21. Принцип проектування коміркових мереж

1. Накладання на дану географічну територію структури типу медовихстільників з однаковими гексагональними комірками;

2. Призначення коміркам підгруп радіоканалів (А, В, С, ... );

3. Визначення спільноканальних базових станцій (вибирають з ряду натуральних чисел j плюс і, що змінюються від 0 до 2, 1 ≥ j ≥0); 4. Вибирається відносна комірка мережі і призначається їй визначений набір радіоканалів; 5. Для гексагональної комірки визначається шість найближчих спільноканальних базових станцій (для квадратної - чотири); 6. Встановлюється нова відносна комірка з виділеними їй підгрупою каналів, що відрізняється від попередньої, і повторюється описаний алгоритм; В мережі, що створена із квадратних комірок, число К комірок в ансамблі зв’язане з j і i таким чином: К = і2 + j2. Число N гексагональних комірок в ансамблі пов’язане із j i I таким рівнянням: N = i2 + j2 + i·j 22. Інтерференційні спільноканальні завади на вході приймача і 2 способи їх зменшення

Інтерференція призводить до погіршення якості сигналу і має місце в тому випадку, коли більш-менш синфазні складові сигнали з співрозмірними амплітудами настільки відрізняються по різниці ходу, що символи одного сигналу “перекриваються” з сусідніми символами другого. Це дуже негативне явище з точки зору критерію якості передачі в радіоканалі. Зріст рівня інтерференційних спільноканальних завад на вході приймача рухомої станції, на практиці, знімається за допомогою двох способів. Перший спосіб полягає у виділенні в рамках підгрупи радіоканалів даногосектора або групи радіоканалів комірки, яка виділяється новій базовій станції . Радіосигнали в каналі цієї групи випромінюються із меншою потужністю з антен спільноканальних станцій, як нових так і старих. Такий підхід погіршує параметри руху мережі, поправляючи одночасно якість радіопередачі телефонних сигналів.

Другий спосіб приводить до змушеного, за рахунок зросту спільноканальних інтерференційних завад, поділу комірок, які необов’язково перевантажені обслуговуванням. При цьому, виграш в ємності мережі залишається незмінним, але різні тим часом експлуатаційні кошти, за рахунок будівництва нових станцій. Обидва способи виключення спільноканальних інтерференційних завад в комірках вторинної мережі використовуються на практиці.

Визначення кращого способу залежить від конкретної ситуації в даному районі коміркової мережі. 23. Мінімальний радіус комірки

З часом в деяких районах коміркової мережі може з’явитися потреба в розділі первинної комірки або сектори менших розмірів. Операція розділу первинної комірки виникає, по-перше, з факту приймання до мережі нового числа абонентів і по-друге, з рухливості самих абонентів, які можуть згромаджуватися в певному часі на невеликій території . Зменшення на половину радіуса дії нової комірки приводить до поділу поверхні вихідної комірки на чотири нові. Зменшення поверхні комірки і виділення їй такого самого числа каналів, як і у первинної комірки, дає чотириразове збільшення її ємності (щільності руху) . Кожний наступний поділ комірки приводить до росту числа базових станцій в комірковій мережі. Будівництво нових станцій вимагає додаткових фінансових витрат. Дуже корисний, з точки зору трафіку, процес поділу комірки зустрічає в мережі сильні обмеження. Погіршення якості передачі, а отже і параметрів трафіку, коштів коміркової мережі змушують конструкторів до точного визначення мінімального розміру гексагональної комірки. В мережі системи AMPS мінімальний радіус гексагональної комірки прийнято в 1 земну милю (1.6 км). Це дозволяє, що найбільше, на триразовий поділ первинної, восьмимильної, мережі.