувань статистичних даних та їх табличного і графічного зображення; відносних та середніх величин; показників варіації; регресійного, кореляційного і дисперсійного аналізу; статистичних рівнянь залежностей; статистичних індексів; показників динаміки тощо..................... Економічна статистика використовує для аналізу соціальних та економічних явищ систему показників галузевих статистики – промисловості, статистики сільського господарства, статистики торгівлі, статистики транспорту та інших при вивченні основних фондів і устаткування, виробництва продукції, продуктивності праці, собівартості продукції.................................................................................... Економічна статистика органічно пов’язана з менеджментом господарсько-фінансової діяльності. Відомо, що той, хто добре проінформований, той краще керує. Економічна статистика розробляючи статистичні показники і методи їх аналізу забезпечує процес обґрунтування управлінських рішень................................................................... Завдання економічної статистики нерозривно пов’язані із загальними завданнями переходу України до ринкової економіки:............................................................................................................................... - все стороннє і глибоке вивчення стану і розвитку усіх галузей економіки, різних соціальних і економічних процесів, їх тенденцій та закономірностей, на основі науково обґрунтованої системи показників;................................ - своєчасне забезпечення господарських і керівних органів, а також суспільства в цілому інформацією;.......... - аналіз структури економіки і технічно-економічних зрушень в ній;............................................. - аналіз даних і оцінка екстенсивних та інтенсивних чинників розвитку економіки та її галузей;......... - виявлення взаємозв’язку і пропорцій у суспільному виробництві;...................................................... - оцінка резервів росту суспільного виробництва;............................................................................ - характеристика стану соціально-економічного розвитку країни у міждержавному порівнянні. Завданням статистики є її організація за системою національних рахунків. Завданням статистики є також складання звітних балансів матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, міжгалузевих балансів, доходів і витрат населення. .....................................................................................................

Самостійна робота № 2..................................................................................................................................... Тема: Суть та характеристика плану статистичного спостереження............................. ......................... План: 1. Суть та організаційні форми статистичного спостереження. ........................................................ 2. Види і способи статистичного спостереження ................................................................ 1. Другим етапом якого завгодно статистичного дослідження є статистичне спостереження, а саме з нього починається збирання первинних статистичних даних.

Статистичне спостереження – це планомірне, систематичне, науково організоване збирання даних про явища суспільного життя шляхом реєстрації їх істотних ознак. В Законі про державну статистику дається таке його визначення: “статистичне спостереження – планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології”.

Усі дані, які ми одержуємо під час проведення статистичного спостереження, на наступних етапах статистичного дослідження можуть суттєво вплинути на вірогідність теоретичних і практичних висновків. Найважливішими завданнями статистичного спостереження є досягнення: 1) повноти одержаних даних з тим, щоб усі явища і процеси були зареєстровані в повному обсязі; 2) вірогідності, об'єктивності їх відображення; 3) порівнянності одержаних даних з тими, які були отримані раніш і в інших територіальних одиницях. Відповідно до Закону обов`язково складається “план державних статистичних спостережень – офіційний документ, що містить перелік статистичних спостережень, які проводяться органами державної статистики, з визначенням порядку та термінів їх проведення”.

Статистичне спостереження відповідно до вимог статистичної науки має бути всебічно продуманим, добре підготовленим і чітко організованим. Воно складається із чотирьох етапів: проектування спостереження, підготовка, проведення та контроль одержаних даних.

Проектування спостереження – це розробка плану статистичного спостереження, який обов'язково охоплює собою програмно-методологічні та організаційні питання його проведення. Підготовка спостереження полягає у підготовці інструментарію спостереження (друкування бланків, перевірка реєстрів об'єктів, які повинні подавати дані, підготування осіб, які будуть про­водити спостереження, а також проведення пробного спостереження, якщо це потрібно). Як правило, перед проведенням перепису населення в країні необхідно провести пробне спостереження з метою перевірки надійності розроблених документів і програми перепису. Проведення спостереження – це процес безпосередньої реєстрації фактів і явищ. Контроль одержаних даних зводиться до перевірки достовірності одержаних даних в результаті проведеного спостереження.

Статистичне спостереження завжди представляє собою кількісну реєстрацію окремих явищ, які відбираються за якісно визначеними ознаками. При статистичному спостереженні реєструються індивідуальні явища досліджуваної сукупності (наприклад, злочини, особи, що їх вчинили, причини злочинів, цивільні правопорушення тощо) або окремі їх ознаки (юридична кваліфікації злочину, соціально-демографічні дані осіб, що вчинили злочини, види та строки покарання і т.п.).

Схематично усі види та форми статистичного спостереження, його класифікацію за різними ознаками можна представити у вигляді наступної схеми, яка наочно характеризує усі класифікаційні ознаки даного етапу статистичного дослідження.

До організаційних форм проведення статистичного спостереження відносяться звітність і спеціальне організоване статистичне спостереження.

Звітність – це така форма статистичного спостереження, яка характеризує систему взаємопов'язаних показників, які дають змогу одержати дані наслідків роботи підприємства, установи або організації за звітний період, і періодично подається у вигляді встановлених законодавством звітних доку­ментів (статистичних звітів) статистичним, контролюючим та вищим органам за підписом осіб, які відповідають за своєчасне подання і вірогідність цих даних. Інакше кажучи, це така форма статистичного спостереження, при якій кожна установа за єдиними бланками в суворо затверджені строки (кожний квартал, півріччя або за рік) надає своєму вищому органу і органу державної статистики документально підтверджені дані.

У правовій статистиці звітність є основною організаційною формою статистичного спостереження, оскільки вона дає змогу одержати дані, які характеризують діяльність правоохоронних і правозастосовчих органів з різних сторін, оперативно керувати розвитком правових явищ і процесів у суспільстві. Вони широко застосовуються для проведення різноманітних наукових досліджень. Зміст звіту, його форма та термін подання встановлюється вищим статистичним органом країни – Державним комітетом статистики України.

Але у реальній дійсності не усі суспільні явища і процеси можна охопити статистичною звітністю. Є такі сфери діяльності суспільства, які можна встановити лише шляхом опитуванням громадян (наприклад, структура прибутків і витрат населення, особливості детермінації окремих видів злочинів). Для одержання даних, які не відображені в звітності, здійснюються спеціаль­но організовані статистичні спостереження. Вони також можуть проводитися для уточнення і перевірки звітних даних та даних, одержаних при проведенні перепису. В цьому разі таке спостереження називається контрольним. Спеціально організовані статистичні спостереження проводяться і для вирішення самостійних наукових завдань, і для обґрунтованого прийняття важливих управлінських або політичних рішень.

До спеціально організованих статистичних спостережень належать переписи, різні види опитувань, одноразові обліки, несуцільне обстеження. Але найбільше значення мають різноманітні переписи, які дають всебічну харак­теристику масового явища станом на ту чи іншу дату, або певний момент часу. Класичний приклад – перепис населення, в результаті якого можна одер­жати демографічні характеристики громадян (дані про склад та родинні стосунки членів домогосподарства), соціально-економічні умови їх існування і багато інших показників, які можна одержати лише при проведенні перепису всього населення країни.

Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” було прийнято Верховною Радою України 19 жовтня 2000 року. Цей закон України було націлено на: створення необхідних законодавчих передумов для проведення суцільного статистичного спостереження, яке передбачає отримання від респондентів первинних (персональних) даних щодо них, визначення спеціальних повноважень органів, що залучаються до робіт із перепису населення, а також порядку використання його результатів та гарантій щодо збереження і захисту конфіденційної інформації перепису населення; забезпечення правової узгодженості у діючому законодавчому полі України щодо питань статистики та інформації, а також здійснення послідовної гармонізації та адаптації національного статистичного законодавства до міжнародних норм і стандартів; надання Всеукраїнському перепису населення загальнодержавної ваги, підвищення його суспільно-політичного значення і формування позитивного ставлення до нього громадськості.

Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” складається із 6 розділів, які містять: загальні положення щодо перепису населення; методологічно-організаційні принципи його проведення; повноваження, обов`язки та заходи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо організаційного, матеріально-технічного та фінансового забезпечення підготовки і проведення перепису населення, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів; регламентацію основних прав, обов`язків та відповідальності суб`єктів перепису населення; норми щодо порядку використання результатів перепису населення; прикінцеві положення.

У статті 1 даного закону України надано визначення основних термінів та понять, характерних для перепису населення. Стаття 2 визначає правову основу перепису населення. У статті 3 викладено мету проведення перепису населення, а також визначено, що підставою для його проведення є постанова Кабінету Міністрів України, яке приймається не пізніше ніж за три роки до початку перепису населення. Стаття 4 визначає суб`єктів перепису населення. Стаття 5 містить програму перепису населення. Стаття 6 стосується методів проведення перепису населення і містить надзвичайно важливу норму, яка встановлює, що заповнення переписної документації здійснюється на підставі повідомлень, отриманих від респондентів, без їх документального підтвердження. У статті 7 визначено основні методологічно-організаційні принципи проведення перепису населення, а також встановлено процедуру розроблення, опрацювання та затвердження програми і методу перепису населення, переписного інструментарію тощо. Стаття 8 регламентує підготовчі заходи до перепису населення. Стаття 9 визначає основні положення та певні обмеження щодо залучення до робіт з перепису населення осіб, з яких формується тимчасовий переписний персонал. Стаття 10 встановлює порядок фінансування перепису. У статтях 11 – 15 закону визначено права, обов`язки та відповідальність суб`єктів перепису населення. Стаття 16 встановлює гарантії захисту первинних (персональних) даних, отриманих від респондентів під час перепису. Стаття 17 регламентує поширення результатів перепису. Стаття 18 обумовлює порядок та умови доступу користувачів до даних перепису населення.

Відповідно до вимог даного закону України були внесені певні зміни до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. ст. 186 -3 та 244-3).

Більшість вчених вважають, що в майбутньому спеціально організовані спостереження будуть матимуть значно більше значення, ніж зараз. Тому і вважається за доцільне розроблення редакції закону, який регламентує не лише проведення якогось конкретного перепису населення, а є загальноприйнятим для правового забезпечення здійснення такого спостереження протягом тривалого часу. Саме такі підходи були використані під час підготовки закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”.............................................................................................................................................. 2. Крім організаційних форм розрізняють й види статистичного спостереження.

За часом його проведення, за моментом реєстрації, статистичне спостереження поділяється на поточне і перервне.

Поточне (безперервне) спостереження полягає в безперервній реєстрації фактів по міру того, як вони виникають. Наприклад, реєстрація актів громадянського стану, облік зареєстрованих злочинів, пожеж тощо. При поточному спостереженні факти реєструються постійно. Зрозуміло, що злочинність можна спостерігати лише шляхом поточного (безперервного) спостереження.

Перервне спостереження відображає рівень того чи іншого правового явища на якусь-то дату чи момент часу. Воно завжди проводиться з метою одержання даних, які не можна отримати іншим шляхом. Воно може проводитися як періодичне, тобто здійснюватися через певні проміжки часу (наприклад, перепис населення проводиться один раз через десять років) або одноразове, те, яке здійснюється епізодично з метою вирішення певних соціально-економічних завдань (наприклад, перепис плодово-ягідних насаджень, облік і характеристика особи жебрака). Застосування того чи іншого виду статистичного спостереження залежить від природи досліджуваного явища суспільного життя і мети дослідження. Періодичне забезпечує послідовність і зіставлення отримуваних результатів, що дуже важливе при вивченні тенденцій в зміні населення країни.

В правовій статистиці використовуються усі види статистичного спостереження.

За охопленням одиниць сукупності розрізняють суцільне і несуцільне спостереження.

При суцільному спостереженню обліку підлягають усі без винятку одиниці сукупності (наприклад, при перепису населення обліку підлягають усі респонденти – громадяни України, в тому числі ті, що на встановлену дату Перепису населення перебувають за її межами, а також іноземці та особи без громадянства, які на встановлену дату Перепису населення перебувають на території України). Суцільним має бути облік усіх правових явищ, тобто усі вони (про які стало відомо правоохоронним органам) обов`язково повинні бути зареєстровані. Зрозуміло, що суцільне спостереження найбільш чітко характеризує рівень, структуру, динаміку та взаємозв`язки явищ.

Несуцільне спостереження застосовується внаслідок низки причин (з метою економії часу, зусиль і коштів, а також у зв`язку з неможливістю проведення суцільного спостереження). Воно в правовій статистиці використовується в достатньо широких масштабах, оскільки дає змогу швидше одержати результати статистичного дослідження і зекономити значну частину зу­силь і коштів. Як правило, воно проводиться для отримання даних, які відсутні у офіційній звітності і які одержати суцільним способом дорого, довго, складно і практично неможливо.

При несуцільному статистичному спостереженні реєстрації підлягають не всі одиниці сукупності, а якась їх частина. Воно поділяється на такі види: спостереження основного масиву, монографічне, вибіркове. Деякі вчені відносять до нього і моніторинг.

Спостереження основного масиву охоплює переважну частину елементів сукупності. При цьому поза спостереженням залишається та частина одиниць сукупності, про яку заздалегідь відомо, що вона не може істотно вплинути на характеристику досліджуваного явища в цілому. Раніш це спостереження часто застосовувалося для вивчення цін на ринках (вивчалися ціни на великих ринках міста, а на малих за розміром ринках не вивчалися).

Твердження, що у перспективі цей вид спостереження буде ширше застосовуватися, не відповідає дійсності, тому що усі країни світу при вивченні цін застосовують вибіркове спостереження.

Монографічне спостереження – це ретельне вивчення окремих типових елементів сукупності. Воно може застосовуватися для більш повного вив­чення питань, які не можливо з`ясувати при суцільному спостереженні (наприклад, детальне вивчення діяльності усіх підрозділів органу внутрішніх справ конкретного регіону з метою поширення його наслідків на усі інші органи внутрішніх справ країни; обстеження стану справ компанії, яка збанкрутила, з метою недопущення подібних наслідків у інших фірмах). Цей вид спостереження широко застосовується для характеристики досвіду роботи виправно-трудових закладів. Допустимо його використовування лише при типовості (або атиповості) об`єктів, вивчивши які, можна встановити причини особливостей цих об`єктів.

Вибіркове спостереження – це такий спосіб несуцільного спостереження, при якому вивченню підлягає певна випадкова відібрана частина одиниць досліджуваної сукупності (наприклад, кожна десята або двадцята одиниця) з метою подальшої її характеристики показниками усієї сукупності. При цьому кожна одиниця сукупності повинна мати рівний шанс потрапити до вибіркової сукупності. Проведення вибіркового спостереження ґрунтується на знаннях математичної статистики і теорії ймовірності.

Моніторинг – це спеціально організоване систематичне спостереження за станом певного середовища. Проводиться моніторинг бюджетів окремих соціальних груп населення.

Контрольне спостереження – це спостереження, яке проводиться з метою перевірки матеріалів вже проведеного спостереження. За його результатами робляться відповідні зміни у матеріалах проведеного спостереження, вносяться правки до загальних результатів. Воно може бути як суцільним, так і несуцільним (вибірковим). Як правило, його обов`язково застосовують після проведення перепису населення для перевірки правильності реєстрації населення. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 51-р “Про організацію проведення Всеукраїнського перепису населення” для перевірки правильності проведення Перепису було здійснено вибірковий контрольний обхід житлових будинків та житлових приміщень в інших будівлях з 16 по 20 грудня 2001 року.

Пробне спостереження – це таке статистичне спостереження, яке здійснюється з метою уточнення і відпрацювання програмно-методологічних і організаційних питань при підготовці до основного спостереження. Як правило, його застосовують при підготовці проведення перепису населення, інакше кажучи, при проведені пробного перепису в якомусь окремому регіоні.

Деякі автори до несуцільного спостереження відносять і анкетний або соціологічний спосіб. На наш погляд, це зовсім не вірно, тому що анкетний – це спосіб одержання статистичних даних. Тим паче, що коли проводити анкетне опитування працівників правоохоронних органів або студентів, то усі анкети повернуться заповнені, тобто буде суцільне спостереження........................................................... Існують три способи одержання статистичних даних: 1) безпосереднє спостереження; 2) документальний спосіб; 3) опитування.

Безпосереднє спостереження – це реєстрація окремих ознак і явищ шляхом їх безпосереднього обстеження (особистого переліку, вимірювання, зважування, підрахунку тощо). Цей спосіб у правовій статистиці застосовується рідко. В інших галузях він застосовується часто, тому що при його пра­вильній організації він дає змогу одержати найбільш достовірні дані.

Основне достоїнство цього спостереження – це можливість виявлення об`єкту спостереження з різних боків. Об`єктами такого спостереження можуть бути: поведінка окремих осіб або групи їх в умовах конкретної обстановки або певної ситуації; судження окремих осіб; результати дії (або бездіяльності) осіб, які проводять профілактику злочинності; середовище, навколишня обстановка досліджуваного контингенту. Зрозуміло, що все це вивчається при кримінологічних дослідженнях. Тому за участю спостерігача спостереження кримінологічне буває повне, включене і спостереження-участь. При повному спостереженні дослідник вивчає явище з боку, тобто пасивно, що допустимо до певних меж, які виключають відповідальність спостерігача за недонесення. Включене спостереження – це спостереження за явищем зсередини. Спостерігач знаходиться у постійному контакті, але не приймає активної участі у життєдіяльності групи. При спостереженні-участі спостерігач приймає участь у діяльності того процесу, яке він вивчає.

До числа негативних моментів цього виду спостереження необхідно віднести те, що воно потребує значної витрати часу, а на його результати можуть вплинути особисті якості спостерігача.

Документальних спосіб спостереження – це одержання необхідних даних на підставі використання різних документів. Цей спосіб спостереження іноді називають звітним, тому що він передусім застосовується при заповненні статистичної звітності. Він забезпечує одержання найбільш достовірних даних. Наприклад, в кримінально-правовій статистиці такими документами є статистичні картки, журнали реєстрації, кримінальні справи, особиста справа засудженого і т. п.

Іноді деякі факти і ознаки явищ, що вивчаються, неможливо встановити шляхом безпосереднього спостереження (наприклад, вчинення злочину), тому виникає потреба в проведенні опитування. При опитуванні статистичні дані одержують шляхом реєстрації відповідей осіб, яких опитують. Опиту­вання може бути усним (експедиційним), самореєстрацією, кореспондентсь­ким та анкетним.

Усне опитування полягає в тому, що спеціально підготовлені працівники (реєстратори, обліковці) одержують статистичні дані шляхом безпосереднього опитування осіб. Цей спосіб спостереження називається експедиційним. Відповіді опитуваних осіб реєстратори заносять з їх слів у спеціально роз­роблені бланки. При усному опитуванні реєстратори не тільки ставлять запитання, а й контролюють правильність відповідей на них. Цей спосіб опитування застосовується при проведенні переписів, вибіркових статистичних спостережень. Його ефективність дуже істотна, тому що він проводиться тільки спеціально підготовленими особами.

При самореєстрації опитувані особи самі заповнюють формуляри. Представники статистичних органів спочатку лише проводять інструктаж з метою роз`яснювання опитуваним особам, як слід заповнювати бланки і відповідати на запитання, і контролюють повноту і правильність статистичних даних при збиранні заповнених бланків. Цей спосіб спостереження застосовується в на­шій країні при дослідженні бюджетів населення. Якість одержаних результатів залежить від того, як ведеться роз`яснювальна робота серед респондентів а також від ступеня їх громадської свідомості. В більшості розвинутих країн світу, наприклад, у США, таким чином проводяться переписи населення.

Сутність кореспондентського способу полягає в тому, що необхідні статистичним органам відомості повідомляють добровільні кореспонденти за домовленістю з ними. Статистичні органи, які проводять спостереження, надсилають кореспондентам бланки та інструкції по їх заповненню. Особи або установи, які одержали формуляри, повинні їх заповнити і повернути в суворо обумовлені строки. Цей спосіб застосовується для вивчення тривалих процесів.

Анкетний спосіб одержання даних полягає в тому, що необхідні дані одержують шляхом розсилання спеціальних анкет, які заповнюються та повертаються на добровільних засадах. Тому не всі анкети повертаються, деякі з них заповнюються невірно. За способом розповсюдження анкет можна виділити такі: 1) пресовий (анкети друкуються на шпальтах газет і журналів); 2)роздавальний (дослідник роздає анкети); 3) поштовий (анкети надсилають­ся поштою). Залежно від способу розповсюдження назад повертається 5 %, 90 %, 30 % анкет. Цей спосіб збирання даних вимагає мінімальних витрат коштів. На жаль, якість його також не велика, тому що відсутність інструктажу або інструкції щодо заповнення анкет, призводить до появлення значної кількості анкет, які заповненні невірно.

Інколи наводиться і такий метод, як інтерв`ю. З точки зору авторів даного підручника, це метод соціології, а не статистики. Вважаємо, що для отримання статистичних даних їм користуватися не можна.

Обрання способу спостереження залежить, насамперед, від сутності дос­ліджуваних явищ, об`єкта статистичного спостереження, висунутих вимог до ступеня точності одержаних даних, а також від фінансових можливостей...................................................................................................................................

Самостійна робота № 3 .................................................................................................................................... Тема: Методика здійснення статистичного спостереження ............. ................ ......................... План: 1. Програмно-методологічне та організаційне забезпечення статистичного спостереження . ....... 2...Помилки ... спостереження та методи їх контролю...................................................

1. При проведенні будь-якого статистичного спостереження заздалегідь. Дбають про його програмно- методологічне та організаційне забезпечення.

До програмно-методологічних питань належать такі:

а) встановлення мети та завдання статистичного спостереження;

б) визначення об'єкта та одиниць сукупності і спостереження;

в) розробка програми статистичного спостереження;

г) підготовка інструментарію спостереження;

д) додержання найважливіших принципів і правил проведення статистичного спостереження.

Готуючись до статистичного спостереження, перш за все визначають його мету та завдання. Метою статистичного спостереження є збирання вірогідної (відповідаючої реальному стану) та повної (за обсягом і змістом) статистичної інформації про досліджувані соціально-економічні явища і процеси. При цьому статистична інформація повинна бути своєчасною, порівняльною за часом та у просторі, доступною. Завдання спостереження і задачі, які випливають із цього, визначаються, виходячи з практичних та наукових проблем планування, організації та управління виробництвом, стану вивченості розглядаємого явища тощо.

В залежності від мети та завдань визначають об'єкт спостереження, одиницею сукупності та одиницю спостереження.

Об'єктом спостереження називають сукупність одиниць розглядаємого явища, про які повинна бути зібрана статистична інформація. Наприклад, при обстеженні промисловості об'єктом спостереження є промислові підприємства, при перепису населення - населення. Для визначення меж об'єкта спостереження застосовують цензи -набір кількісних та якісних обмежувальних ознак. Так, при розгляді малих підприємств в Україні цензом буде максимальна допустима кількість працюючих в них — не більш 200 осіб.

Об'єкт спостереження складається з окремих одиниць -одиниць сукупності, від яких одержують початкову інформацію. Наприклад, одиницею сукупності під час перепису населення є кожна людина, а при реєстрації проданих на біржах нерухомості

квартир - кожна продана квартира. Кожна одиниця сукупності може надати про себе інформацію, тому в ході обстеження відокремлюють також одиницю спостереження.

Одиниця спостереження — це елемент об'єкта спостереження, який несе відомості про ознаки одиниць сукупності. Так, одиницею спостереження при перепису населення є домогосподарство і кожний його член, при реєстрації проданих на біржах нерухомості квартир - кожна біржа. Отже, поняття одиниці сукупності та одиниці спостереження можуть збігатися, як, зокрема, під час перепису населення.

Найвідповідальнішим моментом статистичного спостереження є складання програми спостереження - переліку запитань, на які очікують отримати відповіді. Зміст та кількість запитань формують згідно з метою спостереження та реальними можливостями його проведення (грошовими та трудовими витратами, терміном отримання інформації). Від того, наскільки добре розроблена програма спостереження залежить цінність зібраної статистичної інформації. До програми слід включити лише істотні ознаки, які мають найбільше практичне та наукове значення для об'єкта спостереження.

Перелік запитань програми спостереження повинен забезпечувати повноту та вірогідність одержаних початкових статистичних даних. Якщо немає впевненості в одержані таких даних за широкою програмою відомостей, то краще скоротити перелік запитань.

Зміст і кількість запитань програми, сформульованих чітко і зрозуміло для всіх, повинні бути такими, щоб уникнути зайвої інформації і зв'язаних з цим додаткових витрат праці і коштів. В той же час програма повинна враховувати все і її запитання (ознаки) мають становити систему взаємопов'язаних показників, заданих у логічній послідовності. При можливості в програму включають запитання, що взаємно контролюють показники.

До програми спостереження включають також розробку статистичного інструментарію — сукупності документів, в які будуть внесені відповіді на запитання програми. До інструментів спостереження відносять два основних типа документів: статистичні формуляри та інструкції до їх заповлення.

Статистичний формуляр - це обліковий документ у вигляді бланку відповідної форми, де фіксуються відповіді на запитання програми спостереження. На практиці найчастіше використовують формуляри двох типів: індивідуальні (бланк-карта), які призначені для запису відомостей за однією одиницею спостереження; спискові (бланк-список) - для запису відомостей за кількома одиницями спостереження.

Формуляри статистичного спостереження супроводжуються інструкцією - переліком вказівок та роз'яснень, якими має керуватись обліковець чи реєстратор при заповненні бланків спостереження.

Додержання найважливіших принципів і правил проведення статистичного спостереження - основа статистичного дослідження. До таких принципів та правил відносяться:

а) раціональне сполучення форм, видів і способів статистичного спостереження;

б) централізоване керівництво спостереженням;

в) одночасність та періодичність проведення спостереження;

г) неприпустимість помилок в процесі спостереження;

д) ретельна перевірка даних спостереження.

Основу організаційного забезпечення статистичного спостереження складає організаційний план — головний документ, в якому відображаються найважливіші питання організації та проведення намічених заходів. В організаційному плані вказують: органи спостереження; час, місце та строк спостереження; матеріально-технічне забезпечення відповідних робіт; порядок комплектування та навчання кадрів, необхідних для проведення спостереження; порядок проведення спостереження, прийому та здачі матеріалів; спосіб забезпечення точності результатів (система контролю та пробні обстеження) тощо.

При організації статистичного спостереження обов'язково повинно бути вирішено питання, коли проводиться спостереження, що включає вибір часу та сезону спостереження, встановлення періоду та критичного часу спостереження.

Час спостереження (об'єктивний час) - це час, якому відповідають дані спостереження.

Сезон (час року) для спостереження слід вибирати такий, в якому вивчаємий об'єкт перебуває в звичайному для нього стані. Наприклад, перепис населення краще проводити зимою, так як спостерігається найменше переміщення населення.

Під періодом (суб'єктивним часом) проведення спостереження розуміють час від початку до закінчення збирання відомостей.

Критичним часом спостереження називають дату за станом, на яку повідомляють дані зібраної інформації. При переписах населення встановлюють час початку та закінчення вивчаємих фактів.

Критичним моментом спостереження називають конкретно визначений час, до якого приурочені відомості. При переписах населення - це найчастіше північ - момент закінчення однієї доби і початок іншої.

Значне місце в організаційному плані спостереження належить проведенню підготовчих робіт. Найбільш суттєвий етап підготовчої роботи - це складання списку облікових одиниць. Цей список (наприклад, торгівельних підприємств, підприємств харчування) потрібен як для перевірки повноти та своєчасності даних, які надійшли, так і для встановлення обсягу робіт і розрахунку необхідної кількості працівників для проведення статистичного спостереження.

Важливе місце в системі підготовчих робіт має підбір і підготовка кадрів, а також інструктаж апарату обліково-економічних служб, залучених до збирання необхідної інформації.

В цілях успішного здійснення статистичного спостереження важливе значення має підготовка статистичного інструментарію (формулярів, інструкцій), його тиражування та своєчасне забезпечення ним персоналу, який проводить спостереження.

До важливих підготовчих заходів відноситься пропаганда статистичних робіт, що проводяться засобами друку, радіо, телебачення для роз'яснення задач та цілей обслідування Все це сприятиме більш успішному їх проведенню.

2. Найважливіша задача статистичного спостереження по­лягає в забезпеченості точності та вірогідності первинної інфо­рмації. Але у процесі збирання статистичного матеріалу можуть виникнути неточності, які називають помилками спостережен­ня. Кількісно вони визначаються розбіжністю між дійсними ро­змірами ознак явищ і їх величиною, встановленою при спосте­реженні.

Розрізняють дві групи помилок статистичного спостере­ження: помилки реєстрації і помилки репрезентативності. Кож­на з цих груп помилок поділяється на випадкові та систематич­ні. Помилки реєстрації виникають внаслідок неправильного встановлення фактів у процесі спостереження або помилкового запису їх в формулярі. Помилки репрезентативності виникають при вибірковому спостереженні через несуцільність реєстрації даних і порушення принципу випадковості відбору. Випадкові помилки реєстрації пояснюються дією різних випадкових при­чин (описки, обмови, неточний підрахунок тощо). Ці помилки мають різну спрямованість і внаслідок закону великих чисел взаємно погашаються. Систематичні помилки реєстрації вини­кають через дію певних постійних причин (свідоме перекручу­вання фактів у бік зменшення або перебільшення їх величин, неточність вимірювальних приладів тощо). Такі помилки спря­мовані в один бік і тому змінюють значення реєструємих ознак.

Запобігти помилок спостереження можна за такими напрямами:

• використання наукового підходу до визначення об' єкта спостереження;

• ретельна розробка програми та організаційного пла­ну спостереження;

• використання єдиної методології організації обліку і звітності;

• систематична перевірка органами статистики стану обліку і звітності на об' єктах;

• ретельний інструктаж обліковців і реєстраторів при проведенні переписів населення.

Вірогідність даних статистичного спостереження вста­новлюється шляхом всебічної їх перевірки. З цією метою весь статистичний матеріал, який надходить у статистичні органи, перевіряється з точки зору його повноти і правильності оформ­лення. Потім він підлягає контролю двох видів: логічного та арифметичного. Суть логічного контролю полягає в перевірці відповідних даних між собою або інших аналогічних даних при зрівнянні попередніх періодів з плановими або нормативними показниками. Прикладом логічного контролю може бути порів­няння відповідей респондентів про їх вік, сімейний стан, вид діяльності та джерела засобів існування. Арифметичний конт­роль полягає в арифметичній перевірці підсумкових та розраху­нкових показників, а також в арифметичній ув'язці пов'язаних між собою даних. Наприклад, розмір акціонерного капіталу то­вариства можна визначити, коли відомі кількість акціонерів і розмір їхнього середнього внеску. ...................................................................................

Самостійна робота № 4 Тема: Обробка статистичних даних методом групування, зведення та складання статистичних ............таблиць............. ................ ......................... План: 1. Методика статистичного групування та зведення даних за допомогою таблиць. ....... 2..Правила складання статистичних таблиць.

1. Несистематизовані зібрані статистичні дані часто складні для розуміння. Для отримання на їх основі висновків та пропозицій проводять аналіз статистичними способами і методами, перш за все, статистичним зведенням. Зведення здійснюється для того, щоб у розмаїтті поодиноких відомостей виділити загальне та закономірне.

Суть статистичного зведення полягає в тому, що матеріали спостереження класифікують та групують. Елементи сукупності за певними ознаками об’єднують у групи, класи, типи, а інформацію про них відображають як у межах груп, так і в цілому по сукупності.

Завдання зведення – підрахувати і узагальнити матеріали спостереження з тим, щоб вивчити характерні риси чи істотні відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку.

Зведення буває просте і складне. Просте зведенння – це лише простий підрахунок підсумків первинного статистичного матеріалу.

Складне зведення передбачає групування, вибір групувальних ознак і встановлення меж групування, підрахунок групових і загальних підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді статистичних таблиць чи графіків.

Зведення та групування проводять за зазделегідь обумовленим планом, в якому визначають послідовність і строки виконання робіт.

За організацією робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення.

Групування полягає в розподілі сукупності на групи за істотними для них ознаками.

Залежно від того, як виконано групування, якими принципами керувались при розподілі сукупності, можна зробити різні, часом потилежні висновки. Тому виділяючи групи теба дотримуватись єдиних наукових вимог.

Вимоги щодо статистичних групувань:

· Першою вимогою використання статистичних групувань є всебічний глибокий аналіз суті і природи явища, що дозволяє визначити його типові риси і відмінності.

· Другою вимогою є чітке визначення ознак, за якими проводиться групування.

· Третя вимога – об’єктивне і обгрунтоване визначення інтервалів групування таким чином, щоб в утворені групи об’єднувались подібні одиниці сукупності, а окремі групи суттєво відрізнялись одна від одної.Групування виконує у статистиці дві функції:

· розподіляє сукупності на однорідні групи;

· визначає межі та можливості застосування інших статистичних методів (середніх величин, кореляційно-регресійного тощо). 2. Правила складання  статистичних таблиць:

1.Таблиця має бути, по можливості, невеликою за розміром; містити тільки ті дані, які необхідні для вивчення певного явища.

2.Загальна назва, заголовки підмета і присудка, мають формулюватись чітко, коротко і змістовно.

3.Якщо число показників присудка велике, їх треба пронумерувати, при цьому графи, в яких наведено перелік об’єктів або груп, позначають великими літерами алфавіту, а графи з показниками присудка – арабськими цифрами.

4.Якщо немає відомостей про розмір явища, то у відповідній клітинці записується “немає відомостей” або проставляються крапки “…”, відсутність явища позначається тире “–”. Число 0,0 ставиться у тих випадках, коли величина показника таблиці не перевищує 0,05, х – клітинка не заповнюється.

5.Кількісні показники у межах однієї графи повинні наводитися з однаковою точністю. Тобто до 0,1, до 0,01, до 0,001.

6.Якщо наведені показники мають різноманітні одиниці вимірювання, їм виділяють спеціальну графу.

7.Таблиці мають бути замкненими, тобто з підсумковими результатами; вийнятком є аналітичні таблиці, в яких підсумки не обов’язкові.

Самостійна робота № 5 .................................................................................................................................... Тема: Обґрунтування статистичного аналізу розрахунком абсолютних та відносних величин............. План: 1. Характеристика абсолютних та відносних величин . ......................................................................... 2...Аналіз соціально-економічних явиш і процесів за допомогою розрахунку абсолютних та ..................величин........................

1. Абсолютні статистичні величини ми завжди одержуємо в результаті проведеного статистичного спостереження і зведення. Вони обов`язково ха­рактеризують розміри сукупності (наприклад, кількість засуджених, число розглянутих цивільних справ, кількість зареєстрованих злочинів) або обсяг ознаки явища (розмір заробітної плати, вік осіб, які вчинили злочини). Абсолютні величини завжди характеризують сукупність в певних просторах і конкретному місці та часі. Наприклад, чисельність населення України станом на 1 січня 1998 року складала 50,1 млн. чоловік ; на 1 січня 2001 р. – 49,3 млн. чоловік. (Найбільш точні дані про чисельність населення країни ми одержуємо при перепису населення. Станом на 5 грудня 2001 р. чисельність населення України склала 48 млн. 457 тис. осіб).

Абсолютні величини можуть бути індивідуальними та сумарними (підсумковими). Індивідуальні абсолютні величини характеризують розміри ознак у окремих одиниць сукупності. Наприклад, вік окремої людини, строк позбавлення волі засудженого, збитки, завдані одним злочином. Їх одержують безпосередньо в процесі проведення статистичного спостереження і фіксують в документах первинного обліку. Індивідуальні абсолютні величини – це основа для групування і усіх видів статистичного аналізу.

Сумарні абсолютні величини одержують шляхом підрахунку кількості одиниць сукупності (наприклад, загальна кількість зареєстрованих злочи­нів, кількість судів в Україні), або обсяг значень ознаки у сукупності в цілому (загальний фонд заробітної плати усього районного відділу внутрішніх справ, загальний розмір збитків від усіх вчинених господарських злочинів). Тому ми їх у відносимо до узагальнюючих показників.

Абсолютні статистичні дані (як індивідуальні, так і сумарні) завжди мають найменування – це іменовані числа, які виражають розміри суспільних явищ в певних одиницях виміру. Інакше кажучи, в статистиці на відміну від математики, кожна цифра повинна мати реальне значення і відповідати на за­питання, за який проміжок часу наведені дані, що вони характеризують і в яких одиницях виміру виражаються.

Залежно від суті явища, яке вивчається, і конкретних завдань дослідження застосовуються натуральні, трудові та грошові (вартісні) одиниці виміру. В правовій статистиці, як правило, трудові одиниці виміру не застосовуються (до цих показників відносяться людино-година, людино-день).

Натуральні одиниці виміру відображають природні властивості даного явища і виражаються в мірах довжини,площини,обсягу,ваги та кількості фактів чи подій. В правовій статистиці найчастіше використовуються ці одиниці виміру. До таких одиниць виміру відносяться кількість зареєстрованих злочинів,кількість виявлених злочинів,кількість зареєстрованих цивільних і адміністративних справ та ін.

Мірою загального обсягу продукції, яка має різні споживчі вартості є грошові (вартісні) одиниці виміру (гривня, копійка), які відображають загальну кількість різноманітних явищ і дають змогу їх зіставити і порівняти (наприклад, матеріальні збитки від вчинених злочинів, розмір позову).

Абсолютні величини мають велике практичне і теоретичне значення, тому що вони дають змогу охарактеризувати загальну кількість різних право­вих явищ. Їх застосування також дозволяє провести економічний аналіз господарської діяльності різних підприємств, здійснювати різні види математичного модулювання і прогнозування розвитку правових явищ.

Важливішими сумарними абсолютними показниками кримінально-правової статистики є рівень злочинності та рівень судимості. Рівень злочинності – це абсолютна кількість зареєстрованих злочинів і осіб, які їх вчинили, на певній території за конкретний проміжок часу (за місяць, квартал або рік). Рівень судимості – це абсолютна кількість злочинів, по яких винесено обвинувальний вирок, і кількість засуджених осіб на певній території за конк­ретний проміжок часу. Рівень злочинності реальніше характеризує стан злочинності в регіоні. Рівень судимості дає змогу охарактеризувати лише активність роботи правоохоронних і правозастосовчих органів у справі боротьби зі злочинністю.

У цивільно–правовій статистиці абсолютні показники характеризують загальну кількість зареєстрованих і розглянутих цивільних справ, кількість осіб, які проходили по тій чи іншій категорії справ, загальну суму завданих збитків, кількість суддів, які розглядали цивільні справи, та ін.

В адміністративно-правовій статистиці абсолютні показники дають змогу охарактеризувати загальну кількість виявлених правопорушень, кількість осіб, які їх вчинили, розмір завданих збитків, кількість і розмір накладених та стягнених штрафів, кількість різних видів стягнень, які накладені на осіб, котрі вчинили адміністративні правопорушення.

Абсолютні величини мають дуже велике значення в правовій статистиці, але їх недостатньо для проведення всебічного аналізу правових явищ, тому що вони завжди характеризують лише загальну кількість одиниць сукупності. Але для того, щоб відповісти на запитання, багато це чи замало, слід обов`язково обчислити узагальнюючі показники. Це в першу чергу відноситься до аналізу і порівняння злочинності в окремих країнах та її адміністративно-територіальних одиницях.

Відносна величина – це узагальнюючий показник, який характеризує кількісне співвідношення двох порівнюваних величин. Порівнюватися можуть або абсолютні, або відносні, або середні величини. Найчастіше в пра­вовій статистиці порівнюють абсолютні величини. При проведенні порівняння середніх або відносних величин слід обов`язково перевірити їх та впевнитися в тому, що їх обчислювали за однаковою методикою, а якщо це не так, то їх порівнювати не можна.

Поняття відносної величини якраз підкреслює те, що її ми завжди одержуємо в результаті ділення однієї величини на іншу. При обчисленні відно­сних величин одна із порівнюваних величин (знаменник дробу) має назву основи або бази порівняння. Чисельник дробу – це величина, яка порівнюється. Результат ділення показує, яка частина однієї величини входить до складу ін­шої, або в скільки разів одна величина більше за іншу, або яке співвідношення між ними. Наприклад, якщо в 2001 р. в Україні було зареєстровано 84 випадки бандитизму, а в 2000 р. – 78 злочинів, то відносна величина зміни кількості зареєстрованих випадків бандитизму склала ((84 : 78) х 100 = 107,7 %), кількість зареєстрованих випадків бандитизму у 2001 р. зросла по відношен­ню до 2000 р. на 7,7 %.

Відносні величини можуть виражатися в різних одиницях виміру – коефіцієнтах, відсотках (%), промілях (о/оо), продецимілях (о/ооо) – залежно від того, до чого дорівнюється база порівняння. Якщо базу порівняння прийнято за одиницю, то ми одержуємо відносну величину в коефіцієнтах (в нашому прикладі, 1,077). Якщо база порівняння дорівнює 100 %, то відносну величи­ну одержуємо у відсотках (в нашому прикладі, 107,7%). Зрозуміло, що техні­ка обчислення цих показників однакова, тому залежно від мети дослідження і первинних даних ці показники можна застосовувати або у відсотках, або у коефіцієнтах. Найчастіше в правовій статистиці застосовуються відсотки (%).

Коли базу порівняння прийняти за тисячу, то ми одержуємо результати в промілях (о/оо), котрі найчастіше застосовуються в демографічній статистиці для характеристики кількості народжених немовлят на тисячу населення, смертності населення, кількості зареєстрованих шлюбів і розлучень на тисячу населення. Ці показники застосовуються і в інших галузях статистики тоді, коли наведені величини дійсно істотно відрізняються і нас цікавлять тисячні частки явища.

Якщо база порівняння приймається за десять тисяч, то відносна величина виражається у продецимілях (о/ооо). Так обчислюється кількість лікарів або лікарняних ліжок на десять тисяч населення. В правовій статистиці обов`язково вказується (записується), що показник обчислено на десять тисяч населення. Наприклад, кількість злочинів, які припадають на 10 тисяч населення в Україні, в 2002 р. склала 82,5, в 2000 р. – 110,9, в 1999 р. – 108,9.

Інколи відносні величини можуть мати й найменування, наприклад, щільність населення, яка характеризує скільки чоловік припадає на 1 квадратний кілометр.

Відносні величини мають велике значення в статистиці. Вони дають змогу одержати узагальнюючу характеристику явища, що вивчається, полегшують читання, розуміння та аналіз статистичних даних, дозволяють провести порівняльний аналіз різних явищ, а також більш поглиблено вивчити взаємозалежності між ними.

2. Абсолютні статистичні величини — завжди іменовані, вони ма­ють певну розмірність, певні одиниці. Одиниці величин —важливий елемент статистичного дослідження. Вони можуть бути простими, складними (наприклад, квт-год. спожитої електроенергії) та умов­ними (7000 —калорійне паливо).

□ Залежно від різних причин і завдань аналізу застосовують так і одиниці величин: натуральні, умовно-натуральні, вартісні.

Натуральні одиниці здебільшого відповідають природним або споживчим властивостям предмета і виражаються у фізичних оди­ницях вати, довжини тощо. Так, виробництво цукру в тоннах, рідких продуктів — у літрах, в декалітрах, взуття — у парах.

Коли облік за однією з одиниць не дає достатньої уяви про явище, його можна обліковувати у двох одиницях. Так, шкіра обліковується в квадратних дециметрах і вагових одиницях, скло — у квадратних метрах і за вагою тощо.

Одиницю величини можна виражати і сумою добутків двох різних вимірників. Так. робота ватажного транспорту обліковується у тонно-кілометрах. які є добутком маси перевезених тонн вантажів на відстань у кілометрах.

У разі виробництва однорідної, але неоднакової продукції її можна перераховувати в умовно-натуральних одиницях. Суть цього полягає в тому, що один з продуктів приймають за одиницю, решту прирівнюють до нього на підставі обчислених коефіцієнтів. Наприклад, якщо вагонобудівний завод виготовив 2000 чотиривісних нагонів і 4000 двовісних, то загальну кількість вагонів потрібно перерахувати у двовісні (200*2 + 4000 = 8000), оскільки один чо­тиривісний вагон дорівнює за своєю місткістю двом двовісним.

Однак умовно-натуральні одиниці мають обмежене застосування, оскільки дають змогу лише підсумовувати однорідну продукцію. Для різнойменної продукції загальний обсяг виробництва (реалізації) визначають у вартісному (грошовому) вираженні. Облік продукції в такий спосіб застосовують для обчислення наслідків виробництва і для вимірювання вартості продукції. А це необхідно, оскільки су­купний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт і валовий національний продукт визначають у вартісному вираженні.

Відносні величини

Ефективність використання статистичних показників значною мірою залежить від дотримання цілої низки вимог і насамперед урахування специфіки та умов розвитку суспільно-економічних явищ і процесів, а також комплектованого застосування абсолютних і відносних величин в економіко-статистичних дослідженнях. Саме такий підхід забезпечує найповніше відображення досліджування дійсності.

Важливою умовою правильного використання статистичних показників є вивчення явищ через застосування абсолютних і відносних величин в їх поєднанні.

Самостійна робота № 6 Тема: Застосування середніх величин в процесі здійснення статистичного аналізу................. План: 1. Поняття середніх величин.

2..Призначення і умови використання середніх величин в статистиці

1. Середньою величиною в статистиці називають узагальню вальний показник, який характеризує типовий рівень варіаційної ознаки в розрахунку на одиницю однорідної сукупності.

Вивчаючи суспільні явища з метою виявлення характерних, закономірних рис у конкретних умовах місця й часу, статистика широко використовує середні величини. Складно без визначення середніх надати порівняльну характеристику продуктивності праці, рівня урожайності тощо.

Вірне розуміння суті середньої величини визначає її особливу значущість в умовах ринкової економіки, коли середня через взаємне погашення індивідуальних значень дає змогу виявити загальну тенденцію розвитку. Тому тлумачення суті середніх виходить із положень закону великих чисел і його значення для середніх. Закон великих чисел створює умови, щоб у середній величині проявлявся типовий рівень варіаційної ознаки. А власне розмір цього рівня визначається зовсім не законом великих чисел, а суттю того явища, що характеризується середньою.