V. Підсумок уроку.

№ уроку_______ Дата__________

Тема. Поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш

Матеріал уроку. Леся Українка "Біда навчить".

Мета. Викликати інтерес до творчості Лесі Українки на основі тих знань, які мають діти, розширити і поглибити їхні знання про поетесу; розвивати уміння оцінювати вчинки персонажів і визначати моти­ви їхньої поведінки, знаходити зображувально-виражальні засоби опису героїв; виховувати інтерес до народної мудрості, бажання вчитися.

Обладнання. Портрет Лесі Українки в дитинстві та в молоді роки, ілюс­трації до казки; картки зі словами, картка для складання характе­ристики і контролю техніки читання.

Хід уроку

І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

1. Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель показує портрети поетеси, читає вірш.

У нашім класі на столі

портрет стоїть у рамі.

Він всім знайомий —

і мені, й татусеві, і мамі.

З портрета дивиться на нас

землячка-поетеса.

Це гордість нашої землі —

нескорена, незламна Леся.

— Що ви знаєте про життя поетеси?

2. Гра "Поділи і прочитай".

— Поділіть на слова і прочитайте заголовки творів Лесі Українки, що раніше вивчалися на уроках читання.

"КрасоУкраїни,Подолля!" "Снігзморозомпоморозив..." "Вишеньки " "Назеленомугорбочку " "Мамо,ідевжезима..."

— Яка основна тема її творчості?

3. Контроль техніки читання.

Учні читають за 30 с. надрукований на картках текст.

"Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм живе в душі нашого народу людина, що ім'я їй — Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарнос­ті, проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий.

4. Розповідь учителя або виступ підготовлених дітей.

— Ці чудові слова про Лесю Українку, Ларису Петрівну Косач, напи­сав Олесь Гончар. Ця тендітна жінка хоч прожила лише сорок два роки, та тридцять три з них плідно працювала на літературній ниві.

А народилася Леся

в Новгороді-Волинському.

І над усе вона любила

землю українську.

Леся Українка жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відпо­відала біля дошки, не бігала з ровесниками гучними коридорами. Вчите­лями її були мати — письменниця Олена Пчілка, батько — юрист Петро Антонович, книги і життя.

Читати Леся почала у чотири роки, в шість — вчилася писати. Най­улюбленішими книгами Лесі були "Кобзар" Тараса Шевченка, опові­дання Марка Вовчка, байки Леоніда Глібова, казки Андерсена. Цікави­лася творчістю українського народу — піснями, казками, легендами.

Літературну діяльність Леся почала рано. У дев'ять років написала перший вірш "Надія", присвячений тітці Елі. Коли дівчинці було тринад­цять років, з'явився перший друкований вірш "Конвалія". Передбачлива мати, відсилаючи вірші до друку, підписала їх псевдонімом "Леся Укра­їнка": "Леся", бо дівчинка ще була малою, а "Українка" писала тому, щоб знали — вона з України.

Леся ще з дитинства була старанною і здібною дитиною. Вона знала понад десять іноземних мов, любила музику і грала на фортепіано, про­являла інтерес до малювання, з захопленням вишивала.

Доля розпорядилася так, що наділила Лесю дивовижними здібностя­ми і в той же час заставила виборювати життя в щоденних муках і стра­жданнях. Взимку 1881 р. під час свята Водохреща дівчинка так захопила­ся, що не відчула, як промочила ноги в крижаній воді. Спочатку боліла нога, потім рука. Діагноз — туберкульоз кісток, а потім легень, нирок. Ця тяжка хвороба переслідувала її все життя. Іноді цілий місяць дово­дилося лежати в гіпсі, страшний біль пронизував усе тіло, але Леся терпі­ла і змушувала себе писати вірші, грати, "крізь сльози сміятися".

Померла Леся Українка 1 серпня 1913 р. на Кавказі в м. Сурамі, де перебувала на лікуванні. Похована у Києві.

Леся, котра стільки зробила для розвитку рідної культури, була і за­лишається нашою національною гордістю.